Церкаріози

Захворювання зустрічається в ставових господарствах, коли церкарії у великій кількості проникають у тіло риби.

ЗБУДНИК - церкарії личинки трематод із родів Diplostomum, Posthodiplostomum, а також інших трематод неспецифічних для риби, але специфічних для жаб або інших водних тварин (хребетних).

Церкарії вражають в основному личинок і мальків ставових риб, особливо на півдні. Частіше ураження молоді можна пояснити тим, що шкірні покриви більш проникливі для церкаріїв. Личинка риби у віці 10 днів може загинути навіть від наявності 1-2 церкаріїв.

Зараження відбувається у прибережній зоні, де скупчується велика кількість молюсків, створюється значна концентрація церкаріїв. Хвороба виникає при концентрації церкаріїв в ставах 30-40 екз. в 1 мл води.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Хворі риби ведуть себе неспокійно, порушується координація рухів, на місцях занурення церкаріїв з'являються крапкові крововиливи. Шкіра в місцях ураження стає темнішою. Інколи при проникненні церкаріїв в тіло риби вони обумовлють розвиток захворювання, ззовні схоже на краснуху (асцит, витрішкуватість очей, почервоніння шкіри). При розтині під шкірою, на зябрових пелюстках, інколи в порожнині тіла і черепній коробці виявляються безхвості церкарії.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак, епізоотичних даних і результатів мікроскопічного дослідження личинок і мальків риб.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Особливості життєвого циклу дозволяють вести боротьбу з церкаріозом як на стадії розвитку паразита в молюсках - проміжних хазяїв, так і на стадії статевозрілого паразита - в чайках.

Боротьба ведеться так само, як і при диплостомозі, постодиплостомозі: знищення молюсків, стерилізація води і відстрілювання рибоїдних птахів.