xвороби риб_для студ / Lab_07

6

Лабораторне заняття № 7

МІКОЗНІ ХВОРОБИ

Збудниками мікозних захворювань є гриби. Гриби відносяться до нижчих рослин, які не мають хлорофілу. Клітини грибів являють собою тонкі довгі розгалужені нитки, які називаються гіфами, довжина яких досягає 100 мкм і більше, а ширина - від 0,5 до 40 мкм. Гіфи більшості грибів, які паразитують у риб, не розділені внутрішніми перегородками. Вони мають оболонку, ядро і цитоплазму, що містить вакуолі і різні включення. Численні гіфи переплітаються утворюючи міцелій - вегетативне тіло гриба. Розмноження грибів відбувається статевим і безстатевим шляхом.

Бранхіомікоз (Зяброва гниль)

Гостре заразне захворювання, яке характеризується некротичним розпадом зябер і супроводжується масовою загибеллю риби.

Бранхіомікоз уражає всі вікові групи коропа, частіше дворічок; сприйнятливі і інші риби: лин, сріблястий карась, щука, краснопірка, сиг. Хвороба широко поширена в багатьох господарствах, переважно в південних областях. Гострий спалах бранхіомікозу виникає частіше влітку; навесні і восени може перебігати в хронічній формі.

Сприятливими факторами для виникнення бранхіомікозу є: підвищення температури води вище 20°С, зниження кількості розчиненого кисню у воді, зниження рН, забруднення ставків органічними речовинами, а також відмерлим фітопланктоном, накопиченню якого сприяють рослинні та мінеральні добрива, що вносяться для підвищення природної кормової бази.

З

Рис.1.

Бранхіомікоз зябер

БУДНИК - Branchiomices sanquninis - специфічний гриб, який паразитує в крові, для розвитку якого необхідні аеробні умови. Гриб локалізується виключно в кровоносних судинах зябрового апарату. Міцелій (грибниця) не має внутрішніх перегородок, складається з багатьох розгалужених гіфів. В гіфах утворюються світлозаломлюючі кулястоподібної форми спори (рис. 1).

Д ЖЕРЕЛО ІНФЕКЦІЇ - риби, у яких при розпаді некротизованих ділянок зябер виділяються спори. Очевидно паразит знаходиться на дні водойм. При скаламученні збудники разом з водою попадають в зябра, проникають в кровоносні судини і заповнюють їх просвіт.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Уражені риби перестають приймати їжу, скупчуються, тримаються поверхні води, але не намагаються заковтувати повітря. Ріст риби сповільнюється. При огляді риби можна помітити на зябрових пелюстках чергування смуг брудно-сірого, блідо-рожевого і темно-коричневого кольорів (поєднання різних за кольором ділянок роблять зябра "строкатими" або "мармуровими"). Вони утворюються в результаті закупорення кровоносних судин гіфами гриба і порушення в них нормальної течії крові. Пізніше відмічається некроз тканини і відторгнення змертвілої ділянки, внаслідок чого зябра виглядають покришеними (Рис 1). Хвороба продовжується від 2 до 8 тижнів. Під час спалаху захворювання протікає швидко протягом 5-6 днів, нерідко викликає масову загибель риби на 3-5-тий день.

ДІАГНОЗ встановлюють на підставі клінічних ознак і результатів мікроскопічних досліджень зябер на наявність в кровоносних судинах гіфів грибів.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. На неблагополучне щодо бранхіомікозу рибницьке господарство накладається обмеження та розробляються заходи, які передбачені інструкцією. Забороняється вивозити рибу, перевозити рибоводний інвентар в благополучні господарства, утримувати більше 100 качок на 1 га водної площі нагульного става, вирощувати сумісно хворих або перехворівших риб із здоровими.

В ставах, в яких реєструвався бранхіомікоз, збільшують водообмін, припиняють годівлю риби. Хороший ефект отримують при внесенні негашеного вапна з розрахунку 150-200 кг/га. З профілактичною метою вапно вносять протягом всього вегетаційного періоду через кожні два тижні. Під час спалаху хвороби вапно вноситься кожний день поки не припиниться захворювання. Замість вапна можна використовувати мідний купорос з розрахунку 6-12 кг/га. мідний купорос знижує розвиток синьо-зелених водоростей, що в свою чергу зменшує оки-слюваність.

Сапролегніоз і Ахліоз (Дерматомікоз).

Мікозні, як правило, секундарні хвороби прісноводних риб різних видів, які характеризуються ураженням шкіри, плавців і зябрового апарату умовно патогенними грибами. Особливо чутливі до сапролегніозу сигові риби, товстолобики, хворіють короп, карасі, форель та інші риби. Часто виникає на фоні інших інфекційних і інвазійних хвороб. Широко розповсюджене на риборозводних заводах і в ставах багатьох країн з невисокою санітарною культурою.

З БУДНИКИ сапролегніозу і ахліозу - нижчі плісняві гриби (фікоміцети) з родів Saprolegnia і Achlia. Найбільш патогенні є такі види: S.parasitica, S.mixta, S.ferax, S.monica, A.flagelata. У всіх видів грибів багато спільного і майже нічим не відрізняються один від одного морфологічною будовою та біологічними властивостями. Гриби мають розгалужені гіфи, позбавлені перегородок. Гіфи, які розрослися, сплітаються і утворюють міцелій гриба. Товщина гіфів 20-75 мкм. Термінальна частина гіфа розширена і утворює спорангії, які розсіюються у зовнішнє середовище (рис. 2 II). Всі вони сапрофіти. Розповсюджені в малопроточних водоймах, які багаті органічними речовинами. Розмножуються статевим і безстатевим шляхом.

Рис. 2 I– короп уражений сапролегнією.

II – Сапролегнієві гриби

а - Saprolegnia parasitica (зооспорангій);

б - S. monoіса (оогонії); в, г — S. mixta (молоді і старі оогонії);

д — Achlia flagellata (оогонія)

(з Флоринської, 1969)

При безстатевому розмноженні на кінцях гіфів утворюються спорангії, які відокремлені від гіфа перегородкою і містять велику кількість спор з джгутиками. Після дозрівання спорангії лопаються і зооспори потрапляють у воду.

Статеві органи являють собою оогонії (жіночі клітини) і антеридії (чоловічі клітини). Запліднення відбувається при переливанні ядра антеридія усередину оогонії. Зигота покривається подвійною оболонкою і перетворюється в зооспору, яка проростає в гіф.

Розвиток відбувається в будь-яку пору, окремі види появляються в різні сезони в залежності від температури: S.monica зустрічається в жовтні-грудні і в квітні-червні при температурі води 3-16°С, S.mixta, S.ferax в осіньо-весняний період при температурі 1-16°С, a S.parasitica протягом всього року. Гриби поселяються на ікрі, яка загинула, на пошкоджених ділянках, при травмуванні поверхні тіла різними паразитами (рачками, п'явками), а також на виразках при краснусі, на некротизованих ділянках зябер при бранхіомікозі; потім гриб переходить на здорові ділянки тіла або живу ікру. Сапролегнії виявляють і на здоровій рибі, якщо рибазнаходиться в сприятливих умовах, гриб не розвивається.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. На шкірі, плавцях і зябрах з'являються тоненькі нитки. Через деякий час на місці розвитку гриба утворюється ватоподібний пучок, який складається з переплетених гіфів. Нерідко цей наліт буває бурого або брудного кольору від наявності мулу (рис. 2; I). Гіфи сапролегнії розвивається і проникають в м'язи. Сильно уражена сапролегніозом риба виснажується і гине.

ДІАГНОЗ ставлять на підставі клінічних ознак і мікроскопічного дослідження зікребків зі шкіри і зябер на наявність гіфів грибів.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. Щоб попередити захворювання риби сапролегніозом необхідно утримувати рибу в умовах, які виключають можливість послаблення їх організму і травмування шкірних покривів. З цією метою слід дотримуватися ветеринарно-санітарних правил для рибницьких господарств.

З лікувальною метою ефективна обробка риби безпосередньо в ставах брильянтовою зеленню з розрахунку 0,2-0,5 г/м³ води, кухонна сіль - 1-2 кг/м³.

Боротьбу з сапролегніозом ікри форелі, рослиноїдних і інших риб здійснюють шляхом періодичної обробки в інкубаційних апаратах на риборозводних заводах і інкубцехах розчином марганцевокислого калію 1:100000 на протязі 30 хвилин, основним яскраво-зеленим і фіолетовим "К" 1:100000 - 1 година, 0,5% розчином хлораміну.

При підготовці зимувальних ставів до зимівлі риби необхідно проводити меліоративні роботи і не допускати травмування риби. Дуже важливо чітко і своєчасно виконувати весь комплекс загальних ветеринарно-санітарних, рибницько-меліоративних і зоотехнічних умов, спрямованих на утворення в ставах оптимальних умов.