xвороби риб_для студ / Lab_12

10

Лабораторне заняття № 12

НЕМАТОДОЗИ

Гельмінтозні захворювання коропів, сазанів та їх гібридів і карася, збудниками яких є круглі черви, що належать до класу Nematoda.

Філометроїдоз

З

Рис 1. - Збудник філометроїдозу Philometroides lusiana. a - передній кінець тіла самки; б - задній кінець тіла самки; в - задній кінець самця.

БУДНИК - Philometroides lusiana з родини Philometridae тоненькі роздільностатеві гельмінти рожево-червоного кольору, довжиною 80-120 мм і 0,821 мм. товщиною. Поверхня тіла самки покрита сосочками білого кольору, на головному кінці чотири невеликих горбика, між якими знаходиться ротовий отвір. Далі йде ротова капсула, короткий стравохід і кишечник, який сліпо закінчується на кінці тіла. На хвостовому кінці також є чотири невеликих сосочки. У самців тіло гладеньке, на задньому кінці є дві спікули і рульок (рис. 1).

Статевозрілі самки локалізуються в лускових кишеньках, м'язевій тканині, рідше в порожнині тіла, личинкові стадії - у внутрішніх органах (печінці, нирках,плавальному міхурі, гонадах); самці після запліднення самок - в стінках плавального міхура .

Р

Рис. 2 - Життєвий цикл розвитку паразита

а - личинки гельмінта; б - проміжні господарі циклопи.

озвиток фідометроїдів відбувається з участю проміжного хазяїна - рачків циклопів різних видів. Весною при температурі води 1б-18°С, самки, що локалізуються під лускою і в м'язах, виставляють у воду свій задній кінець тіла, який лопає і з нього починають виділятися живі личинки, які прикріплюються до різних підводних предметів і залишаються життєздатними 8-10 днів. Подальший розвиток відбувається в організмі циклопів Cyclops strenuus, Acanthocyclops viridis, Macrocyciclops albidus та інші. Рачки захоплюють личинки, які в порожнині їх тіла два рази линяють (на 3-4-й та 7-8-й день) і до 9-10 дня досягають інвазійності. Коропи заражаються фідометроїдами, поїдаючи циклопів. Потрапляючи в кишечник личинки мігрують в порожнину тіла, органи, де на 13-15-й день здійснюють третє линяння. Потім вони проникають в стінку плавального міхура і на 18-21-й день здійснюють четверте линяння. До 35-40-го дня завершується формування молодих самок і самців, здійснюється запліднення самок. Самки з плавального міхура мігрують у м'язеву тканину, в лускові кишеньки і залишаються в них до весни наступного року, де досягають статевої зрілості. Повний життєвий цикл самок завершується за 11-12 місяців, самців - за 13-14.(Рис.2)

Хвороба поширена у всіх зонах коропівництва, реєструють її як в ставових так і природних водоймах. Хвороба починає проявлятися у травні або червні, що залежить від температурного режиму водойм. Хворіють коропи, сазани та їх гібриди, карась. Мальки заражаються при поїданні ними планктону з 7-8-ми денного віку. Екстенсивність і інтенсивність інвазії збільшується з травня по липень. Найбільша екстенсивність інвазії (90-100%) при інтенсивності 40-50 гельмінтів зустрічається у дво - і трирічок коропа.

ДЖЕРЕЛО ІНВАЗІЇ - риби-носії збудника, які перезимували, а також ті, які живуть у головних і водопостачальних ставах, заражені циклопи.

КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ. Хвороба може мати гострий і хронічний перебіг.

Гострий перебіг спостерігається у мальків 2-3 тижневого віку у весняно-літній період. Личинки збудника, які потрапляють в організм мальків, здійснюють міграцію по різних органах, порушуючи їх функції. На початковій стадії хвороби характерне порушення координації рухів. Мальки активно і хаотично рухаються біля поверхні води, або плавають головою донизу і роблять кругові рухи. При розтині риби у внутрішніх органах виявляють, як правило, не менше 7-12 личинок філометроїд і розрив стінки плавального міхура. Загибель цьогорічок може досягати 40-75%.

Якщо заражена риба не гине, то хвороба набуває затяжного хронічного характеру. Спостерігається виснаження, млявість рухів, анемія зябер, риба тримається біля поверхні води, погано споживає корм. У дво -, трирічок хвороба, як правило, перебігає в хронічній формі і супроводжується виснаженням риби. При проникненні гельмінтів в лускові кишеньки, на тілі утворюються горбики, припухання, почервонілі ділянки, наїжачування луски, вона набуває матового відтінку. Руйнується пігмент луски, на ній утворюється мозаїчний рисунок, лусочки випадають. Гельмінти частіше локалізуються під лускою навколо голови, у хребтовій частині, по боках і черевцю, інколи на зябрових кришках. Риба має досить неприємний вигляд, втрачає товарну цінність.

При розтині риби спостерігається запальний процес у печінці, вона збільшена, глинистого кольору, пульпа розм'якшена; нирки дещо збільшені, кровонаповнені; плавальний міхур запалений, стінки його матові брудно-сірого відтінку, кровоносні судини дуже ін'єковані. У порожнині тіла іноді виявляють ексудат червонуватого кольору.

Значно змінюються показники крові. Відмічається зменшення кількості гемоглобіну (15-31%) і еритроцитів. Збільшується у 1,2-2 рази СОЕ і кількість лейкоцитів, особливо моноцитів. У сироватці крові збільшується кількість жиру і білку.

ДІАГНОЗ. Гостру форму захворювання діагностують за клінічними ознаками і гельмінтологічним розтином мальків. Хронічну форму встановлюють за клінічними ознаками та гельмінтологічним розтином. Компресорним методом досліджують внутрішні органи. Виявляють личинок, або статевозрілих паразитів.

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ І ПРОФІЛАКТИКА. При появі хвороби водойму або господарство оголошують неблагополучним і накладають карантин. Вивезення риби з нього в інші господарства для риборозведення не допускається. Господарства переводять на вирощування тільки товарної риби. Вирощену в таких господарствах рибу реалізують восени як товарну.

В зимовий період стави утримують без води, що запобігає подальшому поширенню захворювання.

Для ліквідації захворювання застосовують комплекс профілактичних і лікувальних заходів. В ставах проводять строго відокремлене вирощування коропів всіх вікових груп. Вирощувальні і нагульні стави після вилову риби осушують, неспускні ділянки дезинфікують, зимою утримують їх без води. Головні і водопостачальні стави не зариблюють коропом, а вирощують рибу несприйнятливу до філометроїдозу: линя, пелядь, білого амура, товстолобиків та ін.

В неблагополучних господарствах для дегельмінтизації плідників і ремонту весною перед нерестом застосовують дитразин цитрат або локсуран (плідникам антигельмінтики вводять перорально, а ремонту - перорально або внутрішньочеревне) в дозі 0,8 г/кг маси в формі 30%-ного водного розчину при внутрішньочеревному введені. Дегельмінтизацію плідників і ремонтного молодняка коропів одним із зазначених препаратів роблять дворазове з інтервалом 7-8 днів весною за 2-3 тижні до нересту при температурі води не нижче 18-17°С, восени - при температурі не нижче 15-16 °С.

Для оздоровлення маточного поголів'я від філометроїдозу і запобігання реінвазії застосовують біологічний метод, який полягає у три-чотири разовій зміні води в ставах у весняний період. Самок і самців утримують окремо. З таких ставах весною вода прогрівається до 17-18°С, самки гельмінтів дозрівають в рибі і виділяють личинок. З зрахуванням строку розвитку личинок в організмі циклопів до інвазійної стадії (8-10 днів) плідників витримують в ставу не більше 5-6 днів. Воду із ставів потім випускають і разом з нею виносяться заражені проміжні хазяї. Став зразу ж заповнюють свіжою водою, до нерестового періоду здійснюють 2-3 заміни води для плідників. За 2-3 тижні плідники звільняються від гельмінтів і повторне їх зараження (реінвазія) не відбувається. Це дає змогу використовувати в період нересту вже оздоровлених плідників.

Розроблено метод групової дегельмінтизації коропів лікувальним гранульованим кормом з нілвермом. Лікувальний корм виготовляють на комбікормовому заводі. В лікувальний корм вводять нілверм в дозі 0,5 г/кг. корму і задають його 2-3 дні підряд.

Нематодози промислових риб

Паразитичні черви цього класу мають довге, тонке, кругле тіло з загостреним або закругленими кінцями. Відомо більше 300 видів паразитичних нематод риб. Зустрічаються як дорослі, так і личинкові форми. Дорослі нематоди риб частіше всього паразитують у травному тракті але є окремі види нематод, які локалізуються під шкірою або в інших місцях. Довжина тіла дорослих нематод різних видів коливається від декількох мм. до декількох см, ширина не більше 1-2 мм. Всі нематоди в дорослому стані безпечні для людини.

П

Рис. 3. Личинкова стадія нематод морських риб

А – схема будови личинок нематод Anisakis spp. Характерна наявність "шлуночка", немає ні шлункового ні кишкового відростків. Довжина личинок Anisakis spp.- до 4 см. локалізуються на органах порожнини тіла, інколи у м’язахбагатьох видів риб, Доросла форма паразитує у морських ссавців

Б – Cхема будови головного кінця нематод Terranova sp. характерна наявність звичайного шлуночка і вперед спрямованого виросту.

В – Схема будови головного кінця личинок Сontracekum sp. Характерна наявність маленького шлуночка і назад спрямованого кишечного виросту. Довжина личинок частіше всього 1,5-2 см. паразитують на органах порожнини тіла і в таканинах різних морських риб.

рактичне значення мають нематоди трьох родів: Anisakis, Terranova, Confracaecum. Їх легко відрізнити під мікроскопом за будовою передньої частини травного каналу (Рис.3)

A

Г-Зовнішній вигляд інцистованої личинки нематоди Anisakis sp. Із порожнини оселедця. Личинка в цисті скручена в плоску спіраль діаметром до 4 мм.

nisakis spp. - личинки нематод родини Anisakidae, підряду Ascaridata. За даними деяких авторів переносниками анізакід є оселедцеві, камбала, бельдюга, макрель, сріблястий хек, зубатка, морський карась, скумбрія, нототенія, мойва. В м'ясі морської риби найчастіше зустрічаються A.simplex, A.physeteris, A.insignis, A.schupacovi та A. alexandri.

Зараженість риби личинками анізакід досить висока. Інтенсивність інвазії коливається, досягаючи 1500 личинок в одній рибі. Причому кількість личинок, інцистованих у м'язах, становить 18% від загальної кількості у рибі.

Локалізуються частіше всього на серозних покривах, в порожнині тіла, на різних органах і відносно рідко - у м'язах. Окремі личинки можуть бути вільними, але як правило інцистовані. Личинки спірально закручені в напівпрозорих цистах. Такі цисти мають в поперечнику 3,3-5 мм і товщину 1-1,5 мм. Виділені з цисти личинки можуть досягати 5 см. в довжину і менш 1 мм. в товщину. Колір личинок білий або жовтуватий. В передній частині їх напівпрозорого тіла можна спостерігати так званий "шлуночок". По ньому, при деякому навику, личинок роду Анізакіс можна відрізняти від інших навіть неозброєним оком.

Як згадувалося вище, личинки анізакід є одним з найбільш розповсюджених паразитів морських риб, але наявність їх в рибі не може бути підставою для вибраковки; в такому випадку треба було повністю заборонити використання всіх морських, а також всіх прохідних і в деяких районах - ряду прісноводних риб. Важливо встановити, в яких кількостях, в яких частинах тіла риби, в якому стані знаходяться анізакідні личинки. Практичне значення може мати тільки ураження м'язів (або ікри), тобто частин риби, які вживає людина в їжу.

Встановлено, що анізакідні личинки при попаданні ж и в и м и в травний апарат людини здатні викликати захворювання, етіологія якого в більшості випадків залишається нез'ясованою. Личинки анізакід, попадаючи в організм людини, проникають в стінку шлунка або кишечника. На місці заглиблення з'являються пухлинні утворення. Личинки уражають органи не тільки травної але і статевої системи (досліди на щурах). З впровадженням методу гастроскопії людей почастішали випадки виявлення в шлунку анізакід і пухлин, які утворилися на місцях заглиблення цих нематод.

Клінічні прояви інвазії - гострий абдомінальний синдром. З утворенням пухлин хвороба переходить в хронічну форму, розвивається еозинофільний флегмонозний ентерит і еозинофільна гранульома, яка може викликати непрохідність в пілоричній частині шлунка. Порушується процес перетравлення та засвоєння їжі.

При паразитологічному інспектуванні головною, неодмінною умовою є перевірка на наявність живих личинок. Тому треба керуватися слідуючими обов'язковими вимогами:

1. В рибі не може бути живих личинок анізакід.

2. Середня інтенсивність ураження м'язів личинками, перерахована на масу тушки риби, не має перевищувати 3 личинок на 1 кг. маси риби.

Виходячи з цієї цифри пропонується таблиця, в яку введено також критерії для встановлення харчової придатності риби, у якій в м'язах виявлені личинки нематод:

Маса риби	Максимально допустима середня інтенсивність зараження м'язів (загальна кількість нематод, знайдених в м'язах, поділених на кількість досліджуваних риб)	Критична кіль­кість личинок не­матод в м'язах однієї риби
до 350 г.	0,5	4 і більше
від350 до 1 кг.	1,0	5 і більше
від1 кг до 2 кг.	3,0	6 і більше
від2 кг до 5 кг.	5,0	8 і більше
понад 5 кг.	до 10,0	10 і більше

При наявності в партії не більше 5% з такою кількістю нематодних личинок треба направляти на реалізацію населенню. Якщо кількість такої риби більше 5% і не перевищує 10%, можна направляти на підприємства громадського харчування. Риба, яка не задовольняє вищезгаданим вимогам, після термічної обробки згодовується тваринам або направляється для виготовлення рибної муки.

Для знищення анізакід (знезараження м'яса) рекомендується рибу заморожувати при температурі -20, 21 °С протягом 15 діб. При температурі-5, -10°С личинки залишаються життєздатними. Засолювання з концентрацією солі Ю-14% (при щільності тузлука 1,18-1,2) протягом 10-12 діб Термічно оброблена риба вважається знезараженою за умови, якщо невелику рибу або її шматочки масою не більше 200 г. знезаражувати не менше 20 хвилин після закипання.

На сьогодні в Україні згідно із затвердженою інструкцією з анізакідозу не допускається до реалізації риба, що містить хоча б одну живу личинку анізакід. Таку рибу дозволяється переробляти і реалізовувати тільки після знезараження.

Terranova spp. - личинки нематод роду Terranova в півтора рази більші личинок анізакід. Завдяки коричневому або червоно-коричневому забарвленню личинки добре помітні в м'язевій тканині риб. Личинки не завжди інцистовані і частіше всього скручені в спіраль, інколи їх приймають за фрагменти кровоносних судин. Є повідомлення про захворювання людини при попаданні в його травний апарат живих личинок. Заморожування, термічна обробка і інші види обробок убивають личинок.

При паризитологічному інспектуванні риби рекомендується дотримуватись вимог, які пред'являються при зараженні її личинками анізакід.

Contracecum spp. - личинки роду Contracecum; інколи визначають як Thynnascaris spp. - звичайні для багатьох видів морських риб. Личинки численних видів роду Контрацекум частіше всього дрібніші ніж личинки роду Анізакід; тіло біле або жовтувате, часто напівпрозоре. Локалізуються у внутрішніх органах і порівняно рідко у м'язах. Достовірних даних про можливість захворювання людини немає.

При паразитологічному інспектуванні морських риб, уражених личинками Контрацекум рекомендується дотримуватись вимог, які вказані вище для риб, уражених личинками анізакід.