SELECTION_last_file

291

-ефективність селекції визначають не за календарний період, а за поколіннями, оскільки генетичний вплив добору може проявлятися лише у наступних поколіннях;

-інтенсивність добору практикують на рівні 30...50% від кількості оцінених тварин.

У таблиці 4.7 наведено показники ефективності селекції свиней різних порід, які отримано в закордонних наукових центрах: за породами дюрок і йоркшир – науковий центр Белтсвілл (США), за породою лакомб – дослідна станція Лакомб (Канада) і за породою ландрас – Інститут розведення і генетики тварин (Норвегія).

Наприкінці 70-х років минулого століття селекційний експеримент було проведено на свинях великої білої породи племзаводу “ПальнаМихайлівський” (Російська Федерація). Було встановлено, що за 4 покоління ефект селекції складав: за середньодобовим приростом 34 г, за скороспілістю 7 діб і за витратами кормів лише 0,19 корм.од.

Визначені у селекційних експериментах величини можуть бути орієнтиром для селекціонера в його роботі щодо генетичного удосконалення племінного стада. З урахуванням ефекту селекції за одне покоління можна

292

відносно точно прогнозувати майбутню продуктивність свиней під час складання перспективних планів селекційно-племінної роботи із стадом чи породою.

На сучасному етапі розвитку наукових знань можна виділити п’ять основних факторів, які визначають ефективність селекції свиней. До них відносять: успадковуваність ознак, точність оцінювання спадкових якостей, добір, підбір та тривалість інтервалу між поколіннями. Останній чинник впливає на швидкість селекційного процесу.

Шиллер Р. (1968) на підставі численних досліджень зіставив рівні успадковуваності ознак різних видів продуктивності свиней із ступенем прояву ефекту селекції, гетерозису та інбредної депресії (табл.4.8).

Таблиця 4.8

Ефект селекції, гетерозису та інбредної депресії залежно від рівня успадковуваності ознак продуктивності свиней

Аналіз результатів численних досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів свідчить про те, що ефект гетерозису найбільш сильно проявляється за ознаками відтворної здатності, дещо менше за ознаками відгодівельної продуктивності, а за ознаками м’ясності спостерігають не ефект гетерозису, а проміжне успадкування.

Щодо інбредної депресії, то її негативний вплив найбільш сильно проявляється за ознаками відтворної здатності, менше за ознаками відгодівельної продуктивності і за ознаками м’ясності інбредної депресії практично не виявлено. Тому у разі закріплення свиноматок необхідно виключити парування споріднених між собою тварин, оскільки свині дуже

293

чутливі до інбридингу. Споріднене розведення застосовують під час проведення спеціальних селекційних робіт під методичним керівництвом фахівців високої кваліфікації. На звичайних фермах використання спорідненого парування в межах четвертого покоління категорично заборонено. Ось чому під час складання плану підбору необхідно уважно аналізувати родовід кожної батьківської форми.

Окрім коефіцієнтів успадковуваності у практичній селекції свиней враховують кореляційні плеяди. Застосування цього явища значно полегшує вибір ознак для селекції і дозволяє скоротити їх кількість. Наприклад, для покращання відтворної здатності свиней достатньо вибрати ознаку, яку легко визначати (вимірювати) на практиці – багатоплідність маток. Добір за цією ознакою в силу кореляційного зв’язку призведе до збільшення кількості поросят при відлученні (r = 0,70) і маси гнізда при відлученні (r = 0,60). За покращання відгодівельної продуктивності достатньо вести добір за середньодобовим приростом, що сприятиме зниженню витрат корму (r = -0,50). У групі ознак м’ясної продуктивності основною може бути товщина шпику (r = - 0,60) або вихід м’яса в окороці (r = 0,80). Ці ознаки достатньо повно відображають мінливість вмісту м’яса у туші.

Наведені фактори – успадковуваність, точність оцінювання спадкових якостей, добір і підбір визначають ефективність селекції, тобто величину спадкової зміни ознак за покоління. Але існує ще один фактор, який впливає не на величину спадкової зміни ознаки, а на період часу, протягом якого ці зміни відбуваються. Це тривалість інтервалу між поколіннями, яка впливає на швидкість селекційного процесу.

4.10.2. Селекція свиней за індексами

Відомо, що ступінь успадковуваності і економічне значення селекційних ознак не однакові. Протягом останніх 30-ти років у розвинених країнах склалося поняття про типову економічну вагу селекційних ознак у загальному оцінюванні свиней.

294

У таблиці 4.9. наведено дані зарубіжних дослідників щодо питомої економічної ваги селекційних ознак, які відображають співвідношення цін і витрат у свинарстві (Глоде П., 1979; Пешке В., 1976; Бекенхоф Е.та ін., 1977).

Таблиця 4.9

Відносна економічна вага основних селекційних ознак у загальній племінній цінності свиней

Наведені дані свідчать про те, що в селекційних програмах відносно високе значення надається використанню кормів, як основному компоненту витрат у свинарстві, а також м’ясній продуктивності (співвідношення сало- м’ясо), як основному джерелу прибутку галузі.

Крім того, між селекційними ознаками мають місце позитивні і негативні генетичні кореляції. Тому для оцінювання тварини за комплексом ознак застосовують селекційні індекси, які враховують генетико-економічну вагу кожної селекційної ознаки.

Селекційний індекс дозволяє однією величиною оцінювати свиней за комплексом ознак і одночасно поліпшувати їх. Селекційні індекси поділяють на спеціальні і комбіновані (агрегатні).

Спеціальні індекси стосуються окремих груп ознак продуктивності свиней і дають можливість вести поетапне оцінювання і добір тварин. Наприклад, спочатку ведуть селекцію молодих тварин за середньодобовим приростом, витратами корму і товщиною шпику (прижиттєво), а потім селекціонують дорослих тварин за ознаками відтворної здатності, якості м’яса потомків. Це робить можливим вести поетапні оцінювання і добір, не

295

чекаючи всієї інформації і, тим самим, скорочувати інтервал між поколіннями у загальній системі селекції.

Комбіновані (агрегатні) індекси спрямовані на максимальний генетичний прогрес не за однією, або декількома однієї групи ознак, а певного комплексу ознак. До таких індексів включають показники ознак різних груп (відтворної здатності, відгодівельної і м’ясної продуктивності).

У таблиці 4.10 наведено селекційні індекси, які застосовують для оцінювання і добору свиней у різних країнах.

У дослідженнях І.М. Нікітченка (1976), який порівнював різні методи добору (переважний тандемний та індексний), самий високий ефект селекції

296

було отримано за індексного добору. Селекція за індексами у спеціалізованих лініях призвела до генетичного зсуву продуктивності свиней, який перевищував селекційний ефект порівняно з іншими методами за ознаками відтворної здатності на 7,5...9,6%, за ознаками відгодівельної продуктивності

– на 5,6...6,6 відсотка.

Використання селекційних індексів під час добору ремонтного молодняку свиней великої білої породи у племзаводі “Каяльський” Ростовської області дозволило збільшити селекційний індекс з нуля у 1973 р. до 75,2 у 1985 році. Генетичні зрушення за включеними до складу індексу ознаками складали: за скороспілістю – від 240 до 217 діб, середньодобовим приростом – від 430 до 530 г, товщиною шпику – від 36,4 до 26 мм. Значення селекційних індексів, отримані розрахунковим шляхом, і значення на основі селекційного експерименту фактично співпали (Михайлов М.В., 1987).

Ефективність комплексної селекції з використанням селекційних індексів залежить від точності генетичного оцінювання кожної ознаки. У той же час точність оцінювання кнурів за основними селекційними ознаками залежить від кількості їх потомків, ступеня успадковуваності ознак, вірогідності обліку та інших чинників. Слід також зазначити, що у селекційних індексах значення вагових коефіцієнтів сугубо специфічне для кожної популяції і конкретної генетико-економічній ситуації.

Знання питомої ваги інформації у комплексному індексі дозволяє вести добір на кожному етапі оцінювання і використання тварин. На рис. 4.6. показано питому вагу інформації в агрегатному генотипі тварин зарубіжних селекційних програм.

Наведені дані свідчать про те, що найбільшу питому вагу в індексі мають два показники – співвідношення жир : м’ясо і якість (колір) м’яса. Включення до складу індексу даних про відтворну здатність свиноматок і показників відгодівельної продуктивності мало підвищують точність агрегатного індексу.

297

Рис. 4.6. Генетичні кореляції між спеціальними індексами і

агрегатною племінною цінністю свиней

СЖМ – співвідношення у тушах жир : м’ясо; ЯМ – якість м’яса за кольором; ВК – витрати корму на 1 кг приросту; КВП– кількість вирощених поросят на 1 матку; СП – середньодобовий приріст за період вирощування.

Окрім власне селекційних індексів у практиці свинарства застосовують оцінні індекси. Наприклад:

для оцінювання ремонтного молодняку використовують формулу 4.7:

де К – скороспілість (діб), А – валовий приріст від 4 до 8 місяців, кг;

В – тривалість вирощування від 4 до 8 місяців, діб; С – товщина шпику над 6-7 грудними хребцями (прижиттєво), см;

298

для комплексного оцінювання свиноматок за відтворювальними ознаками використовують індекси, які визначають за формулами

4.8….4.13:

де n – кількість поросят у гнізді на час народження, в 21 і 60 діб, голів; W1 і W2 − жива маса гнізда у 21 і 60 діб, кг;

де А − багатоплідність, голів; В − кількість поросят на час відлучення у 45 діб, голів;

G – середньодобовий приріст поросят до 45-добового віку, кг.

Для визначення вирівняності гнізд свиноматок використовують формули 4.10...4.13:

де ВГ – вирівняність гнізда;

Im − удосконалений індекс за вирівняність:

Хmax – жива маса найважчого у гнізді поросяти, кг; Хmin – жива маса найлегшого у гнізді поросяти, кг;

Χ - середня жива маса поросят у гнізді на час народження, кг; 3,1- постійний коефіцієнт; n – кількість поросят у гнізді, голів;

де n0, n60 – кількість поросят на час народження та відлучення; ВГ – вирівняність гнізд свиноматок;

m0, m60 − середня жива маса поросят на час народження та відлучення; Z – збереженість поросят у підсисний період;

299

X3 − кількість поросят у 2-місячному віці, голів; X4 − маса гнізда на час відлучення, кг;

для оцінювання кнурів-плідників використовують формули 4.14…4.17:

де А – валовий приріст за період контрольної відгодівлі потомків, кг; В – тривалість відгодівлі, діб; С – витрати корму на 1 кг приросту, корм. од.

де ІПЦ1 − індекс ймовірної племінної цінності плідників; ІПЦ2 − індекс загальної племінної цінності плідників; СПЦ − специфічна племінна цінність; П – продуктивність потомків плідника; М – продуктивність матерів; Б – продуктивність батька плідника;

Р – середнє значення ознаки по стаду; h2 – коефіцієнт успадковування ознаки;

для оцінювання дослідних поєднань порід і внутрішньопородних типів у породно-лінійній гібридизації застосовується формула 4.18:

де І − селекційний індекс;

К1,2...n – коефіцієнт частки ознаки;

Х1,2...n – величина ознаки в натуральному вираженні.

Для конструювання індексу за основу були прийняті показники племінної цінності в одній узагальненій величині – сумі частки селекційної ознаки. Нульовою точкою підрахунку є показники контрольної відгодівлі свиней. Цільові стандарти встановлені на основі множинного регресійного аналізу. Враховували наступні ознаки: Х1 – багатоплідність, голів; Х2 – середня жива маса однієї голови на час відлучення у 45 діб, кг; Х3 –

300

середньодобовий приріст, г; Х4 – вік досягнення живої маси 100 кг, діб; Х5 – витрати кормів на 1 кг приросту, корм.од.

Ознаки, що включені в індекс, мають різну величину, успадковування і мінливість. Крім того вони мають і різний селекційний диференціал, тобто різницю між індивідуальними показниками і цільовим стандартом.

Оцінні індекси застосовують на перших, початкових етапах роботи, а для глибокого аналізу і планування селекційного процесу на перспективу застосовують селекційні індекси. Порядок розробки і застосування селекційних індексів наведено на рисунку 4.7.

У дослідженнях В.М. Рябка (1996) з метою оцінювання генотипової цінності кнурів і маток за комплексом ознак розроблено селекційні індекси. Для підвищення точності індексного оцінювання запропоновано для розрахунку елементів генотипової і фенотипової матриць використовувати відносні величини ознак (коефіцієнти варіації, відносні центральні відхилення). Для прогнозування значень селекційних ознак запропоновано також клас рівнянь множинної лінійної регресії, виходячи з генотипової цінності предків пробанда. Встановлено, що фактичні і прогнозовані величини селекційних ознак потомків, визначені за рівняннями множинної регресії суттєво не відрізнялися, що дозволяє використовувати їх для оцінювання генотипу тварин, виходячи із даних попереднього випробування.