fitsula

наміченої програми роботи з учнем. В ході її виконання долаються негативні погляди і переконання виховання, навички і звички його поведінки, зміцнюються позитивні, формуються нові риси характеру. Дуже важливо використати наявний позитивний досвід такого підлітка.

Другий етап перевиховання проходить спочатку повільно, учень не виявляєВзірецьособливої активності. Це пояснюється настороженістю й недовірою деяких підлітків до педагогів, до виховних заходів. Часто такі учні не вбачають у своїх негативних діях нічого поганого і не вважають, що їх треба перевиховувати. Тому робота насамперед має спрямуватися на подолання цього психологічного бар'єру, перебудову самосвідомості й самооцінки учнів, формування в них готовності до перевиховання.

На цьому етапі підліток глибше усвідомлює мотиви перевиховання. Він розуміє, що йому треба позбутися поганих звичок, негативних рис характеру, помилкових поглядів і переконань, що шкільна дисципліна, навчання, праця й виховна робота допоможуть йому у цьому.

Звичайно, не все проходить гладко, дається взнаки сформований стереотип попередньої поведінки, який конфліктує з вимогами шкільної дисципліни та учнівського колективу. Під впливом порушників дисципліни педагогічно занедбаний учень інколи починає сумніватися в правильності обраного шляху. Тут важливо вміти розібратися у вчинках учня, не карати його суворо, щоб не зірвати перших спроб виправитися.

На третьому, переломному, етапі перевиховання триває реалізація програми виховної роботи, але вже в умовах, коли підліток прийняв її, добровільно й сумлінно виконує свої обов'язки, виявляючи самостійність і активність.

На цьому етапі важливо не тільки формувати правильні уявлення, поняття, погляди і переконання, а й нагромаджувати позитивний досвід підлітка на основі залучення його до виконання різноманітних доручень, участі в житті колективу, відносини в якому ґрунтуються на взаємній

41

вимогливості, довір'ї і допомозі. У цей період підліток твердо переконується, що він на правильному шляху, діє відповідно до нових переконань.

У ході перевиховання такі учні стикаються з труднощами і докладають зусиль, щоб їх подолати, вчаться стримувати себе, протистояти негативним впливам, виступають проти порушників вимог шкільного режиму й дисципліниВзірець. Мотиви правильної поведінки вже набувають високого морального змісту. Підліток дістає моральне задоволення від перемоги над собою, у нього з'являється впевненість у своїх силах, бажання діяти таким чином і надалі.

На останньому, заключному, етапі перевиховання створюються умови для залучення підлітка до активної участі в усіх видах шкільної діяльності, нормалізуються його відносини з батьками, учнівським колективом. На цьому етапі поглиблюється сформований світогляд, закріплюються нові звички поведінки, розширюється сфера самовиховання, яке стає вже потребою учня, складається єдність моральної свідомості особистості та її поведінки, нагромаджується позитивний досвід.

Зрозуміло, що час переходу до того чи іншого етапу перевиховання для різних педагогічно занедбаних підлітків неоднаковий. Він залежить від рівня педагогічної занедбаності учня, його ставлення до процесу перевиховання, ефективності навчально-виховної роботи школи тощо.

Розглянуті етапи процесу перевиховання характерні для всіх педагогічно занедбаних учнів. Проте для підлітків, які негативно ставляться до свого перевиховання, не усвідомлюють помилковості своїх поглядів, початкова стадія триваліша.

Особливої уваги потребує період, коли вдалося зруйнувати систему помилкових поглядів і переконань у вихованця. Тоді в його свідомості створюється "порожнеча", яку слід заповнити позитивними уявленнями та поняттями.

Усі етапи процесу перевиховання учнів органічно пов'язані між собою.

42

Майстерність педагога полягає в тому, щоб своєчасно помітити зрушення у розвитку вихованця, відкоригувати програму виховної роботи, поставити нові завдання й вимоги, зміцнити методику виховного впливу й не допускати "тупцювання на місці".

Простежимо етапність процесу перевиховання на такому конкретному прикладіВзірець. До VI класу середньої школи м. Кременець Тернопільської області прийшов учитися Василь В. Його однолітки вже навчалися у VIII класі. Тримався хлопець незалежно, грубіянив, курив, порушував дисципліну на уроках.

Класний керівник вирішив насамперед вивчити домашні умови учня. Виявилось, що батьки працьовиті люди, але мало цікавляться успіхами сина в школі. Батько часто випивав і не міг бути прикладом для сина, мати не володіла методикою виховання вже педагогічно занедбаного підлітка, часто конфліктувала з ним.

Вивчення підлітка показало, що в нього є і позитивні якості: працьовитість, любов до тварин, інтерес до спорту.

У класі було проведено певну виховну роботу серед учнів, щоб вони правильно поставилися до поведінки Василя. Однокласники стали менше звертати увагу на витівки хлопця, але водночас не протиставляли себе йому.

На цьому етапі багато довелося попрацювати і з самим підлітком, щоб він правильно зрозумів зміну в ставленні до його поведінки класного колективу. Бесіди класного керівника з Василем про те, що він – учень школи і повинен виконувати всі вказівки й доручення вчителів, правила поведінки, дали позитивні наслідки. Він став спокійнішим, розсудливішим, стриманішим, прагнув стати кращим, посісти належне місце в колективі.

Проводилася робота і з батьками Василя. Переконали матір відвідувати заняття батьківського університету при школі, доводилося багато говорити з батьком про його відповідальність за долю хлопця, про те, що він подає поганий приклад синові. Внаслідок копіткої роботи вчителів батьки змінили

43

своє ставлення на краще до школи, почали цікавитись поведінкою та успіхами у навчанні сина, радилися, як діяти в тому чи іншому випадку. Змінилося ставлення Василя до батьків, хлопець почав виявляти до них більше поваги.

Коли педагоги переконалися, що у хлопця з'явилося бажання виправитисяВзірець, разом з ним намітили програму виправлення. Так, насамперед треба було позбутися таких негативних звичок, як куріння, вживання нецензурних слів, грубіянства. Василеві треба було також виробити в собі силу волі, навчитися самокритично оцінювати свої дії і вчинки, поважати старших і товаришів, прислухатися до їхніх критичних зауважень тощо.

Щоб зміцнити прагнення підлітка стати кращим, учителі використали і зустріч учня з представником кримінальної міліції у справах неповнолітніх, де Василь був на обліку з п'ятого класу. Було домовлено, що при належній поведінці протягом навчання в шостому класі його знімуть з обліку (що й було зроблено наприкінці року). Великий вплив на Василя справила й бесіда на тему "Закон і підліток", яку провів у класі представник прокуратури.

На третьому етапі перевиховання підлітка залучали до різних видів діяльності, щоб зробити процес перевиховання дієвішим, сформувати у нього потрібні навички й звички позитивної поведінки.

Хлопець вступив до гуртка "Умілі руки", де захопився випилюванням. Батькові порадили, щоб у вільний час запрошував сина до себе на роботу. Це певною мірою допомогло відірвати хлопця від вулиці.

Василеві доручили також організувати в класі футбольну команду, залучили його до спортивної секції дитячої спортивної школи. Беручи до уваги захоплення хлопця спортом, поставили умову: заняття в секції можливі тільки тоді, коли не буде порушень дисципліни в школі й поліпшиться успішність.

Хлопець любив собак, тому вчитель біології порадив йому, які книжки можна прочитати про життя тварин, а бібліотекар – про подвиги наших

44

прикордонників.

Учень захопився справами й змінювався на очах. Процес перевиховання активізували шляхом залучення Василя до самовиховання. Розповіли йому про характер, волю, увагу, почуття, уяву та інші психічні якості особистості, проаналізували в цьому плані його особистість, намітили той ідеал, до якого

працювати над собою.

йому слідВзірецьпрагнути (офіцер-прикордонник), ознайомили з окремими прийомами самовиховання. Хлопець з інтересом взявся за справу, почав

На останньому етапі перевиховання основну увагу зосередили на закріпленні досягнутих успіхів. Під особливим контролем тримали сім'ю. Надзвичайне захоплення хлопця гуртковою роботою і заняттями в секціях, громадською роботою цілком відірвало його від колишніх приятелів.

Наступний етап виховної роботи полягав у тому, щоб разом з Василем коригувати план його самовиховання, допомагати йому долати труднощі в його виконанні, заохочувати, підбадьорювати, навчати самоконтролю й самоаналізу.

Зусилля школи не були марними. За два роки хлопець став невпізнанним.

Як бачимо, зміст і методика роботи на кожному етапі процесу перевиховання визначаються змінами, які відбуваються в особистості вихованця. Важко, звичайно, перелічити ті якості, які підлягають зміні, але основні з них слід назвати й охарактеризувати. Це дасть педагогу можливість керуватися ними при визначенні рівня перевиховання "важкого" підлітка.

2.3.Критерії виправлення

У процесі перевиховання насамперед змінюється ставлення учня до самого себе. Важливо визначити, наскільки він засуджує свою попередню поведінку. Зрозуміло: коли вихованець різко змінив погляди, переконання, поведінку, можна гарантувати, що він піде шляхом виправлення. Важливо

45

при цьому, щоб у вихованця з'явилась активна цілеспрямованість, для якої характерні соціально здорові прагнення, стійка суспільно значуща перспектива.

Про рівень вихованості людини слід судити не за тим, що вона говорить, а за її поведінкою. Щодо перевиховання це означає: тільки поведінка вихованцяВзірецьможе бути справжнім всебічним критерієм його виправлення.

Зразкова поведінка визначається наявністю в учня такої моральної риси, як дисциплінованість у навчанні.

Однак просто недопущення вихованцем тих чи інших негативних вчинків ще не може бути показником справжнього перевиховання.

Істотними критеріями виправлення є зміни в ставленні до різних видів діяльності та оточення. Так, ураховується, наскільки змінилося ставлення учня до навчання. Адже загальновідомо, що основна маса педагогічно занедбаних учнів негативно ставиться до цього виду діяльності. Із зміною інтелектуального розвитку учня змінюються помилкові погляди, інтереси і духовні запити.

Перевиховання підлітка спрямоване на підготовку його до трудового життя, формування у нього відповідних моральних якостей. Сумлінне ставлення до праці проявляється в усвідомленні суспільного значення праці, прагненні підвищити її продуктивність, дотриманні трудової дисципліни, вмінні колективно працювати, бути готовим допомогти товаришеві. Важливим показником щодо цього є бережливе ставлення до обладнання, інструменту, результатів праці інших людей.

Для людини характерна соціальна активність, яка визначає її громадське обличчя. Ступінь активності значною мірою залежить від світогляду особистості, від її морально-вольових якостей. Активність неможлива без ініціативи, самостійності, творчого підходу до справи. Виконання громадських функцій ставить до такого підлітка ряд вимог: принциповість, відповідальність, справедливість, особиста відповідальність. Тому сам факт

46

участі такого учня у громадській роботі – один з критеріїв його виправлення. Перевиховання учня здійснюється у колективі, де він навчається і працює. Про ступінь виправлення можна судити й за ставленням до колективу, товаришів, людей взагалі. Інтерес до життя й діяльності колективу, вміння рахуватися з його думкою, виконувати вимоги, узгоджуватиВзірецьсвої інтереси з інтересами колективу, не протиставляти себе колективу, встановлювати контакти з членами колективу, виявляти до них увагу і водночас принциповість та вимогливість в оцінці, негативне ставлення до кругової поруки, фальшивої дружби – все це свідчить про те,

що підліток зможе правильно знайти собі місце в колективі, серед людей. Про виправлення педагогічно занедбаного підлітка говорить і те,

наскільки змінилися його інтереси, потреби, захоплення. Якщо він у вільний час почав читати книжки, бере участь у роботі гуртків художньої самодіяльності, спортивних, предметних гуртках, то можна сподіватися: він зуміє розумно організувати вільний час, підвищуватиме загальний рівень розвитку.

Розглянуті критерії виправлення педагогічно занедбаних підлітків можна вважати основними. Залежно від особливостей кожного вихованця визначається система конкретних індивідуальних критеріїв.

Пропоновані нами критерії ступеня виправлення характеризують вихованість учня взагалі, а не на конкретному етапі перевиховання. Тому в кожному випадку треба користуватися цими загальними критеріями.

Виходячи із загальних критеріїв виправлення й наведених зразків їхньої оцінки, на кожного підлітка на будь-якому етапі його перевиховання можна скласти конкретну характеристику рівня його вихованості, з якої буде видно, на що треба звернути особливу увагу, які риси треба розвинути, які – закріпити.

Висновок про якісні зміни вихованця слід робити на основі його поведінки, спостережень за ним протягом тривалого часу. При цьому

47

враховують, якими мотивами керується учень у своїй поведінці, як змінилися ці мотиви у ході виховної роботи з ним.

2.4. Принципи перевиховання

НаВзірецьвсіх етапах процесу перевиховання додержують певних вихідних положень, які визначають основні вимоги до змісту, форм і методів виховної роботи. Знання принципів перевиховання допомагає педагогам правильно спрямовувати діяльність, творчо підходити до організації виховного процесу, підвищити його ефективність і здійснювати на наукових засадах.

Коротко охарактеризуємо принципи перевиховання та основні шляхи їхньої реалізації.

Цілеспрямованість перевиховання. Кінцева мета перевиховання педагогічно занедбаного учня – формування всебічно розвинутої особистості. Досягнення мети перевиховання здійснюється через конкретизацію, індивідуалізацію і проектування в майбутньому кожної окремої особи, тобто складання й реалізацію програми виховної роботи з нею.

Мета перевиховання повинна бути розкладена на ряд поступових, щоденно здійснюваних вихованцем конкретних цілей. Досягнення кожної такої цілі повинно бути відразу ж заохочено і має підбадьорювати вихованця. Якщо поставити перед учнем ціль перевиховання як одну велику ціль, досягнення якої необхідне для його майбутнього, то така ціль не викличе з його боку достатніх зусиль для її досягнення. Якщо ж поділити її на ряд невеликих цілей, кожна з яких вимагатиме порівняно невеликих зусиль, досягнення цих цілей буде само по собі вести вихованця по шляху виправлення. Треба, щоб кожного дня перед учнем стояла відома, поліпшуюча його ціль, яка може бути швидко досягнута і щиро нагороджена.

Зв'язок перевиховання з працею, життям. У процесі перевиховання важливо формування сумлінного ставлення учнів до праці й поваги до людей

48

праці, бережного ставлення до народного добра, вироблення необхідних трудових навичок і вмінь тощо.

Виховна робота буде ефективнішою, якщо педагогічно занедбаному учневі показати суспільну значущість праці, розкрити її економічний ефект.

Особливе значення має залучення учнів до колективної праці, в процесі

Духовне багатство особистості залежить від різноманітності її стосунків з навколишнім середовищем. Такий підліток здебільшого має обмежені стосунки з позитивним оточенням, нерідко зв'язаний з негативним мікросередовищем. У зв'язку з цим постає завдання формувати правильне розуміння життя, долати неправильне ставлення до нього. Якщо педагогічно занедбані учні правильно розуміють наше життя, це спонукає їх до засудження своєї негативної поведінки, викликає прагнення до активної участі в реальному житті. Виховний процес стане дієвим засобом засвоєння учнями життєвого досвіду оточуючих їх людей.

Зміст, форми і методи виховної роботи треба оновлювати залежно від конкретних завдань, які розв'язуються в країні. Вихованців слід систематично знайомити із громадсько-політичними подіями в нашій країні та за рубежем, намагатися подолати властиву їм незацікавленість політичними подіями, а в окремих випадках і аполітичність, виробити в них певну реакцію на життєві явища.

Перевиховання в колективі і через колектив. Перевиховання педагогічно занедбаного учня неможливе поза колективом. У колективі легше, швидше, всебічніше можна вивчити особистість учня.

якої виробляєтьсяВзірецьправильне ставлення до інших осіб, формується досвід колективних дій, взаємного контролю, трудової залежності.

Дієвим засобом впливу на такого учня є громадська думка колективу. Вона допомагає підліткові виробити правильну лінію поведінки, критично поставитися до своїх недоліків, впливає на його розум, почуття, волю.

Великої шкоди зміцненню колективу завдає хибне розуміння

49

товаришування і дружби, коли порушення дисципліни не знаходять осуду. У таких випадках педагог повинен терпляче роз'яснювати, що чесність потребує принциповості, сміливого й прямого осуду порушників дисципліни.

Використання виховної сили колективу в справі перевиховання не повинно знижувати особисту відповідальність самого підлітка. Інколи

основнаВзірецьвідповідальність за вчинок окремого учня покладається на колектив

("ви його погано виховували"), а порушник дисципліни ставиться в позицію невинного ("мене погано виховували"). Відомо, що А. Макаренко, не знижуючи ролі колективу, наголошував на високій відповідальності особистості перед колективом, необхідності урахування інтересів колективу в установленні його взаємовідносин з особистістю1.

Спирання на позитивні якості й позитивний досвід підлітків у перевихованні. Мистецтво педагога полягає в тому, щоб зміцнити й розвинути позитивні якості учня, допомогти йому подолати недоліки.

У процесі виховання педагогічно занедбаних підлітків педагоги часто всю свою роботу спрямовують на боротьбу з їхніми недоліками і, не домігшись відразу результатів, твердять, що діти не піддаються перевихованню. Такий настрій передається самому вихованцеві, він втрачає віру в свої сили, не прагне працювати над собою. Окрім того, розуміння виховної роботи як боротьби з вихованцем не робить його союзником педагога, а перетворює на "ворога", який намагається хитрувати, маскуватися тощо.

Спирання на позитивне, підхід до виховання з оптимістичною гіпотезою, як висловлювався А. Макаренко, з вірою в те добре, що в ньому є і ще може розвинутися, сприяє зміцненню віри в свої сили, створює можливість подолання негативного, виникнення перспективи кращого майбутнього, робить вихованця активним учасником процесу перевиховання.

Спирання на позитивне передбачає і подолання недоліків. Для гальмування негативних проявів у поведінці учня створюються певні

1 Див.: Макаренко А.С. Твори у 7 т. – Радянська школа, 1954. – Т.5. – С.354. 50