fitsula

зла.

Особливе місце у перевихованні належить прикладу педагогів і батьків. Перевиховання учня залежить від того, хто в нього вихователь, які його поведінка, ставлення до вихованців, світогляд, авторитет та інші якості. При цьому треба мати на увазі, що педагогічно занедбаний підліток критично

-перебудоваВзірецьпереконань передусім залежить від рівня розумового розвитку вихованця; якщо він не може зрозуміти суті суджень педагога, його

важко переконати;

-швидкість та ефективність зміни помилкових поглядів і переконань залежать від їхньої стійкості; тому треба так організувати життя й діяльність вихованця в школі й вдома, щоб помилкова орієнтація не зміцнювалася, а зникала;

-знання педагогом помилкових поглядів вихованця дає змогу добре аргументувати свої докази, переконувати педагогічно занедбаного учня та його однодумців;

-переконуючи підлітка, треба добиватися, щоб він не тільки зрозумів педагога, а й погодився з ним, прийняв його докази як свої;

-пропонуючи вихованцеві нову програму життя й діяльності, треба вказати йому шляхи її досягнення, зміцнювати інтерес до неї;

-у процесі переконування підлітка важливо впливати не тільки наособистість

121

розум, а й на емоційну сферу, викликаючи позитивні переживання, примушуючи замислитись над своєю поведінкою;

-у процесі переконування педагог повинен ураховувати настрій вихованця, колективу, не пропускати таких психологічних моментів, коли учень відвертий і схильний до сприйняття його настанов;

-успіхВзірецьу переконуванні залежить від упевненості самого педагога в можливості перевиховати того чи іншого учня, коли він вірить у корисність

своєї праці, виявляє витримку, терплячість, такт, уміння слухати докази, розбиратися в них, знаходити правильні рішення.

Методи формування досвіду суспільної поведінки. Для життя в колективі та суспільстві не досить мати позитивні погляди й переконання, треба відповідним чином і поводитися. Тому мало переконати в чомусь педагогічно занедбаного учня, треба добитися, щоб він поводився відповідним чином, виробив навички правильної поведінки. А.С.Макаренко вважав, що виробити такі звички в людини важче, ніж виховати свідомість.

У перевихованні й формуванні навичок поведінки особливе місце належить залученню об'єкта виховання до діяльності. Адже в колективній діяльності його краще вчити. Діяльність допомагає об'єктивно оцінити свої дії та усвідомити недопіки, в ній підліток тренує свої позитивні якості, може поєднати слово і діло, розвинути самостійність та ініціативу, переключити увагу на корисні справи, вчитися жити для людей.

Формування навичок правильної поведінки потребує індивідуального підходу. Одному вихованцеві досить пояснити, що і з якою метою від нього вимагають, і він виконуватиме поставлені йому вимоги і поводитиметься належним чином. Другий розуміє необхідність змінити свою поведінку, але відсутність волі стає йому на заваді. Третій свідомо ухиляється від виконання поставлених йому вимог щодо поведінки. Треба створити спеціальні умови, використати відповідну методику, щоб вихованці поводилися так, як цього вимагають правила поведінки.

122

До групи методів, які сприяють організації позитивної діяльності, слід віднести вправи, привчання, вимогу, громадську думку, доручення. Розглянемо специфіку їх використання в роботі з педагогічно занедбаними учнями.

Вправа як метод перевиховання полягає в планомірній організації таких

умов, заВзірецьяких підліток виконує певні дії з метою вироблення необхідних моральних якостей, формування позитивних умінь і навичок поведінки.

У школі вихованці поставлені в умови, коли їм систематично доводиться вправлятися у виконанні розпорядку дня й вимог шкільного режиму, у навчальній і трудовій діяльності. Якщо до вихованця повсякчасно ставити суворі вимоги, що примушують його чітко виконувати свої обов'язки, він постійно вправляється в позитивній поведінці, в нього виробляться позитивні навички і звички. Зрозуміло, що не можна створити універсальної системи вправ для всіх і на всі випадки життя. Досвідчені педагоги продумують їх у кожному конкретному випадку. Наприклад, учень відчинив двері в учительську, зазирнув, шукаючи очима когось, сказав сам собі "немає" і пішов. У цьому разі, очевидно, варто було б зупинити підлітка й запитати, чи знає він, як культурні люди заходять до кімнати. Зрозуміло, що учень знатиме "теоретичний" бік питання. Тоді слід сказати йому, що все це треба робити і на практиці.

Ефективність методу вправ для свого виправлення: знання ним правил виконання дій, врахування умов, за яких вона виконується; систематичність виконання вправ; розуміння причин допущених помилок і шляхів їх подолання; оптимальні кількості вправ для формування умінь і навичок; постійного ускладнення вправ; переживання задоволення, радості від успіхів у виконанні вправ і закріплення вмінь; вправи мають бути не надумані, в їх основі має бути реальна життєва ситуація; заохочення за успіх у формуванні позитивних і подоланні негативних навичок і звичок.

Використовуючи метод вправ у формуванні позитивних навичок і

123

звичок поведінки і подоланні негативних, ми дійшли висновку, що така діяльність буде успішною за певних умов:

-доцільно одночасно зосереджувати увагу на формуванні однієї чи двох навичок (чи усуненні), не розпорошувати зусиль на придбання чи усунення кількох, що дасть можливість довести справу до кінця;

-вправиВзірецьдля вироблення корисних навичок чи усунення негативних може бути успішним за умови, що вихованець усвідомлює його необхідність

для цього;

-на основі сформованої навички слід продумати систему по виробленню споріднених з нею навичок;

-для усунення негативної звички потрібно виявити причину її появи та усунути її;

-ефективність формування позитивних навичок та усунення негативних підвищується шляхом стимулювання, яке викликає позитивні емоції.

Привчання як метод у перевихованні ґрунтується на вимозі до "важкого" учня виконати певні дії. Інколи учень не усвідомлює важливості й значення пропонованого виду поведінки. Тоді його примушують поводитися правильно, керують ним у процесі діяльності, ускладнюючи методи роботи з ним. Наприклад, підлітка неважко за допомогою вправляння привчити читати, бути ввічливим, дисциплінованим тощо. Якщо сьогодні, завтра, післязавтра добиватися від нього бажаного, з часом з'являються відповідні навички поведінки. Він усвідомить правильність, слушність вимог, поставлених до нього, почне виконувати їх охочіше, не чинячи опору. Так він

іпривчиться поводитися правильно в конкретних ситуаціях.гальмування негативних проявів є вимога. Вона сприяє активізації вольових

якостей учня, перебудові мотиваційності і почуттєвої сфери діяльності в позитивному напрямі, виробленню позитивних навичок поведінки.

124

У роботі з такими підлітками доцільно виражати вимогу опосередкованим шляхом, коли стимулом до дії вихованця стає не стільки сама вимога, скільки викликані нею переживання, інтереси, прагнення. Така вимога може ставитися в різних формах (поради, прохання, схвалення, натяку, умови, недовір'я, погрози тощо).

поведінки, вимога ставиться в категоричній формі, до тих, хто випадково порушив їх, – у спокійному й доброзичливому тоні.

У практиці роботи з підлітками доводиться використовувати й складні види вимог, коли різні її форми застосовуються паралельно або послідовно. Бажана дія вихованця в такому разі ніби виконується частинами.

Вимога дає позитивні результати, коли вона доцільна, зрозуміла, посильна, поставлена тоді, коли учень підготовлений до її сприйняття. Важливо пояснити підліткові суть вимоги, переконати у необхідності її виконання. Крім того, важливо добитися позитивної реакції колективу на вихованця, якщо він не хоче виконувати вимоги старших.

З розвитком підлітка вимоги до нього повинні зростати. Це стимулює роботу учня над собою, не дає заспокоїтися на досягнутому. Вимога має бути слушною. Тоді вона зрозуміла вихованцеві і йому легше її виконати. Якщо ж вимога дріб'язкова, формальна або є особистою примхою педагога, вона втрачає виховне значення, сприймається як несправедливість.

Ефективність вимоги залежить і від того, наскільки чітко визначена її постановка: де, коли, якими засобами й що треба робити. Це покладає на учнів персональну відповідальність, дисциплінує їх.

ЗнанняВзірецьпедагогом різноманітних форм вимог дає змогу враховувати індивідуальні особливості вихованців. До тих, хто свідомо порушує правила

Виконання вимоги підлітками має перебувати під постійним контролем. Коли такого контролю немає, вони з часом перестають виконувати вимогу. Відсутність контролю свідчить про байдужість самих педагогів, що розхолоджує учнів.

125

Застосування методу вимоги має і суб'єктивний характер. Вихователь повинен бути вимогливим до себе, тоді він має моральне право вимагати від учнів. Конфліктні ситуації між педагогами і вихованцями здебільшого виникають внаслідок нетактовності, нестриманості вихователів при застосуванні ними вимог. За даними нашого дослідження, саме на цьому

Викликаний вимогою педагога конфлікт може набувати різних форм. Це може бути простий опір, коли вимога, яка має намір змінити поведінку вихованця, запишається без наслідків. Конфлікт у вигляді наступу, коли вихованець реагує на вимогу педагога так, щоб викликати у нього бажання відмовитись від неї. Опір може проявлятися пасивно або активно. Пасивне реагування полягає в тому, що вихованець просто не виконує доручення, хоч знає його слушність, може, і починає його виконувати, але не доводить справу до кінця. Активний опір полягає в тому, що вихованець докладає спеціальних зусиль, щоб не виконати завдання, робить спробу домогтися, щоб педагог відмовився від пропонованого доручення, намагається трактувати його недоцільність і неможливість виконання, а часом намагається викликати у педагога жаль до себе. Опір може набрати форми саботажу. У цьому випадку вихованець чинить потаємні зусилля, щоб не виконати завдання. Робить вигляд, що намагається виконати завдання, а насправді зволікає з його виконанням. Часом для того, щоб не виконувати завдання, вихованець створює об'єктивні причини. Агресивна форма опору полягає у тому, що вимога педагога дає протилежні очікуваним наслідки. Вихованець перестає виконувати розпорядження, які до того часу добровільно виконував, або виконує гірше, щоб педагог зрозумів, що виконувати їх не бажає.

ґрунті виникаєВзірець72% конфліктів.

Розглянуті форми конфліктних ситуацій можуть бути спрямовані або на педагога, або на якусь норму поведінки. Якщо така поведінка спрямована на педагога, то таким чином йому натякають, що його не поважають, оцінюють

126

його негативно. Що стосується норми поведінки, то протидія їй викликається ставленням до неї вихованця (наприклад, до навчання).

Особливе значення має додержання всіма педагогами школи єдиних вимог до учнів, що сприяє виробленню у вихованців правильних навичок і звичок поведінки, підвищує ефективність усього навчально-виховного

Під час перевиховання використовується такий специфічний вид вимог, як попередження. Вихованця повідомляють, якщо він не змінить своєї поведінки на краще, на нього чекатимуть неприємності або навіть покарання. Попередження має особливе значення для тих учнів, які ще недостатньо засвоїли вимоги режиму або несерйозно ставляться до своїх вчинків.

Іван С. був у сім'ї єдиною дитиною. Сліпа материнська любов, потурання всяким примхам породила в нього егоїзм. У п'ятому класі мати його ще взувала, натягувала шкарпетки.

процесуВзірець.

Хлопець був лінивий, не хотів працювати ні розумово, ні фізично.

У школі з учнем проводилася велика робота. Але вирішальним моментом у ній була індивідуальна бесіда, під час якої класний керівник сказав:

- Я дізналася, що ти знущаєшся над своєю матір'ю. Як ти можеш бути таким жорстоким щодо неї? Адже вона в тебе одна, піклується про тебе. Я обурена твоєю поведінкою! Якщо ти від сьогодні не зміниш своєї поведінки, запросимо матір на збори класу й поговоримо там про це.

- Більше не буду. Тільки не треба зборів, – попросив хлопець. Другого дня Іван не був схожий на себе, зауважень не було, уроки знав краще, ніж завжди. Через два тижні на батьківських зборах мати сказала вчительці: "Не знаю, що з моїм Іванком сталося..."

Студентка Марія М. згадує випадок зі своєї педагогічної практики. Учень десятого класу Олег 3. вкрай незадовільно поводився на уроках, перервах, вулиці. Грубив учителям, зривав уроки, курив, любив випити.

127

Батько працював у міліції, мати – працівник органу освіти. За негативні вчинки не раз викликали до кабінету директора школи, обговорювали поведінку на зборах колективу класу... Олег далі ходив героєм, ображав не тільки однокласників, а й вчителів.

Учителі ніколи глибоко не займалися його поведінкою, напевне, боячись

зв'язку з цим викликати його батьків до школи. І тут юнак, як не дивно, розплакався:

- Що хочете, те й робіть зі мною, тільки не викликайте батьків, – попросив Олег.

Він обійшов усіх вчителів, які викладали в класі, і вибачився перед ними за скоєні образи, вибачився і перед однокласниками. Поведінка хлопця стала змінюватися на краще.

Сила попередження залежить від його змісту, від тону вихователя. Педагог при цьому повинен твердо знати, чим саме можна вплинути на підлітка. За тоном учителя вихованець часто здогадується, наскільки серйозне попередження і чи справді воно передує покаранню. Якщо слова наставника не підкріплюються діями, вони втрачають силу, вихованці перестають на них реагувати. Попередження не повинні бути частими, передбачувані ними наслідки мають відповідати важливості вчинку.

чи не бажаючиВзірець"зв'язуватись" з його батьками. Справа дійшла до виключення Олега зі школи. Студентка попередила його про це і про необхідність в

Одним з методів колективної вимоги є громадська думка. Обговорюючи вчинок учня, колектив прагне, щоб той усвідомив свою

провину. Критикувати та обговорювати доцільно не особистість вихованця, а вчинок, його шкідливість для колективу, суспільства й самого порушника. Розмову слід вести таким чином, щоб винуватець сам указав на причину порушень дисципліни. Обов'язково треба показати шляхи подолання недоліків.

У педагогічно занедбаних учнів підвищена реакція на оцінку їхніх дій і

128

поведінки, вони чутливі до несправедливості. Отже, під час колективної розмови об'єктивність, принциповість і справедливість набувають першорядного значення. Форма осуду залежить від індивідуальних особливостей, його вразливості, мотивів поведінки.

За допомогою громадської думки легше переконати учня, ніж у

індивідуальнійВзірецьбесіді. Підліток бачить, як реагують товариші на поради

вихователя та членів колективу, переконується в тому, що його помилкові погляди ніхто не підтримує, починає з більшою увагою ставитися до порад наставника.

Організовуючи обговорення поведінки учня, досвідчені педагоги уникають надмірного втручання в хід розмови. Коли колектив сам дає оцінку та приймає відповідне рішення, учень сприймає це серйозніше, оскільки бачить: вихователь не спрямовував проти нього членів колективу, вони мають самостійну думку.

До методів обговорення та осуду не слід вдаватися надто часто, тому що в учня притупляється реакція на критичні зауваження.

Трапляється, що підлітки на зборах роблять вигляд, що усвідомили свої недоліки, клянуться, що більше їх не допускатимуть, але насправді й не думають виправлятися. До них треба застосовувати інші заходи виховного впливу. Осуд впливає за умови, що критичні зауваження аргументовані й виходять від авторитетних для підлітка педагогів чи учнів.

Не всі вчинки підлітка слід виносити на осуд колективу. В.О.Сухомлинський вважав, що не треба робити предметом обговорення в колективі:

- поведінку дитини (підлітка, юнака), причиною якої є явні або приховані ненормальності в сім'ї, зокрема антигромадські вчинки батьків, сварки, скандали, незгода між батьком і матір'ю; діти розуміють взаємозв'язок між своєю поведінкою і життям сім'ї, тому оголення тіньових сторін цього життя їх пригнічує;

129

- поведінку або окремі вчинки, що об'єктивно є протестом проти грубості, свавілля старших, тому що підліток в такому разі вважає осуд несправедливістю щодо себе;

- вчинки підлітків, які є результатом допущеної педагогом помилки; - вчинок, зумовлений тим, що вчитель допустив необ'єктивність в

оцінюванніВзірецьзнань учня; - неправильний вчинок, пояснення якого вимагає розповіді про глибоко

особисті, дружні стосунки учня із своїми ровесниками чи із старшим або молодшим другом, тому що наштовхування на відвертість у такому разі учень переживає як спонукання до зради, виказування друга;

- поганий вчинок, мотиви якого пов'язані з особливостями відносин у сім'ї, про які дітям рано знати і які не можна їм роз'яснювати1.

А.С.Макаренко писав, що в окремих випадках він дозволив собі змінити фронтальну атаку колективу на обхідний рух2. Суть такого виховного заходу полягає в захисті підлітка, який допустив негативний вчинок і дуже переживає за нього, від колективу, що має намір суворо покарати його. Педагог підтримує вихованця і впливає на колектив силою свого авторитету. Напруженість вихованця спадає, він вдячний вихователеві за підтримку і у відповідь прагне виправити свою поведінку. В такому стані він легше піддається педагогічному впливу.

Наприклад, до шостого класу повернувся учень Василь Б., який раніше навчався в цій школі й рік перебував у школі-інтернаті. Класний керівник зустрів цю звістку з незадоволенням. Так само були настроєні й учні класу: пригадалися його попередня поведінка, витівки.

Василь зайшов до класу на уроці фізики. Вчитель помітив реакцію класу. Він заспокоїв учнів і сказав, що не поділяє упередженого ставлення до Василя. Очевидно, це й визначило надалі відносини педагога та учня. Хлопець полюбив фізику і вчителя фізики, часто засиджувався в кабінеті, хоч

1 Див.: Сухомлинський В.0. Вибрані твори. У 5-и т. – К., 1976. – Т.2. – С. 624-625.

2 Див.: Макаренко А.С. Твори – Т.5. – С.171. 130