1. Дати визначення педагогіки як науки. Вказати предмет її вивчення та завдань. Обґрунтувати виникнення терміну «педагогіка».

Педагогіка – є наукою про виховання. Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Предметом педагогіки є:

- дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;

- теоретичне обґрунтування змісту принципів, методів і форм навчання та виховання;

- вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії;

- розробка педагогічної техніки.

До основних категорій педагогіки належать: виховання, навчання й освіта.

Основними категоріями педагогіки є:

- виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості;

- навчання – цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учня у ході якого здійснюється засвоєння знань та формування вмінь і навичок;

- освіта – це процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, вмінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших ознак особистості розвиток їх знань і навичок;

- самоосвіта – це самостійне оволодіння знаннями вміннями і навичками на основі відповідної освіти;

- самовиховання – це цілеспрямований та організований процес корекції власної особистості (виправлення вад, відхилення порушення поведінки, корекція звичок і т.д.).

Завдання педагогіки:

- вдосконалення змісту освіти;

- розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання;

- підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;

- комп’ютеризація учительської праці;

- розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання;

- виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;

- вдосконалення змісту і методики виховання;

- вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці;

- розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.

Термін педагогіка походить від грецьких слів: пайдас – діти, аго – вести, тобто діловодство або дітородіння. У Давньому Вавилоні, Єгипті педагогами найчастіше були жерці, а в Давній Греції найрозумніших і найталановитіших громадян називали педагогами, а також педономами, педотрибами або дидаскалами. В Давньо Руській державі педагогів називали майстрами, ними були священнослужителі, дедаскали, які мандрували.

2. Дати характеристику наочних методів навчання.

Відомо що 87% інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9% - за допомогою слуху. З побаченого запам’ятовується 40%, з почутого – 20%. Одночасно з побаченого і почутого 80%. Тому у навчальному процесі одночасно з словесними методами навчання використовуються наочні, які опираючись на різноманітні способи спостереження предметів і дій процесів, явищ або їх зображень сприяють більш ефективні організації засвоєння знань. У педагогічній літературі виділяють такі наочні методи навчання:

- метод ілюстрування;

- метод демонстрування;

- метод спостереження.

Метод ілюстрування – це забезпечення оснащення ілюстраціями статичної (не рухомої наочності словесного викладу навчання інформації, при цьому основним джерелом викладу знань є слово вчителя, а засіб ілюстрації оновлюють цю інформацію).

Метод демонстрування передбачає показ і сприймання предметів процесів і явищ в натуральному вигляді природних умовах або за допомогою рухомих засобів наочності, прикладів, дослідів, технічних установок, в даному випадку основним джерелом отримання знань є засіб наочності, а слово відіграє супровідну роль і служить для аналізу фотоспостереження та його результатів. Методика ілюстрування та демонстрування вимагає:

- наочність повинна відповідати віковим особливостям учнів;

- використовувати наочність необхідно в міру і тільки у відповідний момент уроку;

- наочність повинна бути відповідних розмірів, щоб всі учні могли її добре бачити;

- чітко виділити головне під час показу засобів наочності;

- детально продумувати пояснення чи коментарі під час показу наочності;

- наочність що демонструється має точно відповідати змісту навчального матеріалу.

Метод спостереження забезпечує безпосереднє сприймання явищ дійсності. А саме спостереження за природою, працею людей… Спостереження можна вести на уроці під час екскурсії, в природніх умовах на виробництві в домашніх умовах. Спостереження бувають короткочасними і тривалими. Тривалі спостереження вимагають систематичної фіксації фактів і висновків в щоденниках спостереження. Методика організації спостереження передбачає такі основні етапи:

- вступний інструктаж вчителя про мету, завдання зміст та методику проведення спостереження;

- здійснення спостереження фіксації даних;

- узагальнення результатів спостереження, оформлення результатів спостереження;

- обговорення результатів спостереження, оцінка виконаної роботи вчителем, висновки за результатом спостереження.

Білет №4