1. Охарактеризувати основні вимоги до особистості вчителя. Визначити якості сучасного вчителя.

Важливими рисами (якостями) особи вчителя є:

- патріотизм (любов до своєї країни);

- володіння рідною мовою;

- любов до дітей і професії (особливо важливо мати розумна любов до дітей);

- моральні якості особистості вчителя справедливість, чесність, правдивість, великодушність;

- вміння володіти своєю емоційно-вольовою сферою (педагогічна вираженість);

- знання свого предмету та вміння його викладати;

- мова і мислення вчителя мають бути педагогічними;

- загальна ерудиція вчителя;

- педагогічна спостережливість і уважність;

- творчість, натхнення, інтуїція;

- постійна самоосвіта і самовдосконаленість.

За словами Ушинського «Вчитель у вчителеві живе лише до тих пір поки він вчитьсялкува».

В педагогічній діяльності особливо важливого значення набуває вміння спілкуватися.

Я. А. Коменський сформулював основні вимоги до вчителя, що не застаріли до сьогоднішнього дня. Він уважав, що головне призначення вчителя полягає в тому, щоб своєю високою моральністю, любов'ю до людей, знаннями, працелюбністю та іншими якостями стати взірцем для наслідування з боку учнів і особистим прикладом виховувати у них людяність. Він вимагав, щоб учитель уважно ставився до учнів, був привітливим і ласкавим, не відштовхував від себе дітей своїм суворим поводженням, а приваблював їх батьківським ставленням, манерами та словами. На його думку, дітей слід вчити легко і радісно, «щоб напій науки проковтувати без побоїв, без крику, без огиди, словом, привітно і приємно».

2. Дати характеристику словесних методів навчання.

Словесні методи навчання займають провідне місце в системі методів навчання, вони дають змогу на конкретний час повідомити учня значний обсяг інформації, поставити перед ними завдання і шляхи їх розв’язання. Словесні методи навчання назв. вербальні методи навчання.

До словесних методів навчання належать:

- метод пояснення;

- метод розповіді;

- метод бесіди;

- метод роботи з підручником (книгою);

А в старших класах:

- метод шкільної лекції;

- метод диспуту (дискусії).

Метод пояснення – це переважно монологічна форма викладу матеріалу в ході якої використовують доведення або обґрунтування певного положення розкриття сутності явища, аналіз певної інформації, тлумачення понять, висловів та ін. Метод пояснення переважно використовують під час вивчення нового матеріалу, а також у процесі закріплення чи узагальнення вивченого особливо тоді коли вчитель бачить що учні щось не зрозуміли. Успіх пояснення залежить від його доказовості логіки викладу, доброї аргументації, наявності переконливих прикладів. Для підсилення ефекту пояснення потрібно використовувати наочні засоби. Вагоме значення в ході пояснення має чіткість, темп та тембр мовлення. Обов’язковість – оборотного зв’язку через запитання до учнів по змісту питання і їх відповіді на поставлене запитання. Пояснення може використовуватися як прийом інших методів навчання наприклад при виконанні вправ, демонструванні, розповіді, лаб. роб.

Метод розповіді – це монологічний виклад навчання матеріалу, характерними ознаками якої є:

- послідовний виклад навчального матеріалу за планом, що містить вступ, розкриття змісту, узагальнення та висновок;

- чітка логіка викладу, наявність яскравих прикладів, що доводять чи роз’яснюють суть викладу;

- достовірність та наукова обґрунтованість повідомлень положень тексту;

- жвавий образний емоційний виклад навчального матеріалу тому, що монологічна форма навчання може втомити школярів;

- нетривалий час і виклад рекомендується до 10хв. в початкових класах і 15хв. в середніх і старших класах, бо саме така тривалість забезпечує увагу дорослого і вчителя;

- наявність особистої оцінки і ставлення вчителя до змісту інформації, мовна культура вчителя, чіткість, доступність, емоційність, мовлення правильне;

- здебільшого розповідь використовують для повідомлення навчального матеріалу описового характеру.

Розповідь використовують на всіх етапах уроку, але найчастіше до неї додаються на етапі ознайомлення з новим матеріалом. У чистому вигляді розповідь використовують рідко, найчастіше вона містить міркування вчителя, аналіз фактів, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається. Різновиди розповіді: художня, науково-популярна, опис розповідь.

Метод бесіди – це діалогічний метод навчання, за допомогою якого вчитель шляхом вдало продуманих запитань підводять учнів до розуміння нового навчального матеріалу або перевіряє засвоєння ними вже вивченого. Суть бесіди в тому, щоб за допомогою вміло поставлених запитань спонукати учнів до актуалізації вже відомих знань або відтворити раніше здобуті знання, або засвоїти нові знання шляхом самостійних роздумів або роботи самостійні висновки чи узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу. Бесіда є розмовою учня з вчителем, це питально-відповідальний метод навчання, тому ставляться критерії запитань.

Запитання вчителя повинні бути:

- попередньо продумані;

- чіткі, короткі, по суті розмови;

- не містити різноманітні звороти;

- продумана система запитань коли наступне запитання логічно випливає з попереднього;

- не потрібно ставити подібне запитання, або ті які вгадуються;

- не ставити альтернативних запитань.

Вчитель повинен проявити гнучкість при проведенні бесіди, бути готовим до непередбачуваних відповідей. Питання ставити до всього класу, а потім викликати для відповіді учня. Питання бувають основні, навідні, додаткові.

Відповіді учнів повинні бути:

- ґрунтовні, зрозумілі;

- відповідно мовно ґрунтовні; тому під час бесіди звертають увагу на якість відповідей учнів і за змістом і за формою, відповідь – повні і точні. Якщо учень не правильно відповідає на питання його формулюють зрозуміліше, якщо учень не відповідає то ставиться легше запитання.

Бесіда може бути відтворювального (репродуктивного) характеру, евристичного.

В залежності від дидактичної мети розрізняють такі види бесіди:

- вступні;

- повідомлення;

- повторення;

- узагальнююча;

- контрольна.

За формою проведення бесіди можуть бути:

- фронтальні;

- індивідуальні;

- групові.

Метод роботи з підручником, суть полягає в організації самостійної роботи учнів над друкованим текстом. Джерело знань – підручник, посібник, книги, газети, довідники. Існують різні види самостійної роботи з підручником:

- читання підручника;

- заучування тексту підручника;

- відповіді на запитання (в кінці тексту).

Робота з підручником використовується вчителем на різних етапах. Робота з підручником в початкових класах має свої особливості. Учні опановують техніку читання, вчаться виділяти головне, відповідати на запитання, поділяють на частини, придумують заголовки. Вчитель практикує такі види роботи з підручником:

- робота з підручником на уроці під керівництвом вчителя;

- самостійна робота з підручником вдома.

Вчитель повинен заздалегідь продумати що до роботи вдома, що прочитати, вивчити.

Білет №3