32. Структура діяльності. Основні види діяльності та особливості їх засвоєння

Структура діяльності.Охарактеризуємо кожний структурний компонент діяльності. Детермінантою будь-якої діяльності є потреба.Потреба - це такий стан живої істоти, який виявляє залежність від конкретних умов її існування і породжує активність по відношенню до цих умов.Людські потреби формуються в процесі соціалізації й поділяються на види залежно від: предмета (матеріальні, духовні) та походження (природні (нижчі) і культурні (вищі).Потреба завжди є поштовхом до прояву активності, однак людина в діяльності керується також певними мотивами.Мотив - це спонукання до діяльності, що пов'язане із задоволенням потреб, в яких визначається спрямованість суб'єктаПотреби становлять сутність, основну рушійну силу різних видів людської активності, а мотиви є конкретними різноманітними проявами цієї сутності. Мотиви та мотивація розглядаються в психології як причини, що визначають вибір спрямованості поведінки і діяльності суб'єкта. Мотиви бувають усвідомлюваними (ті, які людина може виразити словесно) та неусвідомлюваними (як результат витіснення, через вік, підсвідоме походження тощо).Мотиви не завжди ідентично співвідносяться з метою - при різних мотивах може бути однакова мета, і навпаки.Мета-це уявний кінцевий результат діяльності (те, чого людина прагне досягнути). Мета може мати матеріальне та психічне уособлення, які досить часто пов'язані. Оскільки досягнення цілі часто має перспективний характер, то вона втілюється в окремі завдання, вирішення яких наближає до самої мети.Зазвичай діяльність людини є полімотивованою - одночасно спрацьовують декілька мотивів. Будь-яка діяльність складається з дій як складових частин. Дія - це реалізаційний компонент діяльності, спрямований на виконання певного завдання. Діяльність - це зовнішньо-фізична та внутрішньо-психічна активність, тому і дії можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Внутрішньо-психічну діяльність забезпечують дії, які поділяються на:- перцептивні (дії сприймання);- мнемічні (дії пам'яті),- мислительні,- імажитивні (дії уяви) та ін.

Функції внутрішньої діяльності полягають в тому, що внутрішні дії готують зовнішні. Вони допомагають економити людські зусилля, даючи можливість досить швидко обрати потрібну дію. Крім того, вони дозволяють людині уникнути помилок.Внутрішня діяльність характеризується двома основними рисами:1) вона має таку саму будову, що й зовнішня, однак іншу форму перебігу: дії здійснюються не з реальними предметами, а з їх образами, замість реального продукту отримується результат подумки;2) внутрішня діяльність за своїм походженням походить від зовнішньої, практичної шляхом інтеріоризації, тобто шляхом перенесення відповідних дій у внутрішній план. Для успішного відтворення певної дії необхідно спочатку її засвоїти на практиці й отримати реальний результат.

Зовнішньо-фізична діяльність здійснюється за допомогою зовнішніх предметних дій. До них відносяться: - моторні (рухові)дії: пози, дії переміщення;- виразні рухи: міміка і пантоміміка;- жести;- мовні рухи (рухи голосових зв'язок тощо)

Екстеріоризація - процес породження зовнішніх дій, висловлювань та ін. на основі перетворення ряду внутрішніх структур, складених на основі інтеріоризації

Дії відносяться до того, що людина робить, однак не менш важливим є те, яким чином вони здійснюються. Мова йде про операції діяльності. Операція - це спосіб виконання дії, що залежить від умов, в яких вона відбувається і, як правило, є малоусвідомленим або неусвідомленим. Контроль - співставлення отриманих результатів з метою. Заключний контроль здійснюється по завершенні діяльності. Оцінка - виявлення ступеня збігу результатів і мети. В основі оцінки покладений заключний контроль. Якщо досягнення збігаються чи перевищують очікування людина оцінює діяльність позитивно. У випадку отримання результатів, нижчих за заплановані, оцінка є негативною. контроль може бути і поточним (під час розгортання діяльності)

У сучасної людини є безліч різних видів діяльності, число яких приблизно відповідає кількості наявних потреб.Узагальнені і виділені основні види діяльності, властиві усім людям. Це - спілкування, гра, вчення і праця. Їх слід розглядати як основні види діяльності людей.Спілкування - перший вид діяльності, що виникає в процесі індивідуального розвитку людини, за ним йдуть гра, вчення і праця. Усі ці види діяльності носять розвиваючий характер, тобто при включенні і активній участі в них дитини відбувається його інтелектуальний і особовий розвиток. Спілкування - це взаємодія людей, що полягає в обміні інформацією пізнавального або афектно-оцінного характеру. Наступною діяльністю в онтогенезі людини є гра. Ігрова діяльність - особлива сфера людської діяльності, в якій людина не переслідує інших цілей, окрім отримання задоволення; це діяльність, що не дає матеріального результату. При цьому гра є осмислена діяльність, тобто сукупність осмислених дій, об'єднаних єдністю мотиву.Вчення - діяльність по засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок. Головна особливість вчення, таким чином, полягає в тому, що воно є основним засобом психічного розвитку людини, бо забезпечує активне функціонування когнітивних і емоційно-вольових процесів. Діяльністю життєзабезпечення людини є трудова. Праця - основний закон розвитку людини. Працювати - означає проявляти себе в діяльності, втілювати свій задум в справу, збагачувати своє власне буття, бути творцем.