3.4. Ялиця біла.

Розширення обсягів штучного Відтворення ялицевих лісів в значній мірі пов'язане із забезпеченістю виробничих підприємств лісовими розсадниками, обсягами продукування і якістю впрошуваного садивного матеріалу. Карпатський регіон в цілому в достатній мірі забезпечений лісовими розсадниками, розмішеними у всіх лісорослинних умовах, за винятком найбільш високогірних. Слід зазначити, що постійні лісорозсадники, розміщені в рівнинній і передгірній частинах регіону, ще відносно недавно були задовільно забезпечені технічйо. чого не спостерігається сьогодні. Переміщення лісосічного фонду па виші гіпсометричні рівні, а також суттєве зниження обсягів централізованого фінансування проведення лісогосподарських заходів викликають необхідність часткового перегляду стратегії впрошування садивного матеріалу 'шпилькових порід, в тому числі і ялиці білої. Мається на увазі концентрація його виробництва у тимчасових лісових розсадниках, які розміщаються як можна ближче до місць проведення майбутніх робіт, відновлення практики створення індивідуальних лісових розсадників, а також ширше використання природного відновлення ялиці, взятого з-під намету високопродуктивних дерево станів.

Накопичений на протязі тривалого періоду вирощування садивного матеріалу ялиці білої в лісових розсадниках Карпат значний досвід, в узагальненому вигляді приведений нижче.

Спосіб передпосівної підготовки ялицевого насіння залежить від прийнятої технології його зберігання. Осінні посіви закладаються свіжозібраним насінням без жодної підготовки. Це ж стосується насіннєвого матеріалу, що зберігався під снігом. Якщо ж воно зберігалося в герметично закритих скляних бутлях - без стратифікації не обійтись. В цьому випадку вона триває переважно місяць, шляхом снігування. Лісівники' Прикарпаття спрактикували прискорений метод передпосівної підготовки насіння'ялиці. Еіін полягає в почерговому, 7-8 разів на день, намочуванні в теплій воді протягом трьох діб, постійному перелопачуванні і підсушуванні на повітрі.

За енергією появи сходів ялиці кращими показниками характеризуються осінні її посіви. Проте вони доволі часто попадають під ранні і пізньовесняні заморозки (особливо в гірській частині Карпат) і суттєво'пошкоджуються. З цих позицій весняні посіви більш надійні, оскільки сходи мають можливість уникнути небезпечний для них період. Практика показує, що посіви в лісорозсадниках, розташованих на вододілах та у верхніх частинах схилів, відкритих для руху повітря, менше пошкоджуються і пізньовесняними заморозками (передгір'я, 450-500 м н.р.м.). Тому тут доцільно застосовувати осінні посіви. В гірській частині Карпат більш ефективні весняні гіосіви ялиці білої на початку травня. Підготовлено до посіву насіння для рівномірного його висіву рекомендується змішувати з чистим піском. Насіння загортають на глибину до 1,5 см. вкриваючи компостною землею або дрібноземом. взятим з-під намету листяних порід

У лісорозсадниках можливі як вузько-так і широкобороздкові посіви з шириною відповідно 5 і 10 см. Другі краще забезпечують розташування насіння по дну борозенки. При їх застосуванні рідше спостерігається витискання 1-2-річних сіянців під час весняних заморозків.

При виборі схем посівів враховують можливості застосування на доглядах засобів механізації. Найбільш поширеною із них є схема 10-35-10-35-10-60 см. в яку вписується самохідне шасі Т- 16 М з культиваторами типу КРСШ-2,8А. Загальний погонаж посівних борозенок в даному випадку становить 18.7 тис. погонних метрів.

На невеликих по площі постійних і тимчасових лісорозсадниках більш доцільні грядкові посіви ялиці за схемою 10-25-10-25-10-25-10-50 см з погонажем 24,2 тис. погонних метрів.

Норми висіву насіння ялиці білої - надзвичайно важливий фактор; якиіів| значній мірі визначає подальшу продуктивність посівів. При цьому слід матії на увазі, шо ґрунтова його схожість рідко перевищує 15-17%. Якщо ж орієнтуватись на оптимальну густоту сіянців ялиці в межах 130-150 шт./пог.м, то експериментально встановлена норма висіву на 1 га широкобороздковим способом складає 1,9 тонн, а при вузькобороздкових посівах - відповідно 2.5 тони. Тобто для одержання сходів нормальної густоти розрахункова норма висіву ялиці на 1 йог. м широкої борозни приймається біля 100 г. Даний показник дещо відрізняється від рекомендованої різними довідниками величини, однак його обгрунтованість доказана багаторічною практикою лісогосподарських підприємств регіону. При умові застосування вузькобороздкових посівів вказану вище норму знижують наполовину.

Масова поява ялицевих сходів спостерігається на 30-40 день і може продовжуватись навіть до 60-го дня. Це дає можливість уникнути значній частині рослин пошкоджень весняними заморозками. Однак від дії згаданого фактора не застраховані 2-3-х річні її сіянці. Ефективним заходом захисту рослин від пізньовесняних заморозків в цей період показало себе вкриття поліетиленовою плівкою на висоті 20-25 см від поверхні грунту.

Для захисту сіянців ялиці від витискання із грунту морозом при грядкових посівах ще восени слід поглибите рівчдки навколо грядок, дбайливо розпушити грунт в міжряддях і замульчувати рослини майже до верхівкової бруньки. Весною, коли загроза витискання минула, мульчу рівномірно розгортають.,

Агротехнічний догляд за посівами ялиці традиційний - прополювання від бур'янів і розпушування ґрунту. Підживлення сіянців мінеральними добривами доцільно проводити двічі за вегетаційний період, починаючи з другого року сіянців у відповідності до опрацьованих рекомендацій.

Великомірний садивний матеріал ялиці білої впрошують з відсортованих двохрічних її сіянців у звичайних лісових шкілках або ж спеціально закладають зріджені посіви (25% від прийнятої норми висіву), які витримують до 4-5-річного віку, другий спосіб повністю оправдав себе з економічних позицій.

При викопуванні садивного матеріалу ялиці необхідно пам'ятати, що навіть невелике пересушування його, кореневої системи різко знижує приживлюваність рослин на лісокультурній площі.

І накінець, слід згадати про можливість вирощування садивного матеріалу ялиці білої у так званих закритих лісорозсадниках, під наметом розріджених деревостанів. їх доцільно закладати у найбільш врожайні роки ялиці з метою продовження терміну вирощування сіянців на 1-3 роки. Це дасть змогу ефективно використати лісонасінну сировину без тривалого її зберігання і забезпечити виробництво якісним садивним матеріалом на більш тривалий період часу.

Причиною багатьох невдач при культивуванні ялиці навіть в Оптимальних лісорослинних умовах є ігнорування загальноприйнятою вимогою іцОдо сортування вирощених сіянців і саджанців, а також лісовііх дичок. Використання нестандартного садивного матеріалу - пуста трата коштів і трудових затрат.

Висновки.

Територія Галицького національного природного парку (НПП) розміщена в межах Галицького адміністративного району Івано-Франківської області. Парк частково охоплює долину ріки Дністер та пригирлові частини долин його допливів – Лімниці, Лукви, Гнилої Липи. Рельєф парку здебільшого горбистий, розчленований долинами постійних і тимчасових водотоків. Головні річкові долини мають значну глибину (до 80–100 м), їх днища широкі, місцями заболочені.

Згідно фізико-географічного районування територія НПП розміщена в межах двох фізико-географічних країн: Українських Карпат – область Передкарпаття (правобережжя Дністра) і південно-західної частини Східно-європейської рівнини – область Опілля Західно-Української провінції Лісостепової зони (лівобережжя Дністра).

Більша частина території НПП зайнята лісами (близько 11 тис. га), розміщені вони в основному на вододільних поверхнях височин та їхніх схилах. Більш заліснене правобережжя Дністра. Основні лісоутворюючі породи – дуб звичайний, бук, граб. Сучасна рослинність є залишками дуже багатого в минулому рослинного покриву, значно зміненого діяльністю людини. Основний тип природної рослинності – ліси, переважно дубово-грабові та дубово-букові.

Список використаних літературних джерел.

1.Хмелевский В.А. Геологическое строение и генетический тип Бурштынского месторождения марганца // Геологический сборник Львов. геол. об-ва. – 1968. - № 11. – С. 108 – 115.

2. Геренчук К.І. Геоморфологія // Природа Івано-Франівської області / За ред. К.І. Геренчака. – Львів: вид-во Львів. ун-ту, 1973. – С. 39-50.

3. Ковальська Л.В. Особливості картового рельєфу території Галицького НПП // Охорона і менеджмент об’єктів неживої природи на територіях. Гримайлів-Тернопіль: Джура, 2008. – С. 136-139.

4. Кравчук Я.С. Геоморфологія Передкарпаття. – Львів: вид-во Львів: Меркатор, 1999. – 188с.

5. Яцишин А.М. Геоморфологічна будова долини Дністра у межах Передкарпаття. Автореферат дис.. канд.. геогр. Наук. – Львів. – 2001. – 18с.

6. Позняк С.П., Красєха Є.Н. чинники грунтоутворення6 Навчальний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана-Франка, 2007. – 400 с.

7. Бригідер В. Рогулька водяна в околиці Дубовець над Дністром // Збірник фізіографічної комісії, випуск 4-5. – Львів. – 1932. – С.15-23.

8. Зеленая книга Украинской ССР. – Киев: Наук. Думка, 1987. – 216с.

9. Зелена книга України / під заг. ред.. чл..-кор. НАН України Я.П. Дідуха – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.

10. Ващенко В.О. та ін. Геологічна будова і корисні копалини території аркуша М-35-XXV (Івано-Франківськ). – Львів: Фонди ЛГРЕ, 2005. – 242 С.