3.2. Бук лісовий.

Вирощування садивного матеріалу бука в Карпатах найбільш доцільне в передгір’ї або в нижньогірських зонах, де є більш сприятливі кліматичні умови та можливість підбору відповідних ділянок під розсадник. Проміжок між часом початку вегетації в передгір’ї і настання вегетаційного періоду в гірській зоні визначає термін зберігання виконаних партій сіянців в снігу на місці посадки.

Садивний матеріал бука вирощують в розсадниках з рівними або слабо похилими площами, не більше 3о стрімкості переважно північних експозицій із суглинково-супісковими грунтами та незначною кількістю жорстви. Слід уникати улоговин і нижніх частин схилів, де можливе пошкодження сіянців заморозками, орієнтуватися на типові умови місце вирощування бука – D2 свіжуваті типи D3 та біологічно рівноцінні не лісові умови , адже сіянці бука чутливі до зайвої вологи в грунті, що викликає загнивання коріння та ураження грибною мікрофлорою. Запорукою успіху у вирощуванні садивного матеріалу бука лісового є створення оптимальних умов сіянців росту шляхом внесення в грунт органічних та мінеральних добрив. Препрілий гній рекомендується вносити один раз на 4-5р під час основної оранки навесні з розрахунку 25-35 тон на 1 га. При відсутності гною використовується компост,який приготовляється з рослинних решток, що за якістю майже не поступається гною. Компост вноситься в грунт в період його передпосівного обробітку при розрахунку 20-30 тон на 1 га. Для удобрення грунту може використовуватися також розкришений лучний торф, який вноситься під час основної оранки в кількості 35-40 тон на 1 га.

Добрі результати забезпечує застосування в лісовому розсаднику сидерального пару, насамперед люпинового. Для цього в підготовлений грунт навесні висівають суцільним або широко порядковим способом однорічний люпин зa нормою 150-200 кг на I га. Після утворення Зелених стручків люпин коткують і боронують. До осені зелена люпинова маса розкладається, після чого можна проводи звичайний перепосівний обробіток грунту

3 мінеральних добрив при вирощуванні сіянців бука доцільно застосовувати суперфосфат і хлористий калій, які вносять у вологий грунт при основній оранці, та амонійну натрієву селітру, які використовують для підживлення сіянців ранньою весною. З азотних добрив для внесення під осінні посіви слід вживати сірчано-кислий амоній. Внесення цих добрив проводиться за загальноприйнятими нормами

За належної агротехніки обробітку ґрунту та виконанні запобіжних заходів. як осіннє, так і весняне висівання горішків бука на розсаднику забезпечує позитивні результати. Осіннє висівання букa проводити в I-II декадах листопада, безпосередньо перед настанням морозного періоду. При цьому слід враховувати, що при осінніх посівах горішки більше пошкоджуються мишовидними гризунами. В зимовий період насіння може також витискатись на поверхню в результаті замерзання та відтавання ґрунту. При м'якій зимі посіви часто загнивають. Щоб запобігти цьому, потрібно посилити боротьбу з гризунами, під посіви відводити добре дреновані площі з хорошою аерацією ґрунту, а також застосовувати прикриття посівів на зиму.

При ефективному зимовому зберіганні горішків та належній підготовці до висівання, висіяні навесні горішки дають досить дружні i рясні сходи, менше пошкоджуються гризунами. ґрунтова схожість сягає 60-80%. що на 5-10% вище, ніж при осінніх посівах. Весняні посіви треба створювати з таким розрахунком, щоб масові сходи з'явились після проходження основної смуги пізніх весняних заморозків. При типових погодних умовах навесні сходи бука мають з'явитися через три тижні після висівання. Тому в передгірній зоні Закарпаття висівання слід проводити в першій половині квітня, а в гірській зоні Закарпаття і Прикарпатті – в кінці квітня, а гірській зоні – в кінці квітня та на початку травня, в період належної вологості грунту.

Перед висівання в розсадниках горішки слід очистити від порожніх, гнилих та низькоякісних шляхом занурювання їх у чисту воду на 8-10 годин. За цей час переважна більшість життєздатних горішків потоне, а решта залишиться на поверхні. Наявність достатньої кількості вологи в грунті забезпечує дружнє проростання доброякісних горішків. Для цього в практиці проводять так зване «солодування» насіння бука. Суть заходу полягає в наступному. Горішки замочують водою кімнатної температури і при досягненні ними рівномірної вологості поміщають в мішки або складаються в невеликі купи, які накривають для зменшення випаровування вологи брезентом мішковиною тощо. Горішки 1-2 рази на добі переміщують і промочують не холодною водою. «Солодування» проводиться в залежності від вихідної вологості насіння. За цей час горішки викльовуються і їх можна висівати.

В умовах Карпат на суглинистих грунтах найбільш ефективні грядкові вузькоборозенкові посіви бука,поверхня яких повинна бутти вище на 12-15 см від рівня міжрядкових доріжок. На супіщаних і супіщано-суглинистих грунтах використовується також без рядкові посіви. Для створення сприятливих світлових та температурних умов сіянців рядки розміщуються з півночі на південь. Ширина таких борозенок приймається, здебільшого, 3-4 см. Віддаль між ними 25-30 см. Глибина згортання при весняному 2-3 см, при осінньому 3-5 см. Перед висіванням дно борозенок вирівнюють і ущільнюють за допомогою рейки, яку притискають ногою. Це забезпечує однакову глибину висівання.

Рекомендована кількість насіння, що висівається залежить від його схожості, енергії проростання і прийнятої густоти сіянців. Технічними умовами до I класу відноситься дно насіння бука зі схожістю не менше 85% і чистотою 98%, до I I класу- відповідно 70% і 96% та до I I I класу 50% і 94%. В умовах Карпат при вузькоборозенкових посівах сіянці бука найбільш раціонально вирощувати при густоті не більше 70 штук на l пог. метр, оптимально ж 50-60 шт. на м.п. Виходячи з цих даних і враховуючи природний відпад та їх формування під час появи сходів пропонуються такі норми висіву на 1 погонний метр вузькоборозенкових посівів: насіння I класу 25 г, II класу 30, III 40 г 3 розрахунку на середню вагу свіжозібраного насіння при вологості 25-30%

Осінні посіви бука вкривають шаром листя, моху чи соломи завтовшки 4-5 см, на початку весни. Для попередження появи ранніх сходів посіви слід додатково прикрити снігом. У I-II декаді квітня покрив з посівів знімають при весняному висіванні вкриття(мульчування) посівів застосовується лише у випадках сухої погоди коли поверхня ґрунту може пересихати. Для мульчування посівів застосовують здрібнений торф і тирсу розстеляють шаром 1,5-2 см, а також хвойні гілки або продезінфікований у сухому стані мар гано-кислим калієм або у сухому формаліном мох товщиною 3-4 см. Після появи сходів торф і тирса залишаються і поступово змішуються з грунтом, а гілки виносять за межі посівів.

Притінення посівів бука на розсаднику застосовується здебільшого для захисту ніжних сходів від дії сонячних променів спекотні дні та негативного впливу інтенсивного в нагрівання ґрунту лише в період їх появи і формування перших справжніх листочків. Для цього використовують драночні або хворостяні горизонтальні щити зі співвідношенням просвітів планок 1:1. В хмарну погоду щити знімають. Влітку сіянці бука слід вирощувати при повному сонячному освітленні, що сприятливо відбивається як на їх рості й розвитку, так і на пристосуванні молодих рослин до умов зовнішнього середовища.

З появою перших сходів для поліпшення виносу на поверхню сімядолей рекомендується провести обережне поверхневе спушування посівних рядків. Впродовж вегетаційного періоду грунт на посівах слід утримувати в розпушеному і чистому від бур’янів стані шляхом 6-7 кратного догляду за посівами. Розпушування грунту потрібне також для знищення кірки після дощів. При вирощуванні сіянців дворічного віку кількість доглядів на наступний рік зменшується до 3-4.

В розсадниках для боротьби з маловидними гризунами застосовують традиційні агротехнічні і хімічні заходи. З метою ізоляції територія розсадника обкопується захисними канавами шириною

не менше 30 см і глибиною 50 см. Шляхом систематичної глибокої оранки грунту знищують гнізда гризунів, які проникли в розсадник. Після висівання борозенки з метою маскування, лід старанно вирівняти. Оправданням є застосування спеціальних скриньок, гончарних трубок, а також закладання отрути замасковані канави та штучні нірки. Для приготування принад використовується горішки бука, та зерна, які обробляють фосфідом цинку, арсенітом кальцію, присідом, відповідно до інструкцій правил та безпеки.

Для захисту сіянців від заморозків їх вкривають матами,які наставляють в рівень на кілочки з вершинками сходів, або жприкриття рядків шаром соломи, сіна, листя товщиною 8-10см. Такий ефект викликає і задимлення посівів при радіальному розміщенні вогнища.

Сіянцям бука значної шкоди завдає мікрофауна, зокрема дротяники, інколи личинки хруща та вовчок. Крім отруйних хімічних заходів, для боротьби із ними використовують відлякуючи колючі гілки смереки і ялиці конкретних канавах, а з профілактичних заходів – глибокий обробіток і розпушення грунту на всій площі та вчасне прополювання.

Для боротьби з грибними захворюваннями сіянців бука зокрема фітофторозу, один – два рази в місяць проводиться обприскування 1% бордоською рідиною ранком та вечором але не дуже спекотну погоду. З метою локалізації захворювання необхідно постійно вибирати і знищувати вражені робою сіянці

Для посадки вирощуються однорічні двохpiчні сіянці в залежності від родючості грунту на розсаднику і застосованої технології. При існуючій технології посадки на суглинистих грунтах в буковій зоні найкращі результати забезпечує використання сіянців з довжиною стовбурця 19-28 см і кореневої системи 20-30 см. при товщині кореневої шийки 2.5мм.

Після викопування і сортування сіянці необхідно негайно прикопувати або в упакованому стані доставляти до місця садіння. Часткове обривання їх фізіологічно активного коріння і незначне його підсихання призводить до істотного зниження приживлюваності створюваних культур. Тому сіянці бука, при перенесенні і садінні повинні весь час бути у вологому середовищ, по можливості уникаючи прикопування.

Можливе вирощування садивного матеріалу бука на Тимчасових лісових розсадниках, що закладаються на свіжих зрубах або ж під наметом зріджених букових деревостанів, особливо у врожайні роки. Під тимчасові розсадники підбирають рівні або з невеликим ухилом ділянки з малою кількістю пеньків, без природного поновлення. Їх очищають від порубкових решток і огороджують. Згаданим способом, навіть при застосуванні примітивно агротехніки і технології, без значних затрат можна отримати додаткову кількість садивного матеріалу бука.

Вирощування сіянців під наметом зріджених букових деревостанів дозволяє подовжити термін досягнення рослинами стандартних розмірів 3-5 років, що дає змогу краще до забезпечувати потребу садивному матеріалі бука до в наступного врожайного року.