2.4.Геологія і геоморфологія.
Геолого-геоморфологічна будова річкової долини. У геологічній будові рельєфу території дослідження беруть участь відклади, представлені породами літологічного складу та віку – палеозою, мезозою, кайнозою. Слід відзначити, всі ці утворення поширені вкрай нерівномірно. Найдавнішими породами, що виходять на денну поверхню, є відкладами нижнього девону та верхньої юри. Відклади девону, представлені червоноколірними пісковиками, перешарованими аргелітами та алевролітами, виходять виходять на поверхню у долині ріки Дністер біля с. Нижнів. Ці відклади перекриваються теригенними юрськими відкладами, що містять прошарки вапняків.
Найдавнішими відкладами, що виходять на денну поверхню у долині Дністра західніше с. Буківна, є породи крейдової системи. Крейдові утворення спостерігаються уздовж долини ріки та на схилах межиріч (природні відслонення). Відклади системи представлені незвиською, дубівецькою, луквінською світами. Малопотужна назвиська світа репрезентована пісками, кварцовими пісковиками, але на денній поверхні їх не виявлено. Дубівецька представлена вапняками та мергелями, які відслонюються вздовж долини ріки, на схилах вододілів, а також у Дубівецькому кар’єрі. Виходи луквинської світи можна простежити вздовж рік Лімниці та Лукви. Шари крейдових відкладів залягають з невеликим нахилом на південь і південний захід.
Над крейдою зі стратиграфічним неузгодженням залягають відклади неогенової системи, що мають горизонтальне або майже горизонтальне залягання. Неоген представлений двома відділами – міоценовим і пліоценовим.
Щодо геоморфологічної будови, то досліджувана ділянка розміщена на стику двох великих, морфологічно відмінних між собою, відтинків долини Дністра – передкарпатського і подільського. Долина річки поєднує перші, ще слабко виражені, риси дністерського каньйону з високими крутими та уривистими бортами, притаманні для Поділля, і високо підняті широкі вирівняні межиріччя правих приток Дністра, характерні для Передкарпаття. У геоморфологічній літературі межа між цими регіонами проходить уздовж русла Дністра до гирла Бистриці, далі круто вигинається на південний захід уздовж русла Бистриці й далі йде на схід уздовж Бистриці-Надвірнянської і Ворони.
Найвищі ділянки займають найвищі ділянки досить обширної вершинної поверхні, що добре розвинена на межиріччі Лукви та Бистриці та іншим межиріччях Пригорганського Передкарпаття. Це так званий рівень Лоєвої. Висота цього рівня над Дністром перевищує 120 м. На межиріччі Дністра – Ворони, також збереглися фрагменти еоплейстоценових і пліоценових терас.
Висока заплава Дністра підвищується над урізом води у межень на 3,0-6,0 м. Ця заплава, як і низька, має східчасту будову. Уступи, що розділяють окремі рівні порівняно невиразні, їх висота звичайно не перевищує 1 м. У зв’язку з цим виділити за топографічною картою окремі рівні високої заплави, беручи до уваги лише морфологію рельєфу, проблематично.
Враховуючи характер господарського використання, можна вирізнити порівняно низькі і високі рівні високої заплави: перші частіше затоплюються і тому зайняті пасовищами та сіножатями, другі використовують під поля, місцями вони зайняті населеними пунктами. Рельєф високої заплави ускладнений давніми русловими пониженнями, виразність яких закономірно спадає з віддаленням від низької заплави річки. Рідко трапляються старичні озера, характерні для давніх русел – складових низької заплави.
Ширина високої заплави досягає 1-2 км. У тиловій частині заплави місцями спостерігаються конуси винесення, особливо великі там, де до неї підходять високі розчленовані схили долини Дністра.
Висока заплава Дністра повністю затоплюється лише під час особливо значних повеней і паводків, тобто, кілька разів на століття. У зв’язку з цим її часто називають першою надзаплавною терасою. Цоколь цієї тераси повсюдно знаходиться нижче урізу води. Потужність річкових відкладів високої заплави Дністра за даними буріння коливається в межах 6-12 м.
У західній частині досліджуваного відтинку долини Дністра, розміщений західніше сіл Петрилів – Буківна, збережені низькі надзаплавні тераси Дністра та його карпатських і подільських допливів. Голоценове дно долини має тут порівняно значну (1 км і більше) ширину. В іншій, східній частині долини Дністра низькі надзаплавні тераси відситні і ріка місцями підходить безпосередньо під високі береги, складені корінними породами.