33.Склад, типи складів. Закономірності фонетичного складоподілу і правила переносу слів, їх вивчення у початковій школі.

Склад - це найменша вимовна одиниця, компоненти якої тісно пов’язані між собою в артикуляційному й акустичному плані.

Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, один з яких обов’язково є голосним. Голосні звуки виступають у ролі складотворних (складових) й утворюють вершину складу. Кількість складів у слові відповідає кількості голосних у ньому. Приголосні не є складотворчими.

Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові й багатоскладові:

ліс, день, звір;

я-ма, си-ла, книж-ка;

со-ро-ка,я-лин-ка, серденько;

ма-те-рин-ка, за-без-пе-чи-ти,

Розрізняють склади відкриті й закриті, прикриті й неприкриті, наголошені і ненаголошені. Склад, що закінчується на голосний, називається відкритим (пе-ро), а склад, що закінчується на приголосний, називається закритим (пар-кан). Прикритий – склад, що починається на приголосний (сон), неприкритий – склад, що починається на голосний (ось).

Наголошений – склад, на який падає наголос (во-рo-та). Ненаголошений – склад, на який не падає наголос. У слові обов’язково один склад наголошений і один та більше – ненаголошені.

Поділ слова на склади відбувається за наступними правилами:

1.     Якщо між голосними стоїть один приголосний – він завжди належить до наступного складу. Наприклад: ва-ре-ни-ки, зо-зу-ля, хо-ди-ти.

Увага: нагадуємо, дефісом ми відділяємо один склад від іншого.

2.     Два і більше приголосних звука, що стоять після наголошеного складу, розподіляються наступним чином: перший належить до попереднього (наголошеного) складу, а другий і наступні приголосні звуки – до наступного складу. Наприклад, бід-ний, віс-ник, брат-ство.

3.     Всі приголосні, що стоять після ненаголошеного складу, належать до наступного складу. Виняток становлять приголосні звуки [й],[в],[р],[м],[л]. Наприклад, не-сти, при-бра-ти, ве-сня-ний але зем-ля, грай-ли-вий, гір-кий.

4.     До наступного складу завжди належать подовжені приголосні звуки. Наприклад, ка-мі-ння, во-ло-сся, бу-ття.

Найголовніше правило переносу слів – з одного рядка на інший слова переносяться здебільшого по складах. Проте слід уточнити деякі нюанси.

1.     Ніколи не розриваються сполучення «йо» та «ьо». Наприклад: па-йок, а не пай-ок; сльо-за.

2.     Не розриваються при переносі африкати [д͡ж], [д͡з ]: си-джу, бджо-ла, від-дзер-ка-ли-ти.

3.     При співпаданні однакових звуків на межі кореня і суфікса, що  позначається на письмі подвоєнням літер, одна з них залишається в попередньому рядку, інша переноситься в наступний: зай-мен-ник, бу-ден-ний. Подовжені приголосні перед «я» мають два способи переносу: знан-ня і зна-ння. Обидва варіанти є правильними.

4.     У складних словах не розриваються при переносі однакові приголосні, з яких починається друга частина слова: но-во-вве-ден-ня.

5.     Від попереднього голосного ніколи не відривається буква «й»: лій-ка, лі-ній-ка, ко-пій-ка.

6.     Не відривається один приголосний від кореня. Із способом поділу слова на склади діти знайомляться в період навчання, грамоти. Під час опрацювання фонетичного матеріалу удосконалюється навичка ділити слова па склади залежно від кількості голосних у слові. Вона є однією з основних у початкових класах і має значення як для письма (учні переносять слово з рядка в рядок на основі поділу на склади, диктують по складах слово під час запису), так і для читання. Не слід змішувати правила поділу слів на склади для переносу з фонетичним складоподілом. Так, відповідно до правил переносу слова льотчик, весна можна перенести так: льот-чик, вес-на. Однак фонетичний складоподіл тяжіє до відкритого складу, відповідно до цього ці слова діляться на склади так: льо-тчик, ве-сна(крім тих випадків, коли склад закінчується на [й] перед наступним приголосним: лій-ка).