7.Історія лінгвоциду в Україні

Лінгвоци́д (також: мововбивство) — свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу — народності, нації. Лінгвоцид спрямовується в першу чергу проти писемної форми мовлення. Кінцева мета лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне винищення певного народу, а етноцид — ліквідація цього народу як окремої культурно-історичної спільноти, винародовлення етносу.[ Основною і єдиною причиною явища лінгвоциду на українському грунті була втрата Україною своєї державності, а згодом і цілісності, внаслідок чого суспільне і культурне життя українського народу надовго виявилося пов'язаним з державотворчими процесами сусідніх націй, нерідко спрямованих на національну і мовну асиміляцію українців. Внаслідок політичних причин мовотворчий процес на Україні тривав у несприятливих для нього умовах, що позначилося на стані самої мови:

1.розвиток її на основі старослов'янської мови був обірваний у ХVIIІ ст. внаслідок зміни політичного становища України (приєднання її до Росії);

2.зародження нової української літературної мови на основі народної відбувалося в умовах політичної ( державної ) роз'єднаності української мовної території (ще до появи першого значного твору, цією мовою написаного, — "Енеїди" І. Котляревського західна частина України була приєднана до Австрії 1787 р., а східна до Росії ), і це мало не призвело потім до роздвоєння літературно-мовного процесу;

3.на вирішальному етапі розвитку на більшій частині української мовної території — на Наддніпрянщині українська літературна мова не мала впродовж більш як столітнього ( до 1917 року ) свого існування апробації в таких життєво-вирішальних чинниках, як школа, преса, наукове вживання, вільне громадсько-політичне та громадсько-товариське ( культурно-побутове) вживання;

4.мову створювали і вживали на початку тільки вузькі кола дуже нечисленної, з огляду на денаціоналізацію, інтелігенції

10.Основні словники і довідники у яких фіксуються мовні норми………

Термінологічні , в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і

первинне значення слова. Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів.Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову,

і наголос.Словники іншомовних слів , які пояснюють слова і терміни, засвоєні з

інших мов.Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше. Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території. Фразеологічні словники , в яких дається пояснення значень фразеологічних

зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу. Синонімічні словники , в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда повнозначних слів даної мови. Частотні словники , в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення Словники власних імен , в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена Обернені або зворотні словники , в яких слова розміщуються за алфавітом

у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця. Топонімічні словники , в яких описуються назви географічних об”єктів.

Лінгвістичні словники дуже важливі і постійно необхідні для бажаючих вивчити будь-яку мову чи пов’язати свою професійну діяльність з

мовознавством. Але окремі їх різновиди, наприклад тлумачні, важливі не

тільки для мовознавців, а взагалі для будь-кого. Орфографічні, орфоепічні та словники іноземних слів відіграють велику роль у навчанні

та професійній діяльності так, як при необхідності можуть допомогти з правильним написанням та використанням певного слова.

37.Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор:ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.

3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

— нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

— відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода);

— інтернаціональний характер;

— стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);

— здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.