Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психологія державний - шпори.doc
Скачиваний:
68
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
570.88 Кб
Скачать

2. Загальна характеристика педагогiчної дiяльностi вчителя (структура, стилi).

CTPYKTYPHi компоненти педагогiЧНОl дiяльностi:

- гностичний - дослiдницький, який передбачає постійне збiльшення знань, YMiHb, навичок. Це здатність досліджувати процес i результат влаСНОl працi. Ця сторона дiяль­HOCTi вчителя найбiльше цiну€ться старшокласниками.

- конструктивний - планування педагогiЧНОї дiяльностi та прогнозування результатiв. Ця сторона дiяльностi вчите­ля найбiльше цiну€ться пiдлiтками.

- проектувальний - проектування вiддалених, перспектив­них цiлей навчання та виховання, а також стратегiй та способiв lX досягнення.

- органiзаторський - органiзацiя навчально-виховного процесу.

- комунiкативний - встановлення вза€мовiдносин вчителя з iншими особами. Ця сторона дiяльностi вчителя найбiльше цiну€ться молодшими школярами.

PiBHi результативностi дiяльностi вчителя:

- репродуктивний piBeHb: учитель може i BMi€ розповicти iншим те, ЩО зна€ сам;

- адаптивний piBeHb: учитель BMi€ пристосувати CBO€ повiдомлення до особливостей аудиторії;

- локально-моделюючий piBeHb: учитель володi€ стра­тегiями научiння знанням, умiнням, наукам; уміє форму­лювати педагогiчну мету, передбачати результат i створю­вати систему включення учня в навчально-пiзнавальну дiяльнicть; .

- системно-моделюючий piBeHb: учитель володi€ стра­тегiями формування потрiбної системи знань, YMiHb i на­вичок учнiв зi свого предмета в цiлому;

- системно-моделюючий piBeHb дiяльностi i поведiнка: учи­тель володi€ стратегiями перетворення свого предмета взасiб формування особистостi учнiв, їх потреб у самовихо­BaHHi, caMoocBiTi та саморозвитку.

Iндивiдуальний стиль дiяльностi вчителя.

1. Змicтовнi характеристики стилю:

- орi€нтацiя вчителя: на процес навчання, результат навчан­ня та процес i результат навчання;

- адекватнicть (неадекватнicть) планування навчально- ви­ховного процесу;

- оперативнicть (консервативнicть) у використаннi засобiв i способiв педагогiЧНОl дiяльностi;

- рефлексивнicть - iНТУїТИВНicть.

2. Динамiчнi характеристики стилю:

- гнучкicть - традицiйнiсть;

- iмпульсивнicть - обережнicть;

- стiйкicть - нестiйкiсть ЩОДО ситуації, яка змiню€ться;

- стабiльне емоцiйно-позитивне ставлення до учнiв нестiйке емоцiйне ставлення;

- наявнiсть особистicНОl тривожностi - 11 вiдсутнicть;

- спрямованicть рефлексil на себе - на обставини - на iнших.

3. Результативнi характеристики стилю:

- однорiднicть - неоднорiднiсть рiвня знань учнiв;

- стабiльнicть - нестiйкiсть в учнiв навичок учiння;

- високий - середнiй - низький piBeHb iHTepecy до предмета.

Білет 28.

1.Поняття про характер. Провідні риси характеру.

Характер – це сукупність стiйких рис осоБИСТОСТl, ЩО ВИЗначають ставлення людини до інших, до роботи, яку вона виконує. Характер виявляється в Д1ЯЛЬ­ності тобто в особливостях Д1ЯЛЬНОСТl, якими людина переважно займається, та спiлкуваннi - мaнepi поведiнки, способах реаryвання на дії і вчинки людей.

Найважливiшими моментами у фОРмyваннi характеру € ставленння до npироди, КУЛЬтурИ, суспiльства, CBo€ї справи, iншої людини та до самої себе. В xapaKTepi ЛЮДИНИ закладена програма типовоi поведiнки у тиnових обставинах. Тим часом характер - прижиТТ€ве надбання особистостi, її внутрiшнiй портрет, в якому вiдбива€ться суть особистості .

Сepeд основних рис особистостi, ЩО складають характер, видiляють такі:

1. властивостi особистостi, якi визначають вчинки ЛЮДИНИ у виборі мети ДlяльносТі (нanpиклад, рацiональнiсть).

2. Риси, ЩО вiдносяться до дiй, спрямованих на досягнення цiлей (наприклад, наполегливiсть, цiлеспрямованiсть ТОЩО).

3. Iнструментальнi риси, безпосереднъо пов' язанi з темпераментом (стриманість - IМпульсивнiсть, спокiйнiсть-тривожнiсть ТОЩО).

Характер – це компонент особистості, який має свою структуру, що в певний спосіб поєднує його риси. Рис характеру багато, їх кількість важко встановити. Характерологічна риса – це єдність мотиву і дії, мотиву і форми, зв’язок між якими не завжди однозначний. Це складні індивідуальні особливості, досить показові для людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.

За морально-психологічною природою, риси характеру поділяють на моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні.

У ситуаціях, які ставлять перед особистістю вимогу діяти згідно з суспільними ідеалами, нормами, правилами поведінки, на передній план виходять моральні якості поведінки.

В умовах, які спонукають до здійснення вольових дій проявляються вольові риси характеру.

Якщо ж особистості потрібно емоційно оцінити себе чи інших людей, то найбільш яскраво виявляються емоційні риси характеру.

За обставин, які вимагають від особистості насамперед чіткого усвідомленого сприймання навколишньої дійсності, виробничих та навчальних завдань, чітко виявляються інтелектуальні риси характеру.

Риси морального, вольового, емоційного та інтелектуального змісту є провідними в характері людини.

Формування структури характеру починається в дошкільному, продовжується й активізується в підлітковому та юнацькому віці. У зв’язку з цим у структурі характеру виділяють прості (первинні риси – почуття прихильності) і складні риси (опорні риси на прості – працелюбність).

В усталеному характері риси , що взаємопов’язані і залежать одна від одної утворюють групи, які називають симптомокомплексами. Б.М.Теплов запропонував класифікацію цих груп. За нею виділяють групи рис характеру особистості, що виражають:

1) ставлення до інших людей, яке виникає у міжособистісних контактах і зумовлюється спільними умовами життя, що складаються історично і розкриваються в колективі.

2) ставлення особистості до себе, яке залежить від рівня розвитку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру як, скромність, почуття власної гідності. Деяким людям властиві негативні риси – нескромність, гординя, самовпевненість тощо.

3) ставлення до праці, яке є однією з найтонших рис характеру людини. Важливі риси у ставленні до праці – акуратність, сумлінність, організованість, дисциплінованість.

4) ставлення до речей, яке виявляється в акуратному чи недбалому ставленні до одягу, книг тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]