5. Школи, напрями, концепції у психології.

Біхевіоризм - напрям в американській психології, представники якого заперечують свідомість як предмет психології. Засновник цього напряму Дж. Б. Уотсон (1878-1958) виступив проти розуміння психології як науки про безпосередні суб'єктивні явища. Натомість він запропонував вважати предметом психології поведінку. Поняття про образи, мислення, почуття тощо. Необіхевіоризм - напрям в американській психології. Виник у 30-х роках XX ст., сприйняв головне положення біхевіоризму, згідно з яким предметом психології є об'єктивне спостереження реакції організму на стимул зовнішнього середовища. Гештальтпсихологія - один із напрямів у психології 20-30-х років XX століття, створений М.Вертгеймером, В.Келером , К.Коффкою та іншими німецькими психологами. Початковим і основним елементом психіки гештальтисти вважають не відчуття, а цілісні образи - гештальти. Когнітивна психологія - один із напрямів сучасної психології. Дослідження представників когнітивної психології пов'язані з аналізом різних аспектів розумової діяльності індивіда. До принципів когнітивної психології належить трактування людини як діяльної, активної до сприйняття інформації особистості, яка керується певними планами, правилами, стратегіями.  Гуманістична психологія виникла на початку 50-х років XX ст. Вона не є однорідною, але всі її прихильники дотримуються погляду, що психологію не слід будувати за зразком природничих наук: людину треба вивчати як активний об'єкт дослідження. Діяльнісний підхід. Він був властивий радянській психологічній науці. У психології поняття «діяльнісний підхід» найчастіше використовують у двох значеннях. У широкому сенсі воно означає методологічний напрям досліджень, в основу яких покладено категорію предметної діяльності. У вузькому сенсі розглядають психологію як науку про виникнення, функціонування і структуру психічного відображення в процесах дія¬льності людей.

6. Етапи розвитку психології.

Міфологічний етап: Фетишизм - культ неживих предметів - фетишів, які наділяються надприродними властивостями. Анімізм - світогляд первісної людини, згідно з яким душа існує в усіх природних тілах і явищах. Фаталізм - усвідомлення власної безпорадності. Магія - сукупність ритуалів, спрямованих на отримання бажаного результату. Тотемізм - уявлення про певну рослину чи тварину як праматір людського роду. Філософський етап: Демокріт стверджував, що душа є різновидом речовин, які утворюються з атомів вогню та підпорядковуються загальним законам. Це мікрокосмос, що складається з тих самих елементів -атомів, що й макрокосмос, але вони тонші, невидимі. Платон, засновник філософського ідеалізму, увів в обіг поняття про складові душі - розум, мужність, пристрасть, які розташовані в різних частинах тіла. Він вважав, що матеріальне і духовне, тілесне та психічне є двома самостійними та антагоністичними началами. Аристотель стверджував, що душа не може існувати без тіла, проте вона не вичерпується ним. Вона є формою і способом організації тіла. НАУКОВИЙ ПЕРІОД: Рефлекторне вчення 1. М. Сєченова: У праці "Рефлекси головного мозку" І.М. Сєченов розглядає психічні процеси як конкретний механізм взаємодії організму з навколишнім середовищем.  Вчення про вищу нервову діяльність І. П. Павлова: І. П. Павлов розкрив принципи роботи головного мозку людини і тварини, експериментально обґрунтував та розробив вчення про дві сигнальні системи.  Структуральний підхід В. Вундта, Е. Тітченера: В. Вундт заснував у 1879 р. першу у світі експериментальну лабораторію в Лейпцизькому університеті. Предметом психології вважав безпосередній досвід суб'єкта, який може вивчатися шляхом інтроспекції. Роль психології полягає в детальному описі складових свідомості (відчуттів, почуттів, образів). Е.Тітченер виступав за поєднання інтроспекції з експериментом та математикою, щоб наблизити психологію до стандартів природничих наук. Функціональний підхід У. Джемса: У. Джеме вважав, що основне завдання психології полягає в тому, щоб зрозуміти функцію і роль свідомості в адаптації індивідуума до змін навколишнього середовища.

7. Методологічні принципи психології: Принцип детермінізму – основоположний методологічний принцип матеріалістичної психології, що фіксує причинову зумовленість психіки і включає її у зв’язки і відношення об’єктивних явищ, що існують поза суб’єктом.  Принцип відображення конкретизує принцип детермінізму, показуючи, що психічні явища несуть у собі зовнішній зміст. Згідно з цим принципом, психіку можна тлумачити як суб’єктивний образ об’єктивного світу. Принцип відображення має бути доповнений принципом суб’єкта, який наголошує на власній активності психічного, його здатності бути чинником життя. Принцип єдності психіки і діяльності – психіка виникає, розвивається та існує в діяльності як способі життя суб’єкта. Психіка є продуктом, компонентом і умовою діяльності як активності, шляхом якої людина реалізує свої стосунки зі світом. Цей принцип спрямований проти редукції психіки лише до суб’єктивного і закликає вивчати її опосередковано – шляхом аналізу діяльності Принцип розвитку зобов’язує підходити до психіки як до продукту ускладнення взаємин людини зі світом. Це відбувається у філогенетичному, історичному та онтогенетичному аспектах.  Відповідно до системно-структурного принципу психіка є складною системою взаємопов´язаних елементів, таких як, наприклад, пам´ять, воля, мислення, уява тощо, які слід розглядати не як щось автономне, а як складові елементи цілого. Психіка постає при цьому як особлива відкрита система зі зворотними зв´язками. На кожному рівні детермінації психіка ввімкнена у регуляцію взаємодії суб´єкта з ширшою біологічною системою (на рівні організму), із соціальною системою (на рівні індивіду), зі створюваними культурно-історичними цінностями суспільства та предметного світу (на рівні особистості).