6. Поняття ділового спілкування.

Ділове спілкування – це цілеспрямований процес обміну інформацією, метою якого є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності.

Ділове спілкування – це двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб’єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо.

Під час ділового спілкування люди легше контактують, якщо вони говорять “однією мовою” і прагнуть до ефективного співробітництва. Їхнє спілкування ґрунтується на етичних нормах та усталених правилах ділових взаємостосунків.

Велике значеyня має моральний аспект ділового спілкування. Передусім ідеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера про свої наміри й дії, запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах навіть розроблено етичні кодекси для працівників. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.

Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є її важливою частиною. У професійній культурі спілкування можна виокремити загальні норми спілкування, зумовлені характером суспільного ладу і ґрунтуються на здобутках минулого і сучасного. Водночас ця культура має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб’єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей.

Виділяють такі особливості ділового спілкування:

- офіційний статус;

- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку стосунків між представниками зацікавлених установ;

- регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам і обмеженням;

- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст, можливі наслідки;

- творчий характер взаємин, спрямованість їх на розв’язання конкретних ділових проблем, досягнення мети;

- взаємоузгодженість рішень та подальша організація співпраці партнерів;

- взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здійснюється у правових межах (ідеальний результат таких взаємин – це партнерські стосунки, побудовані на обопільній повазі й довірі);

- значущість кожного партнера як особистості;

- стосується безпосередньої діяльності, якою зайняті люди, а не проблем, що хвилюють їх внутрішній світ (Стахів М., с. 31).

ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ ДО ІСПИТУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ІНОЗЕМНИХ МОВ

(спеціальність „Англійська мова і література”) 2012-2013 н. р.

! Можливі зміни

1. Предмет, мета і завдання курсу “Українська мова за професійним спрямуванням ” у вищій школі. З якого часу і чому вивчається цей курс у вищих навчальних закладах?

2. Роль курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” у фаховій підготовці студентів факультету іноземних мов.

3. Мова в житті людини та суспільства. Функції мови.

4. Поняття рідної і державної мови.

5. Загальне поняття про мову і мовлення, їх диференційні ознаки за Ф. де Соссюром.

6. Поняття літературної мови, її основні риси. Усна та писемна форми літературної мови, їх особливості.

7. Поняття мовної норми, її основні ознаки. Норма і варіант. Типи мовних норм і професійна мовнокомунікативна компетенція. Словники, у яких фіксуються ті чи ті мовні норми.

8. Сучасна українська літературна мова, історія її формування. Унесок Т. Шевченка та І. Котляревського у формування сучасної української літературної мови. Роль Галичини у становленні сучасної української літературної мови.

9. Українська мова серед інших мов. Основні риси української мови, які вирізняють її з-поміж інших слов’янських мов.

10. Історія лінгвоциду щодо української мови. Що таке етноцид, геноцид?

11. Мовна політика та мовна ситуація в Україні.

12. Українське законодавство про мову.

13. Поняття культури мови і культури мовлення. Культура мовлення як складовий елемент загальної культури людини, одна з умов удосконалення її професійної майстерності (мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора).

14. Чинники, які впливають на покращення мовленнєвої культури. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

15. Основні комунікативні ознаки культури мовлення, їх загальна характеристика.

16. Поняття етикету. Мовленнєвий етикет. Парадигма мовних формул у стандартних етикетних ситуаціях.

17. Логічність мовлення як одна з основних ознак культури мовлення. Основні види логічних помилок.

18. Точність мовлення як одна з основних ознак культури мовлення. Умови сторення точності мовлення.

19. Чистота мовлення як одна з основних ознак культури мовлення. Поняття суржику.

20. Багатство і різноманітність мовлення як ознаки культури мовлення.

21. Образність і виразність мовлення як ознаки культури мовлення.

22. Проблема класифікації функціональних стилів сучасної української літературної мови. Поняття стилю. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

23. Розмовний стиль: сфера вживання, призначення, основні загальностилістичні ознаки, мовні риси, підстилі. Зразок стилю.

24. Публіцистичний стиль: сфера вживання, призначення, основні загальностилістичні ознаки, мовні риси, підстилі. Зразок стилю.

25. Художній стиль: сфера вживання, призначення, основні загальностилістичні ознаки, мовні риси, підстилі. Зразок стилю.

26. Конфесійний стиль: сфера вживання, призначення, основні загальностилістичні ознаки, мовні риси, підстилі. Зразок стилю.

27. Офіційно-діловий стиль: сфера вживання, призначення, основні загальностилістичні ознаки, мовні риси, підстилі. Історія розвитку офіційно-ділового стилю української мови.

28. Документ і правила його складання. Національний стандарт України.

29. Класифікація документів.

30. Вимоги до бланків документів та оформлення сторінки.

31. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.

32. Вимоги до тексту документа (загальні вимоги до мови ділових паперів).

33. Заява. Види заяв, їх структура. Визначення, реквізити, зразок документа.

34. Скарга. Визначення, реквізити і зразок документа.

35. Автобіографія. Визначення, реквізити і зразок документа.

36. Резюме. Визначення, реквізити і зразок документа.

37. Характеристика. Визначення, реквізити і зразок документа.

38. Доповідна записка. Визначення, реквізити і зразок документа.

39. Пояснювальна записка. Визначення, реквізити і зразок документа.

40. Оголошення. Види оголошень. Основні вимоги до оформлення оголошень. Повідомлення про захід. Зразок оголошень різних видів.

41. Прес-реліз. Види прес-релізів. Визначення, реквізити і зразок документа.

42. Довідка. Види довідок. Визначення, реквізити, зразок документа.

43. Протокол. Визначення, реквізити, зразок документа. Типи протоколів.

43. Витяг із протоколу. Визначення, реквізити і зразок документів.

44. Доручення. Визначення, реквізити і зразок документа. Види доручень.

45. Розписка. Визначення, реквізити і зразок документа.

46. Акт як документ на підтвердження певних дій, фактів або подій. Визначення, реквізити і зразок документа.

47. Лист. Типи ділових (службових) листів. Визначення, реквізити, зразок документа. Етикет ділового листування.

48. Адреса. Адрес. Адресат. Адресант. Визначення, реквізити, зразок адреси.

49. Наказ щодо особового складу. Визначення, реквізити і зразок документа.

50. Звіт. Статистичні і текстові звіти. Визначення, реквізити і зразок документа.

51. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

52. Види, типи і форми професійного спілкування.

53. Основні закони спілкування.

54. Стратегії спілкування. Етапи спілкування.

55. Невербальні засоби (компоненти) спілкування.

56. Гендерні аспекти спілкування.

57. Поняття ділового спілкування.

58. Особливості усного фахового (ділового) мовлення.

59. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

60. Прилюдний (публічний) виступ як важливий засіб комунікації переконання, жанри прилюдного виступу (доповідь, промова, виступ, повідомлення). Мистецтво аргументації.

61. Основні етапи підготовки виступу. Будова виступу.

62. Доповідь, її види.

63. Промова, її види.

64. Презентація як різновид публічного мовлення.

65. Лекція як форма пропаганди наукових знань. Складові частини лекції.

66. Функції та види бесід. Стратегія поведінки під час ділової бесіди.

67. Співбесіда з роботодавцем.

68. Культура телефонного діалогу. Структура телефонної розмови.

69. Мистецтво перемовин.

70. Збори як форма прийняття колективного рішення.

71. Нарада.

72. Дискусія. Етика професійного дискутивно-полемічного спілкування.

73. Орфоепічні норми і поширені відхилення від них. З’ясування суспільного характеру орфоепічних норм, необхідності дотримання їх як обов’язкового елемента культури фахового мовлення. Норми наголошування слів у сучасній українській літературній мові та можливі відхилення від них у практиці усного ділового мовлення.

74. Професійна лексика, її використання в діловому стилі.

75. Термін, його ознаки та місце в діловому мовленні. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

76. Термінологія обраного фаху: способи творення. Термінологізація, ретермінологізація, детермінологізація.

77. Правопис, наголошування, походження, значення мовознавчих і літературознавчих термінів.

78. Становлення і розвиток української мовознавчої термінології.

79. Походження українських мовознавчих і літературознавчих термінів. Національні й інтернаціональні елементи в термінологічній лексиці. Проблеми сучасного термінознавства.

80. Лексикографія як наука. Типи лексикографічних праць. Основні українські енциклопедичні видання.

81. Різновиди лінгвістичних словників, їх коротка характеристика. Українські електронні словники.

82. Термінографія. Поняття про термінологічні словники. Основні словники мовознавчих і літературознавчих термінів.

83. З історії української лексикографії (у тому числі термінографії).

84. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

85. Науковий стиль сучасної української літературної мови: сфера поширення, призначення, загальні стилістичні ознаки, мовні риси, підстилі і жанри.

86. Текст і його основні ознаки (категорії). Особливості наукових текстів.

87. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової діяльності. Основні правила їх складання.

88. Анотація. Реферат. Анотування і реферування наукових текстів.

89. Покликання до тексту та правила їх оформлення. Загальні вимоги до цитування.

90. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.

91. Бібліографія. Основні правила бібліографічного опису джерел (за новими вимогами).

92. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.

93. Наукова робота (курсова, бакалаврська, дипломна, магістерська). Основні вимоги до їх оформлення. Зразок титульної сторінки курсової роботи (тема – Ваш науковий реферат).

94. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

95. Науковий етикет.

96. Переклад, його суть і види.

97. Вибір синоніма під час перекладу, переклад термінів і фразеологізмів.

98. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.

99. Особливості редагування наукового тексту.

100. Найпоширеніші синтаксичні помилки в наукових текстах та шляхи їх уникнення.

101. Основні коректорські знаки для виправлення текстових оригіналів.

102. Уживання великої букви.

103. Правопис апострофа.

104. Правопис м’якого знака.

105. Подвоєння та подовження приголосних.

106. Спрощення в групах приголосних.

107. Правопис префіксів.

108. Зміни приголосних при словотворенні та словозміні.

109. Правопис відмінкових закінчень іменників.

110. Відмінювання прізвищ, імен та імен по батькові.

111. Утворення ступенів порівняння прикметників. Групи якісних прикметників, які не утворюють ступенів порівняння.

112. Відмінювання числівників.

113. Зв’язок числівників з іменниками. Правопис і наголошування числівників.

114. Правопис службових частин мови.

115. Правопис не, ні з різними частинами мови.