2. Види і форми спілкування.

Різноманітність функцій впливає й на багатоманітність видів спілкування.

Існує кілька типологій спілкування за різними критеріями.

1. За участю чи неучастю мовних засобів: вербальне, невербальне (міміка, жести, постава тощо) і комбіноване. Є дані, що 60-80% інформації від співрозмовника ми отримуємо через невербальні канали.

2. За формою реалізації мовних засобів: усне, письмове, друковане.

3. За темою спілкування: політичне, наукове, релігійне, філософське, навчально-педагногічне, побутове та ін.

4. За метою спілкування: ділове і розважальне.

5. За мірою офіційності: офіційне (керівник – підлеглий, колега – колега), неофіційне (це спілкування друзів, закоханий, у родині).

6. За кількістю учасників: внутрішнє (спілкування із самим собою), міжособистісне (спілкуються двоє); групове (3-5 учасників), публічне (20 і більше), масове (спрямоване на великі маси людей, переважно через ЗМІ);

7. За тривалістю: постійне (у колективі, сім’ї), періодичне (кількаразові зустрічі), короткотривале (у транспорті, черзі), довготривале (із друзями).

8. За свободою вибору партнера: ініціативне (вибір партнера для спілкування за бажанням), вимушене (незалежно від бажань, напр., розмова із керівником).

9. За соціальними чинниками: особистісно зорієнтоване (встановлення особистісних, товариських стосунків), соціально зорієнтоване (встановлення статусних, рольових стосунків, наприклад, лікар – пацієнт, керівник – підлеглий).

10. За дотриманням норм: нормативне (відповідає літературним нормам), ненормативне (порушує норми), етикетне й неетикетне.

11. За способом взаємодії між комунікантами: монологічне, діалогічне, полілогічне.

12. За стосунками комунікантів: дружнє, антагоністичне (між ворогами, у сварці), офіційне (рольове).

3. Етапи спілкування.

Кожен акт спілкування складається з кількох етапів:

1. Підготовка до спілкування, що передбачає:

- складання плану майбутнього акту спілкування;

- збирання матеріалів з предмета спілкування;

- пошук аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони;

- обґрунтування свого варіанта рішення та розгляд реакції співрозмовника.

2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту – початок спілкування.

Рекомендації на цьому етапі:

- дбати про створення доброзичливої атмосфери;

- не протиставляти себе співрозмовникові;

- демонструвати повагу й увагу до співрозмовника;

- уникати критики, зверхності та негативних оцінювань.

3. Обговорення питання (проблеми) за такими правилами:

- лаконічно й дохідливо викладати свою інформацію;

- уважно вислуховувати співрозмовника і намагатися адекватно сприймати почуте;

- спілкування має бути діалогом;

- аргументувати свою позицію, наводячи переконливі логічні докази.

4. Ухвалення рішень. Щоб рішення було правильним, необхідно:

- запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;

- уважно вислухати аргументи співрозмовника;

- визначити за настроєм співрозмовника момент для закінчення зустрічі й запропонувати кращий варіант прийняття рішення;

- не виказувати роздратованості, навіть якщо мети не досягнуто, триматися впевнено.

5. Вихід із контакту. На цьому етапі слід пам’ятати, що:

- розмову завершують першими: особа жіночої статі; людина, старша за віком; вища за соціальним становищем;

- наприкінці спілкування необхідно підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надії на подальші взаємини і спільну діяльність.