Розділ 1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ.

1. Основні поняття туристсько-рекреаційних ресурсів

Поняття «рекреація», «туризм», «туристсько-рекреаційні ресурси» широко використовуються в науковій літературі. Найбільш деталізовану й докладну класифікацію рекреаційних ресурсів розробив О. Бейдик. Ним розроблені також методичні підходи оцінки рекреаційно-туристичних ресурсів, паспортизація регіонів, рейтингове ресурсно-рекреаційне районування території України [Бейдик, 2010]. На сьогодні науковцями відводиться зназна роль визначення дефініцій «рекреація», «туризм», «туристсько-рекреаційні ресурси», «туристичні ресурси».

Термін «рекреація» етимологічно виводиться з латинського recreatio (творення заново, відновлення) та французького recreation (розвага, відпочинок; зміна дій. Що включає трудову діяльність і характеризує простір, пов'язаний із цими діями). Отже, поняття «рекреація» - це процес відновлення фізичних. Духовних і нервово-психічних сил людини. Який забезпечується системою відповідних заходів і здійснюється у вільний від роботи час [Cтрафійчук, 2006, с. 9].

Туристсько-рекреаційні ресурси - це об'єкти та явища природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів і центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність. Рекреаційні ресурси – це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності [Топчієв, 2005, с. 569].

Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності. [21, с. 220].

На думку О. Бейдика гіперблок рекреаційно-туристичних ресурсів складається з природних, природно-антропогенних, суспільно-історичних РТР, до складу яких входять архітектурно-історичні, біосоціальні, подієві РТР, транс ресурсні об’єкти (гомогенні та пара рекреаційні (латентні) ресурси [Бейдик О.,2010, с. 9].

Поняття "рекреаційні ресурси" є набагато ширшим від поняття "туристичні ресурси", оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів.

Слово туризм походить від латинського tornus (рух по колу; вертіти, крутити). Туризм (французьке tourisme, від tour — прогулянка, поїздка), подорож (поїздка, похід) у вільний час, один з видів активного відпочинку.

Розглядаючи етимологію слова "туризм", слід зазначити декілька трактувань щодо його походження. Так, відомий представник американської школи туристичного бізнесу Джон Уокер посилається на англомовне походження цього терміну. На його думку, слово tourism виникло в англійській мові десь на початку XIX ст. Його корінь tour викликає асоціації швидше з "турне" театральної групи, ніж з "індивідуальними поїздками для власного задоволення", що більш актуально в світлі сучасного вживання цього слова. Вебстерський словник англійської мови дає таке визначення слову tourist: той, хто здійснює поїздку заради власного задоволення чи розширення культурного світогляду (one, who makes a tour forplersure or culture). [Кляп, с.12]

Більш розширене розуміння туризму цієї галузевої спрямованості наводить Джон Уокер. На його думку, туризм можна визначити як науку, мистецтво та бізнес залучення туристів і організації їх перевезення та помешкання, а також створення умов для кращого вдоволення їх потреб та запитів.

Порівняльний аналіз визначень туризму галузевої спрямованості здійснив російський туризмолог ВЛ. Квартальнов. Зокрема, він цитує Дж. Джаффарі (США), який запропонував інше визначення туризму: "Туризм - це навчання людини поза її звичним способом життя, яке вдовольняє його потреби, віддалені від імпульсів, що їх дає домашнє, соціокультурне, економічне та фізіологічне середовище перебування."

Джаффарі та Річі (США) повторили це визначення кількома роками пізніше в якості базового для університетського курсу з вивчення туризму. Мерфі, окреслюючи суспільну базову плановану модель туризму, дає більш вузьке визначення: подорож нерезидентів (туристів, включаючи екскурсантів) до місця призначення та їх тимчасове перебування там до тих пір, поки воно не стане їх постійним місцем проживання: туризм - це поєднання відпочинку та бізнесу.

Визначення Ліпера (Канада) найбільш складне з наведених вище. Він стверджує, що туризм потрібно розглядати як систему, що включає людей, які подорожують на власний розсуд та тимчасово зупиняються поза їхнім звичним місцем проживання на одну та більше діб, включаючи тури, спрямовані на отримання матеріальної вигоди. Елементами такої системи є: туристи, виробничі регіони, транзитні маршрути, регіони призначення та індустрія туризму. Ці п'ять елементів пов'язані між собою просторовим та функціональним зв'язками. Керуючись характеристиками відкритої системи, організація цих п'яти елементів працює всередині великої соціальної системи, взаємодіючи з фізичною, культурною, суспільною, економічною, політичною та технологічною діяльністю. [Кляп, c.13]

Туризм і рекреація – це невід’ємна сфера людської життєдіяльності, притаманна людству від самого початку зародження цивілізації.

На початку XX ст. сформувався науковий підхід до вивчення рекреації як сфери медицини, природничої бальнеології, курортної інженерії й дизайну тощо та підхід до вивчення туризму як сфери економічної діяльності, соціології, психології, географічного країнознавства.

В Україні дослідження її туристичного потенціалу були започатковані ще в XIX ст. О. Партицьким, І. Франком, І. Гавришкевичем, М. Грушевським, І. Крип'якевичем, Ю. Целевичем, Б. Заклинським та низкою інших вчених. Програмні цілі вивчення феномена туризму на терені України засобами природничих і суспільних наук окреслили вчені С. Рудницький та В. Кубійович [Рут., с. 10].

На думку краєзнавця і викладача Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Т. Маланюка туризм дозволяє формувати високий рівень пізнавальних інтересів, які характеризують готовність особистості до залучення в активну пошуково-дослідницьку роботу, яка має вплив на всі сфери його діяльності і стає його життєвою необхідністю, а це сприяє розвитку творчої особистості.

Туризм позитивно впливає на молодь. Туризм цінний не тільки тим, що туристські походи роблять молодих людей фізично загартованими, але й головним чином тому, що туризм виховує в них любов до Батьківщини, до її героїчного минулого. Туристські подорожі дозволяють краще вивчити свою рідну країну, зримо відчути її красу і велич [Маланюк, 2010].

У короткому тлумачному словнику вченого О. Бейдика написано, що туризм – сукупність відносин і явищ , які виникають в процесі подорожі та перебування людей поза межами їх постійного місця проживання, якщо перебування не перетворюється на тривале проживання або тимчасове заняття заради заробітку; всі види переміщення населення, не зв'язані зі зміною місця проживання і роботи, з метою відпочинку, лікування, участі в наукових, культурних, ділових зустрічах; специфічний громадський рух і форма активного відпочинку, що мають культурно-виховне, науково-пізнавальне, спортивно-оздоровче значення. [БейдикО.,2010]

Рекреалогія - (від лат. рекрео - відновлюю і грец. логос - вчення) - галузь знань про причини та способи здійснення рекреаційної діяльності як невід'ємної складової життя кожної людини і людського суспільства, соціально-культурні, економічні, антропоекологічні механізми організації цієї діяльності та її наслідки. Рекреалогія базується на уявленні про територіальні рекреаційні системи, формування яких визначається антропоекологічними і соціально-культурними потребами людей, соціальними та економічними потребами суспільства. Загальна оцінка рекреаційних систем здійснюється залежно від їхньої медико-біологічної, соціально-культурної та економічної ефективності. Рекреалогія - галузь знань про причини та способи здійснення рекреаційної діяльності як невід'ємної складової життя кожної людини та суспільства, соціально-культурні, економічні, антропо-екологічні механізми організації цієї діяльності та її наслідки.

На думку В. Стафійчука рекреологія – це комплексна суспільно-природнича наука про передумови, способи здійснення, наслідки та закономірності процесів відтворення психофізіологічного здоров’я людини.

Рекреація - форма соціального руху і антропогенного впливу на природні комплекси, мета якого полягає у відновленні людиною психофізичної енергії, втраченої в процесі трудової, навчальної, побутової діяльності тощо. [Бейдик О.,2010]

Рекреація – це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психологічних сил людини, який забезпечується системою відповідних заходів і здійснюється у вільний від роботи час. Також рекреація характеризується не тільки відновленням сил людини і системою відповідних заходів, а й простором у якому вона здійснюється [Cтрафійчук, 2006]