- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Переднє слово
- •Робоча програма дисципліни «історія української культури»
- •1. Мета і завдання дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •2.1. Структура модулів дисципліни «Історія української культури»
- •2.2.Зміст семінарських занять
- •2.3. Зміст самостійної роботи
- •Структура залікових кредитів дисципліни
- •Заліковий кредит 1
- •2.5. Мета вивчення і засвоєння змістовних модулів у дисципліні
- •Плани семінарських занять
- •1. Мета і завдання дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •2.1. Структура модулів дисципліни «Історія української культури»
- •2.2.Зміст семінарських занять
- •2.3. Зміст самостійної роботи
- •Структура залікових кредитів дисципліни
- •2.5. Мета вивчення і засвоєння змістовних модулів у дисципліні
- •Плани семінарських занять з
- •Література до підготовки до семінарських занять з «історії української культури» Основна література
- •Додаткова література
- •Система рейтингової оцінки знань
- •2. Поняття «культура». Структура, складові частини та форми існування культури.
- •3.Типологія світової культури. Культурний регіон.
- •4. Функції культури.
- •5. Концепції культури в українській науковій думці.
- •6.Світова, національна, етнічна культури, їх взаємозв’язок.
- •7. Культура, природа, суспільство, їх взаємовплив.
- •8.Українська культура – самобутня європейська культура.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Первісна культура на території України. План
- •1. Заселення території України первісними людьми. Їх перші стоянки. Культура населення України в епоху палеоліту.
- •2.Первісні форми вірувань. Міфологія первісного суспільства.
- •3. Виникнення мистецтва, мови, письма.
- •4. Трипільська культура.
- •6. Культура кіммерійців. Скіфо-сарматська культура на території України.
- •7. Античні міста – поліси, їх культура в українських землях.
- •Контрольні запитання:
- •Тема 3. Культура княжої доби (іх ст. - пер. Пол. Хіv ст.) План
- •1. Прадавня культура східних слов’ян та її вплив на культуру України. Хрещення українських земель.
- •2. Писемність на Русі. Розвиток освіти та знань у княжу добу.
- •3. Література княжої доби.
- •Контрольні запитання.
- •2.Розвиток освіти. Розповсюдження гуманістичної ідеології.
- •3.Початок книгодрукування в Україні. Становлення літературної української мови.
- •5.Українська архітектура та образотворче мистецтво.
- •Контрольні запитання.
- •Тема 5. Культура України козацької доби (другої половини XVI—XVIII ст.Ст.). План:
- •2. Література козацької доби.
- •3. Освіта в Україні. Початок масового книгодрукування.
- •4. Українські архітектура і образотворче мистецтво
- •5. Українське музичне мистецтво
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Культура в національно-державному відродженні України (пер. Пол. Хіх ст. – перша чверть хх ст.) План
- •1. Історичні умови розвитку української культури. Процеси національно-культурного відродження.
- •2.Становище освіти та науки
- •3.Розвиток літератури.
- •4. Розвиток театру, живопису, архітектури та музичного мистецтва.
- •5.Розвиток української культури в умовах національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр.
- •Контрольні запитання.
- •Тема 7. Становище української культури в міжвоєнний період (1920 – і – 1930 - і рр.) План
- •1.Суперечливий розвиток української культури в
- •1920-Х рр.
- •2. Становище української культури в 30-ті рр.
- •3. Культурні процеси в західно-українських землях в 1920 – ті – 1930 – ті роки
- •Контрольні питання.
- •Тема 8. Становище української культури в добу cталінізму, загнивання та розвалу радянської тоталітарної системи (1939 – 1980 - ті рр.) План.
- •1. Становище української культури у воєнний період (1939 - 1945 - ті рр.)
- •2. Суперечливий розвиток культури Української рср у відбудовчий період (1945 - 1953 рр.)
- •3.Суперечливий розвиток української культури в період десталінізації (1953 - 1964 рр.).
- •4.Українська культура в період загнивання та розвалу тоталітарної системи (1964 – 1980 - ті рр.).
- •Контрольні запитаня
- •Тема 9: Сучасна українська культура та її входження у світовий простір. План
- •Культура України на етапі становлення незалежності.
- •Французька модель зорієнтована на потужну й централізовану підтримку національної культури, з боку держави.
2.Первісні форми вірувань. Міфологія первісного суспільства.
В історії первісних вірувань різних племен і народів, можна виділити три історичні типи уявлень про надприродне “чуттєво-надчуттєвий”, демоністичний і теїстичний. Перший з цих типів репрезентує найдавніші вірування, що складалися ще в епоху ранньородового суспільства й відомі у формах фетишизму, тотемізму, анімізму, первісної магії.
Для них характерними були уявлення про зрощеність надприродного з тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість сфери впливу на довкілля та притаманність йому орудної функції (здатності не творити, а лише орудувати готовим).
Продуктом подальшого релігієтворення став другий тип вірувань в надприродне – демоністичний, який полягав у вірі в духів (від грецьк. daimon – “дух”). Ці вірування, сформовані в умовах розвинутого родоплемінного суспільства, були уявленнями про існування безплотних надприродних істот – духів, які вже мають досить широку сферу впливу на довкілля, можуть переселятися з речі в річ або в людину. Демоністичні вірування були найважливішою і найпоширенішою формою релігійного освоєння древнього світу.
В умовах суспільства, що ставало на шлях соціально-диференційованого розвитку, поступово зароджується історично третій тип уявлення про надприродне – теїстичний, пов’язаний з вірою в богів. Для цього типу, що існує спершу у вигляді політеїзму, а потім набирає й монотеїстичного змісту, характерними є уявлення про надприродне як могутню, всевладну істоту – Бога з іманентною йому деміургічною функцією щодо природних і суспільних явищ, щодо світу в цілому.
Історичні дані щодо найдавніших вірувань, на жаль, дуже обмежені, все ж дають підстави вважати, що серед них мали поширення фетишистські вірування (від португ. fetiko – “зачарована річ”).
Ці вірування репрезентують, зокрема, камінці-фетиші та стулки річкових черепашок. Люди гадали, що фетишизовані предмети – камінці, кістки, панцирі черепах і т. ін. є живими істотами і можуть мати для них охоронне значення (амулети, талісмани), завдавати ворогові шкоди, викликати чи притягати дощ, лікувати від пропасниці тощо.
Що ж до тотемістичних вірувань (від індіанськ. ot-totem – “його рід”), то вони полягали в уявленнях про кровні зв’язки даного роду чи племені з певним тваринним чи рослинним “співродичем”.
Тотем видавався реальною істотою, котра, проте, має особливі, “надчуттєві” якості, завдяки яким вона може надавати людям, як своїм братам і сестрам, певну допомогу. Зокрема, люди орла або ведмедя, вовка і т. п. вірили, що їхні співродичі-тотеми можуть передавати їх цінні риси – гостроту зору, силу, прудкість ніг тощо.
Але особливо поширеними серед найдавніших уявлень були анімістичні вірування (від лат. anima – “душа”). Вони полягали у вірі в “душу”, тобто, в існування у тілі двійника – душі, що видавався цілком реальною істотою. Вважалося, що від душі, яка має особливі властивості, залежать стани людини – життя і смерть, сон і неспання, здоров’я й недуга і що на душу, в свою чергу, можна впливати засобами контактної магії (харчем, ласкою тощо). Наші пращури, правдоподібно, часто уявляли душу у вигляді крові: розлита по тілу, вона давала життя усім його органам. Про такі уявлення свідчать численні поховання вохрованих покійників у ямах або скринях з кам’яних плит; вважалось, що вохра підтримує життєві сили душі, яка є носієм життя. Причому, первісні мисливці вважали, що душі померлих, залишаючи тіло, перебувають десь поблизу, в звичному для них довкіллі, а не відлітають на небо, у “вирій” – такі уявлення з’являються пізніше, пов’язуючись з вірою в духів та обрядами трупоспалення.
Цікаво, що найдавніші вірування, зароджуючись ще за часів ранньородового суспільства, пізніше не тільки не зникають безслідно, а й тримаються в масовій свідомості, протистоять вірі в духів і богів, синкретизуються з нею. За свідченням Геродота, наприклад, деякі первісні племена вважали, що кожен з них щороку на кілька днів перетворюється на вовка, а потім знову набуває людського образу.
В епоху неоліту повністю встановилося землеробство і скотарство, виникають прядіння й ткацтво, розвивається далі виробництво керамічного посуду. В цей період формуються великі роди, інтенсивно йде створення племен, збагачення і зміцнення суспільних відносин. Усе це й приводить, зрештою, до якісних змін у віруваннях, які знайшли найбільш переконливий вияв у вірі в духів, що зароджується в мезоліті, еволюціонує в наступні епохи й передається в спадок українському та іншим народам.
Перші відомості про демоністичні вірування знаходимо в українській міфології. Аналіз змісту цих вірувань дає підстави дещо умовно виділити два основні історичні “поверхи” в еволюції демоністичних образів. Перший з них представлений віруваннями в духів, що, так би мовити, групуються навколо уявлень про упирів і берегинь – уявлень, які зароджуються ще в глибинах індоєвропейських часів. Другий “поверх” виникає, уже в епоху енеолітичної культури, коли в первісному суспільстві почали “кумирів творити”. Звичайно, “нижчі” вірування в духів не зникають з появою “вищих”, а живуть і в християнську добу.
І все ж дещо можна сказати й про цих міфологічних персонажів. За походженням, а почасти й за змістом, домовики, польовики, лісовики, близькі до образів берегинь. Вони були добрими духами, що оберігали домашнє вогнище, посіви, людину в полі і в лісі. Та поступово від впливом християнства ці образи набрали й негативних рис і часом народна свідомість тепер має їх за нечисту силу.
Демоністична релігійність, певна річ, не обмежується уявленнями про упирів, русалок, домовиків тощо. Ще в епоху енеоліту починає складатися більш пізній історичний “поверх” демоністичного типу вірувань, який характеризує духовність пізньої трипільської та інших культур розвинутого первісного суспільства і є, так би мовити, межовим між вірою в духів і вірою і богів. Це – золотий вік землеробсько-твариницького господарства, розвитку металургії, панування общинної власності на землю, в надрах якої з часом виникає й поширюється соціальне розшарування, складається протистояння роду окремих сімей. Як наслідок останнього – йде зростання культу померлих предків, виділення поховань знаті, зникнення образу жінки в статуетках і заміна його чоловічим образом. Але в цілому весь цей період позначений майже повним пануванням світогляду розвинутого первісного суспільства з характерним для нього віруваннями аграрного й астрального стилів, передусім культом родючості, в надрах якого з часом виникають “вищі” образи духів та духів-богів.
Так формуються міфи. Міфи – це природний результат розумової діяльності первісних людей, спрямованої на розкриття у найдрібніших деталях навколишнього світу, проявів особистого життя і волі.
Міфи – це продукт тривалого формування. У них можна виявити нашарування на конкретних подіях різних фантастичних вигодах, це – історичні ідіоми. Тобто – це були згустки багатовікових спостережень, фантастично витлумачених відповідно до рівня розвитку людини того часу, коли міф народжувався.
Історична функція міфів була визначена потребою у впорядкуванні нагромаджених людством уявлень про світ. Вони робили цей світ зрозумілим, пояснювали походження всього сущого, тлумачили події. На прикладі богів і героїв підказували норми поведінки, були критерієм добра і зла.
При всій фантастичності міфічні образи містять глибоку думку, а весь світогляд первісної людини був міфічним. Міфологія первісного населення на території України включає аналогічні теми, притаманні міфам інших народів Землі. Це – міфи про Сонце та Місяць, про створення світу, про потоп, як відплату за зухвальство та егоїзм людини тощо.