- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Переднє слово
- •Робоча програма дисципліни «історія української культури»
- •1. Мета і завдання дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •2.1. Структура модулів дисципліни «Історія української культури»
- •2.2.Зміст семінарських занять
- •2.3. Зміст самостійної роботи
- •Структура залікових кредитів дисципліни
- •Заліковий кредит 1
- •2.5. Мета вивчення і засвоєння змістовних модулів у дисципліні
- •Плани семінарських занять
- •1. Мета і завдання дисципліни
- •2. Зміст дисципліни
- •2.1. Структура модулів дисципліни «Історія української культури»
- •2.2.Зміст семінарських занять
- •2.3. Зміст самостійної роботи
- •Структура залікових кредитів дисципліни
- •2.5. Мета вивчення і засвоєння змістовних модулів у дисципліні
- •Плани семінарських занять з
- •Література до підготовки до семінарських занять з «історії української культури» Основна література
- •Додаткова література
- •Система рейтингової оцінки знань
- •2. Поняття «культура». Структура, складові частини та форми існування культури.
- •3.Типологія світової культури. Культурний регіон.
- •4. Функції культури.
- •5. Концепції культури в українській науковій думці.
- •6.Світова, національна, етнічна культури, їх взаємозв’язок.
- •7. Культура, природа, суспільство, їх взаємовплив.
- •8.Українська культура – самобутня європейська культура.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Первісна культура на території України. План
- •1. Заселення території України первісними людьми. Їх перші стоянки. Культура населення України в епоху палеоліту.
- •2.Первісні форми вірувань. Міфологія первісного суспільства.
- •3. Виникнення мистецтва, мови, письма.
- •4. Трипільська культура.
- •6. Культура кіммерійців. Скіфо-сарматська культура на території України.
- •7. Античні міста – поліси, їх культура в українських землях.
- •Контрольні запитання:
- •Тема 3. Культура княжої доби (іх ст. - пер. Пол. Хіv ст.) План
- •1. Прадавня культура східних слов’ян та її вплив на культуру України. Хрещення українських земель.
- •2. Писемність на Русі. Розвиток освіти та знань у княжу добу.
- •3. Література княжої доби.
- •Контрольні запитання.
- •2.Розвиток освіти. Розповсюдження гуманістичної ідеології.
- •3.Початок книгодрукування в Україні. Становлення літературної української мови.
- •5.Українська архітектура та образотворче мистецтво.
- •Контрольні запитання.
- •Тема 5. Культура України козацької доби (другої половини XVI—XVIII ст.Ст.). План:
- •2. Література козацької доби.
- •3. Освіта в Україні. Початок масового книгодрукування.
- •4. Українські архітектура і образотворче мистецтво
- •5. Українське музичне мистецтво
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Культура в національно-державному відродженні України (пер. Пол. Хіх ст. – перша чверть хх ст.) План
- •1. Історичні умови розвитку української культури. Процеси національно-культурного відродження.
- •2.Становище освіти та науки
- •3.Розвиток літератури.
- •4. Розвиток театру, живопису, архітектури та музичного мистецтва.
- •5.Розвиток української культури в умовах національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр.
- •Контрольні запитання.
- •Тема 7. Становище української культури в міжвоєнний період (1920 – і – 1930 - і рр.) План
- •1.Суперечливий розвиток української культури в
- •1920-Х рр.
- •2. Становище української культури в 30-ті рр.
- •3. Культурні процеси в західно-українських землях в 1920 – ті – 1930 – ті роки
- •Контрольні питання.
- •Тема 8. Становище української культури в добу cталінізму, загнивання та розвалу радянської тоталітарної системи (1939 – 1980 - ті рр.) План.
- •1. Становище української культури у воєнний період (1939 - 1945 - ті рр.)
- •2. Суперечливий розвиток культури Української рср у відбудовчий період (1945 - 1953 рр.)
- •3.Суперечливий розвиток української культури в період десталінізації (1953 - 1964 рр.).
- •4.Українська культура в період загнивання та розвалу тоталітарної системи (1964 – 1980 - ті рр.).
- •Контрольні запитаня
- •Тема 9: Сучасна українська культура та її входження у світовий простір. План
- •Культура України на етапі становлення незалежності.
- •Французька модель зорієнтована на потужну й централізовану підтримку національної культури, з боку держави.
Література до підготовки до семінарських занять з «історії української культури» Основна література
Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. - К., 1998.
Українська та зарубіжна культура. За ред. Ф.Заковича.- К., 2000.
Історія української та зарубіжної культури. За ред. С.М. Клапчука. - К., 1999.
Попович М. Нарис історії культури України. - К., 1998.
Культура українського народу. За ред. В.Семененка - Київ, 1994.
Історія української культури. Видання І. Тиктора. - Львів, 1994.
Історія української культури. Під загальною редакцією І.Крип’якевича. - Львів, 1994.
Лекції з історії світової та вітчизняної культури. За ред. А. Яртися. - Львів, 1994, 2005.
Українська культура. За ред. Д. Антоновича. - Київ, 1993.
Терещенко Ф.Україна та європейський світ. - Київ, 1996.
Любимов Л. Искусство древней Руси. - М., 1998.
Історія українського мистецтва. В 6 т. - К., 1996.
Любас В.Х. Українська та зарубіжна культура. - К., 2000.
Грушевський М.С.Історія української літератури. В 6 т. К., 1994.
Історія української літератури. Кн.1, 2. - К., 1993.
Возняк М. Історія української літератури. Т.1.2. - Львів, 1992.
Кононенко П. та ін. Українська література. - К., 1993.
Костомаров М. Слов’янська міфологія. - К, 1994.
Героїчний епос українського народу. Хрестоматія. - Київ, 1993.
Знойко О.П. Міфи Київської землі. - Київ, 1989.
Теорія та історія світової і вітчизняної культури. (Горбач Н.Я., Гелей Г.Д.). - Львів, 1992.
Бичко А.К. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. - К., 1992.
Асєєв. Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. - К., 1980.
Історія української культури. В 5 т., 6кн. - К., 2001 –
2006 рр.
Мандрик Я.І. Українська культура: історія та сучасність. - Івано-Франківськ, 2002.
Додаткова література
26. Полонська-Василенко Н. Історія України в 2-х томах. Київ, 1994.
27. Турченко Ф.Новітня історія України 1,2. - Київ, 1995.
28. Україна в 20 ст. - Івано-Франківськ, 1992.
29. Субтельний О. Україна: історія. - Київ, 1992.
30. Історія України. - Київ,1997.
31. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - Київ, 1992.
32. Крип’якевич І. Історія України. - Львів, 1993.
33. Дорошенко Д. Нариси історії України.1,2. - Київ,1993.
Система рейтингової оцінки знань
|
Види робіт, що контролюються |
Номер контролю |
Максимальна кількість балів |
|
|
М 1 |
30 |
|
|
ЗМ 1 |
|
|
|
ЗМ 2 |
|
|
|
ЗМ 3 |
|
|
|
М 2 |
30 |
|
|
ЗМ 1 |
|
|
|
ЗМ 2 |
|
|
|
М 3 |
40 |
|
|
ЗМ 1 |
|
|
|
ЗМ 2 |
|
|
|
ЗМ 3 |
|
|
|
|
|
|
2. Самостійне вивчення окремих питань |
|
|
|
|
|
|
|
3. Семінарські заняття |
1 |
- |
|
|
2 |
10 |
|
|
3 |
10 + 10 |
|
|
4 |
10 |
|
|
5 |
10 + 10 |
|
|
6 |
10 |
|
|
7 |
10 |
|
|
8 |
10 + 10 |
|
|
9 |
- |
|
|
Всього |
100 |
|
4. Форми оцінювання знань |
Тестування, іспит | |
Семестровий контроль здійснюється за рейтинговою системою оцінки знань (в балах):
90-100 – відмінно (А);
75-89 – добре (ВС);
60-74 – задовільно (ДЕ);
35-59 – незадовільно, з можливістю повторного складання заліку (екзамену) (FX);
1-34 – незадовільно, з обов’язковим повторним вивченням дисципліни (F).
ЛЕКЦІЇ
Тема 1. Вступ до курсу «Історія української культури».
Феномен культури.
План
Предмет і завдання курсу “Історія української культури”.
Поняття “культура”. Структура, складові частини та форми існування культури.
Типологія культури. Європейський культурний регіон.
Функції культури.
Концепції культури в українській науковій думці
Світова, етнічна, національна культури, їх взаємозв’язок.
Культура, природа, суспільство, їх взаємовплив.
Українська культура – самобутня європейська культура.
1. Предмет і завдання курсу «Історія української культури.
Курс «Історія української культури» спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчої активності майбутніх фахівців. Ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, забезпечує розуміння системного зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання, усіх форм духовних цінностей, формує світогляд.
Курс передбачає висвітлення проблем розвитку культури українського народу в контексті зарубіжної культури, а також аналіз культур у їхньому взаємозв’язку. Така орієнтація відповідає крилатому вислову великого Т. Шевченка: «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Розвиток культури як процесу, як пізнання цього процесу має бути орієнтований на формування таких якостей людини як різнобічна освіченість, фізична досконалість, висока свідомість, моральність, розвинене почуття обов’язку. На них грунтується життєва та суспільна активність людини.
Як свідчать дослідження науковців ХХ – поч. ХХІ ст.ст., знання історії культури має не тільки виховне, а й надзвичайно важливе політичне значення. У зв’язку з цим важливо привернути увагу читача насамперед до оціночної та інформаційної функції знання історії національної та світової культури. Кожна освічена людина, громадянин держави, а тим більше політик, повинен уміти правильно оцінити сучасний стан культури, бачити і розуміти постійні зміни в різноманітних сферах, уміти відрізняти усталені чи нові, життєздатні культурні форми від застарілих, позбавлених життєвої сили. Без цього неможливо визначити оптимальні шляхи і засоби подальшого розвитку культури, ефективно впливати на цей розвиток. Це по-перше.
По-друге, знання історії культури дає змогу оцінити досягнення національної культури у порівнянні з надбаннями інших народів світу. Діяльність, спрямована на відродження і розвиток національної культури, самосвідомості, посилена увага до власного менталітету, звеличення культурних надбань свого народу часом призводить до певної замкненості національної культури, ізолювання від світових культуротворчих процесів.
І по-третє, політики досить часто використовують посилання на «культурний фактор» для виправдання загарбання чужих земель і багатств, поневолення інших народів. Як не раз було в історії ще з часів античності, при цьому заявляють про «цивілізованість» свого народу і «варварство» народу, проти якого здійснено агресію. До такої демагогії вдавалися і поневолювачі українського народу. Тому українські історики, культурологи з давніх часів дбали і мусять завжди дбати про пошуки нових фактів, які свідчать про самобутність культури українського народу, вагомість її внеску в розвиток світової культури.
Вивчення і грунтовне знання культури українського народу – одна з найважливіших складових формування наукового світогляду студентської молоді, високого рівня культури особистості, виховання високих моральних якостей громадянина України, поваги і любові до своєї Батьківщини, готовності до захисту і примноження її матеріальних і духовних цінностей.
Завдання курсу «Історія української культури» полягає передусім у тому, що він формує науковий світогляд студентів, загальноосвітній, фаховий і культурний рівень майбутнього спеціаліста. Саме цим керувалися державні органи України, прийнявши рішення запровадити у вищій школі курс поглибленого вивчення історії української культури. При цьому не ставиться завдання зробити наших студентів професіоналами у царині літератури, образотворчого мистецтва, музики, вокалу, моралі, етики тощо. Однак не може бути кваліфікованим фахівець, який не має поняття про справжню культуру виробництва, дизайн, культуру управління, мовлення тощо. Розуміння суті художнього слова, образу, краси мелодії, гуманного вчинку, пізнання історії культури того чи іншого народу, тієї чи іншої епохи збагачує особистість, формує духовність. Водночас зростає рівень інтелектуального, морально-етичного, естетичного та емоційного розвитку суспільства в цілому і окремого індивіда, його душі, сумління, свідомості, інтуїції.
Розвиток культури в Україні потребує пильної опіки держави. Духовна ж культура, у свою чергу, покликана оживити економіку та політику на рівні з етикою, естетикою та педагогікою, сформувати моральні передумови для суспільного прогресу.