- •3. Україна напередодні Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст.. Причини та характер війни.
- •4. Гетьман України б.Хмельницький: його життя і діяльність. Оцінка його особи в історіографії.
- •5. Початок Національно-визвольної війни середини XVII ст.. Перші перемоги козацько-селянських військ під Жовтими Водами і Корсунем.
- •6. Розгортання повстанських рухів та створення народної армії (1648 – 1649 рр.).
- •7. Розгром польсько-шляхетських військ під Пилявцями восени 1648 р. Та визвольний похід б. Хмельницького в Галичину (1648 р.).
- •8. Народні повстання в Галичині в 1648 р. (с.Височан, і. Грабовський та інші).
- •9. Бойові соратники б. Хмельницького та їх роль у Національно-визвольній війні середини XVII ст..
- •10. Формування Української гетьманської держави в середині XVII ст..: територія, органи влади і управління, роль гетьмана.
- •11. Програма державного будівництва б. Хмельницького.
- •12. Соціальна політика гетьманського уряду б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
- •13. Зовнішня політика гетьманської адміністрації б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.).
- •14. Облога Збаража. Зборівська битва та укладення Зборівського договору.
- •15. Берестецька битва та підписання Білоцерківського договору.
- •16. Хід воєнних дій в Україні у 1652 – 1653 рр.
- •17. Україно-російські відносини в ході Національно-визвольної війни середини XVII ст..
- •18. Українсько-московський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •19. Воєнні дії 1654 – 1657 років та їх наслідки.
- •20. Віленське перемир'я 1656 р. Та його наслідки для України. Союз із Швецією і Трансільванією.
- •23. Політичне становище Гетьманщини після смерті б. Хмельницького. Боротьба козацько-старшинських угруповань за владу (кінець 50-х років XVII ст..).
- •24. Внутрішня і зовнішня політика і. Виговського.
- •25. Гадяцький договір 1658 р. Та його оцінка в історіографії.
- •26. Гетьманування Юрія Хмельницького. Переяславські статті 1659 р. Слободищенський трактат.
- •27. Боротьба козацько-старшинських угруповань в Україні в 60-80-х роках XVII ст.. Доба Руїни: причини, характер, наслідки.
- •30. Гетьманування і.Брюховецького. Московські статті 1665 року.
- •31. Гетьманування д. Многогрішного. Глухівські статті.
- •32. Обрання гетьманом і. Самойловича та його діяльність.
- •33. Андрусівське перемир’я і «Трактат про вічний мир». Їх значення в історії України.
- •34. Роль Запорозької Січі в період Руїни і. Сірко.
- •35. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Гетьманщини в другій половині XVII ст..
- •36. Слобідська Україна в другій половині XVII ст..: адміністративно-військовий устрій та соціально-економічні відносини.
- •40. Початок гетьманування і. Мазепи. Коломацькі статті.
- •42. Українська культура другої половини XVII ст..
- •43. Церковні відносини в Україні другої половини XVII ст..
- •44. Підпорядкування української церкви московському патріархату та його наслідки.
- •45. Гетьман і. Мазепа, його внутрішня та зовнішня політика.
- •47. Україна в період Північної війни. Полтавська битва та її значення в історії України.
- •48. Українсько-шведські відносини та договір 1708 р. В історіографії.
- •50. Гетьман п.Орлик та його «Конституція».
- •52. Гетьманування і. Скоропадського. Решетилівські статті 1709 р.
- •53. Діяльність Першої Малоросійської колегії та обмеження політичної автономії Гетьманщини.
- •54. Гетьман п. Полуботок та його боротьба за збереження козацької автономії.
- •55. Гетьманування д. Апостола. «Рішительні пункти» 1728 р.
- •56. «Правління гетьманського уряду» (1734 – 1750 рр.) та наслідки його діяльності для України.
- •58. Політичне становище та господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у першій половині XVIII ст..
- •60. Визвольне повстання 1702 – 1704 рр. На Правобережній Україні. С. Палій.
- •63. Розвиток опришківського руху в першій половині XVIII ст.. О.Довбуш та його сподвижники. Історіографія проблеми.
- •64. Посилення соціально-економічного гніту і закріпачення українських селян у першій половині XVIII ст..
- •66. Українська культура першої половини XVIII ст..
- •67. Відновлення гетьманства на Україні. Гетьман Кирило Розумовський та його діяльність.
- •69. Стан сільського господарства і розвиток феодально-кріпосницьких відносин на Лівобережжі та Слобідської Україні. Юридичне оформлення кріпацтва.
- •71. Господарський розвиток Правобережжя та західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст..
- •72. Ліквідація гетьманства на Лівобережній Україні і утворення Другої Малоросійської колегії.
- •75. Остаточна ліквідація Запорозької Січі.
- •76. Історичне значення Запорозької Січі та ї роль і історії України.
- •77. Народні рухи на Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVIII ст..
- •79. Загарбання західноукраїнських земель Австрією та їх становище наприкінці XVIII ст..
- •80. Входження Північного Причорномор’я, Приазов’я та Криму до складу Російської держави.
- •83. Поділи Польщі та їхнє значення для історичного розвитку українських земель.
- •88. «Історія Русів» - видатна пам’ятка суспільно-політичної думки України кінця XVIII – початку XIX ст.
- •89. Українська культура в другій половині XVIII ст..
66. Українська культура першої половини XVIII ст..
У першій половині XVIII ст. культура в Україні розвивалась у складних і тяжких умовах. Передусім, українські землі не були об'єднані, перебували під владою різних держав.
Петро І у 1720 р. наказав у Києво-Печерській і Чернігівській друкарнях заново книг ніяких, крім церковних по передніх видань, не друкувати та і ці церковні старі книг для цілковитого узгодження з великоросійськими таким самими церковними книгами виправляти перед друком. Ніяких же інших книг, ні попередніх, ні нових видань без дозволу Духовної колегії не друкувати. За друкування книг без дозволу Москви на друкарні України накладали штрафи.
Таким чином, царський уряд уже у XVIII ст. послідовно проводив політику удушення української мови й культури, русифікацію України. Одночасно з цим із України в Росію відходило багато вихованців Київської академії, діячів освіти, культури й церкви і проводили там велику культурно-освітню і наукову діяльність. Наприклад, у Слов'яно-греко-латинській академії у Москві, з 1701 по 1762 р, працювало 95 професорів із Київської академії, а із 21 ректора і 25 префектів відповідно 18 і 23 були теж могилянцями. Українські вчені брали участь і в заснуванні Академії наук у Петербурзі та інших науково-культурних закладів. До Росії завозилося багато створених в Україні книжок — книжки для читання, книжки церковні, шкільні підручники, наукові праці, через Україну до Москви йшов європейський одяг, українці переносили шкільну драму й відкривали театри в багатьох російських містах — Казані, Тобольську, Новгороді, Смоленську, заносили українську церковну проповідь, свої співи і т. д. Коротше, мабуть, не було жодної ділянки культури в Росії; на якій би не позначився вплив діячів української культури.
У середовищі передової дворянської інтелігенції виникали гуртки, члени яких обговорювали питання про потребу ліквідації кріпосництва, досягнення рівності й свободи, поширення освіти й культурі.
Важливе місце в духовному житті українського народу займала православна віра і православна церква. Саме одним із найбільш популярних гасел боротьби українського народу проти шляхетської Польщі, турків і татар було відстоювання православної віри.
Українська церква мала свої особливості у звичаях, зокрема в проведенні божої служби, у святах, у вимові богослужбових книг, у тому, що ченці стригли своє волосся і т. п. Святійший Синод, з волі царів, повів лінію на ліквідацію всіх особливостей української церкви, на її повну уніфікацію з церквою російською. Усі богослужбові українські книги були винищені і замінені московськими, друкарні — Києво-Печерської лаври та інші — змушені були друкувати лише книги за московським зразком.
У центрі освітньої діяльності в Україні у першій половині XVIII ст., як і в попередні десятиліття, стояла Київська академія, утворена у 1701 р. за указом Петра І на базі колегії. За постановкою навчальної роботи вона стояла на рівні кращих тодішніх університетів та академій Європи і відігравала велику роль у культурному житті як України, так і Росії, а також багатьох слов'янських народів.
За зразком і під впливом Київської академії були відкриті колегіуми в Чернігові (1700), Харкові (1727) та Переяславі (1738). Початкову освіту діти старшин, козаків, селян на Лівобережжі і Слобожанщині здобували в парафіяльних, дяківських школах, які утримувалися коштом населення і в яких учителювали переважно мандрівні дяки.
У першій половині XVIII ст. продовжували існувати в основному ті самі літературні жанри, що й у попередній час, але вони зазнавали поступових змін. Якщо раніше, нариклад, шкільні драми присвячувалися майже виключно вузьким церковним темам, то тепер у них трактувалися переважно історичні сюжети, в яких містилися соціальні моменти. В перервах між діями шкільних драм продовжували показувати інтермедії — невеликі комічні сценки з народного життя. Значне місце в літературі цього періоду займало гумористично-сатиричне віршування.
Високим рівнем розвитку відзначалося в Україні у XVIII ст. музичне мистецтво. Як і раніше, лірники й кобзарі-бандуристи, живучи в гущі народних мас, у своїх піснях оспівували народну героїчну визвольну боротьбу. Були музичні братства-цехи; поміщики в своїх маєтках часто тримали оркестри й хори, оперні та балетні трупи з кріпаків, у містах при магістратах і ратушах існували духові оркестри.
У XVIII ст. значний крок уперед зробила в Україні архітектура. Було збудовано, переважно з цегли й каменю, багато різноманітних споруд, серед яких, поряд з культовими, ставало дедалі більше цивільних будівель — адміністративних, господарських, житлових та ін. У XVIII ст. розвивалася й дерев'яна архітектура. Продовжував розвиватися в Україні живопис.
Велику кількість чудових будівель, передусім храмів духовних, було зведено наприкінці XVII — на початку XVIII ст. у Києві та інших містах турботами й коштом гетьмана І. Мазепи. Це у Києві Миколаївська церква на Печерську, Троїцька і головна церква Лаври, Братські церква на Подолі, будинок Києво-Могилянської академії та ін.