Lekcii_ekonom

Задача 11.7.

Визначити виробничу собівартість зварного корпусу, якщо витрати сталі на один корпус становлять 12 кг, ціна однієї тонни сталі з урахуванням транспортно-заготівельних витрат 1800 грн; трудомісткість виготовлення корпусу - 4 нормо-год; середня тарифна ставка - 2,5 грн/год; додаткова заробітна плата становить 30 % від основної заробітної плати; відрахування на соціальні заходи - 37 % від суми витрат на оплату праці; загальновиробничі витрати - 180 % від основної заробітної плати.

Задача 11.8.

Визначити структуру собівартості за статтями витрат, використовуючи дані :

Задача 11.9.

Маса заготовки вала керма 8,5 кг, а чиста вага 7 кг. Ціна заготовки 18 грн., а ціна відходів матеріалів - 270 грн./т. Заробітна плата на всіх операціях з обробки вала становить 2,98 грн. Непрямі витрати по цеху - 180% від фонду основної заробітної плати, адміністративні витрати -130%. Визначити собівартість вала керма.

Задача 11.10.

Визначити вплив на собівартість продукції збільшення її випуску на 22%, якщо загальна сума умовно-постійних витрат становила 10 млн.грн., а собівартість товарної продукції – 28 млн.грн

ТЕМА 12. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

12.1. Поняття прибутку та доходу підприємства. Фактори, що

впливають на величину прибутку

Головними показниками, які відображають фінансові результати діяльності підприємства, є дохід і прибуток. Ці показники є вирішальними для підприємства тому, що відображають мету його діяльності, а також цікавлять інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі.

Основним показником, який характеризує кінцеві результати діяльності підприємства, є прибуток. Дохід підприємства – це більш загальний показник і прибуток входить до величини доходу.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, тобто це та частина доходу, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Дохід – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фактори, що впливають на величину прибутку підприємства можна поділити на:

-зовнішні: стан товарної та ринкової кон’юнктури; коливання попиту та пропозиції; зміна еластичності попиту; рух цін на ринку; рівень конкуренції (в тому числі міжнародної); рівень державного регулювання економіки (зокрема податкова політика) тощо;

-внутрішні: рівень витрат виробництва; обсяг реалізації; частка ринку даного підприємства; якість товарів; конкурентоспроможність товарів; стратегія та політика ціноутворення на підприємстві; обраний напрямок асортиментної стратегії; технічний та організаційний рівень виробництва тощо.

12.2. Особливості оподаткування підприємств

При обчисленні доходів та прибутків підприємства, а також його витрат, важливо враховувати суми податків, зборів та інших платежів, які повинно сплачувати підприємство.

Податки – це обов’язкові платежі, які держава встановлює для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів для фінансування державних витрат.

На теперішній час в Україні існує понад тридцять видів податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

За способом відшкодування податків вони поділяються на:

Непрямі, які відшкодовуються шляхом перенесення їх на ціну продукції

ів кінцевому рахунку сплачуються споживачами (податок на додану вартість, акцизний збір, ввізне мито тощо);

Прямі, які відшкодовуються безпосередньо з прибутку підприємства або доходу фізичної особи (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб тощо).

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, який сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва та продажу продукції. Основною ставкою цього податку на теперішній час є 20%. Для того, щоб уникнути подвійного оподаткування при визначенні розміру ПДВ, який повинно сплачувати підприємство за звітний період, від загальної величини ПДВ у вартості реалізованих підприємством товарів, робіт і послуг (податкове зобов’язання з ПДВ) віднімають ПДВ у вартості придбаних підприємством у звітному періоді товарах, роботах і послугах, зокрема у придбаних матеріалах

(податковий кредит з ПДВ).

Приклад. Підприємство у звітному місяці реалізувало продукції на суму 1200 тис. грн. з ПДВ та придбало матеріали на суму 720 тис. грн. з ПДВ. Якщо ціна товарів, робіт і послуг включає ПДВ, то щоб знайти ПДВ у їх ціні потрібно її поділити на 6. Зокрема, ПДВ у вартості реалізованої продукції у даному випадку становить: 1200 – 1200/(1+0,2)=1200·(1-1/1,2)=1200/6=200

тис.грн., а у вартості придбаних матеріалів ПДВ складає 720/6=120 тис.грн. Таким чином, дане підприємство повинно сплатити у бюджет ПДВ у розмірі

200-120=80 тис. грн.

Акцизний збір – це непрямий податок, яким оподатковуються окремі групи товарів, як правило, не першої необхідності та такі, споживання яких держава прагне обмежити (лікеро-горілчані та тютюнові вироби, транспортні засоби тощо). За більшістю підакцизних товарів ставки акцизного збору встановлюються у твердих сумах з одиниці фізичного виміру товарів

(наприклад, у гривнях на 1 літр стовідсоткового етилового спирту або у Євро на 100 см3 об’єму циліндрів двигунів транспортних засобів).

Ввізне мито – це вид митного платежу, що стягується з товарів, які ввозяться на митну територію України. Ставки мита є єдиними на всій території держави, але вони суттєво відрізняються за видами товарів, країнами їх походження та іншими ознаками. За деякими видами товарів ставки ввізного мита встановлюються у відсотках до їх митної вартості, а за іншими – у твердих сумах на одиницю виміру ввезеного товару або у комбінованому вигляді, тобто поєднують властивості двох названих способів митного обкладення.

Податок на прибуток підприємств – один з основних видів прямих податків. Загальна послідовність його обчислення передбачає такі основні етапи:

1. Обчислюється скоригований валовий дохід підприємства за звітний податковий період, тобто валовий дохід підприємства (загальна сума усіх

надходжень на підприємство у грошовій та матеріальних формах, тобто отриманих (нарахованих) доходів підприємств від усіх видів його діяльності у звітному періоді) за вирахуванням окремих його складових (зокрема, ПДВ у складі ціни продукції).

2.Обчислюються валові витрати підприємства у звітному періоді, тобто сума будь-яких його витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт і послуг, придбаних підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, за виключенням деяких видів витрат, встановлених податковим законодавством.

3.Розраховується сума амортизаційних відрахувань за звітний період згідно вимог податкового обліку.

4.Обчислюється оподатковуваний прибуток як різниця між скоригованим валовим доходом підприємства та сумою його валових витрат та амортизаційних відрахувань у звітному періоді.

5.Розраховується податок на прибуток підприємства – у розмірі 25% від оподатковуваного прибутку.

Окрім перелічених видів податків існують також і інші податки, збори та обов’язкові платежі, платником яких є підприємство, зокрема, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, єдиний податок (на який за певних умов може перейти суб’єкт малого підприємництва), місцеві податки і збори тощо.

Більш докладно з умовами оподаткування підприємств можна ознайомитися, зокрема, у роботах [ ].

12.3.Види доходів підприємства

Убухгалтерському обліку доходи підприємства поділяються на такі види:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), який

включає загальний дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

- чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт,

послуг, який визначається шляхом зменшення доходу (виручки) від реалізації продукції на суму ПДВ, яка включена до його складу, акцизного збору (якщо продукція є підакцизною) та інших вирахувань (надані знижки, суми повернених товарів та інше);

- інші операційні доходи, які відображають суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, що не пов’язані з реалізацією продукції (зокрема дохід від операційної оренди активів, дохід від операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо);

-доходи від участі в капіталі, тобто доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі;

-інші фінансові доходи (зокрема, дивіденди, відсотки, роялті, а також інші доходи отримані від фінансових інвестицій);

-інші доходи, які включають доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів; доходи від неопераційних курсових різниць, а також інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;

-надзвичайні доходи, які включають суми відшкодування втрат від надзвичайних подій, зокрема відшкодування страхових організацій, а також інших надзвичайних доходів.

12.4. Види прибутку підприємства. Формування чистого прибутку

Згідно бухгалтерського обліку на підприємстві розрізняють такі види прибутку:

-валовий прибуток;

-прибуток від операційної діяльності;

-прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

-прибуток від звичайної діяльності після оподаткування;

-прибуток від надзвичайної діяльності;

-чистий прибуток.

Валовий прибуток - це прибуток, від реалізації продукції, розрахований у вигляді різниці між чистим доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності визначається як сума валового прибутку та інших операційних доходів за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут продукції та інших операційних витрат.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як сума прибутку від операційної діяльності, доходів від участі у капіталі, фінансових доходів та інших доходів за мінусом фінансових витрат, втрат від участі у капіталі та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Прибуток від надзвичайної діяльності визначається як різниця між надзвичайними доходами та надзвичайними витратами відносно подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайної події.

Чистий прибуток підприємства розраховується як різниця між сумою прибутку від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку і сумою надзвичайних витрат і податків з надзвичайного прибутку.

У випадку, якщо результат розрахунку деяких (або всіх) перелічених показників виявляється від’ємним, то цей результат визнається збитком від відповідних видів діяльності підприємства.

Процес формування чистого прибутку підприємства схематично зображено на рис.12.1.

12.5. Розподіл чистого прибутку підприємства. Дивідендна політика

підприємства

Чистий прибуток на підприємстві розподіляється за такими основними напрямками:

-поповнення статутного капіталу за рахунок фінансування об'єктів виробничого і невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію (придбання техніки, обладнання та інших основних засобів);

-формування фінансових резервів у розмірах, рекомендованих чинним законодавством;

-спрямування частини прибутку на виплату дивідендів (для акціонерних товариств - за рішенням зборів акціонерів) і сплати до державного бюджету (для державних підприємств та їх об'єднань). При цьому під дивідендами розуміється частина чистого прибутку, розподілена між власниками підприємства відповідно до частки їх участі

увласному капіталі підприємства;

-спрямування частини прибутку на соціальний розвиток підприємства (на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають на балансі підприємства; придбання путівок робітникам до будинків відпочинку та санаторіїв; на проведення культурно-масових і оздоровчих заходів серед працівників підприємства);

-відрахування від прибутку на матеріальне заохочення працівників підприємства (виплата одноразових премій, матеріальна допомога робітникам і службовцям у разі виходу на пенсію, на оздоровлення);

-інші напрямки (фінансування благодійних заходів, фінансування приросту власних обігових коштів, покриття суми штрафів і пені, що сплачуються підприємствами за порушення податкового законодавства з платежів до бюджету, за порушення нормативно-законодавчих актів стосовно охорони праці та навколишнього середовища тощо).

Загалом прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, повинен бути розподілено на дві основні частини: а) фонд виплати винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або на пайові внески; б) фонди розвитку підприємства в наступному періоді. Процес такого розподілу

єформування пропорцій цього розподілу між виплатами винагороди власникам і формування фондів розвитку підприємства у наступних періодах. Загалом прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, повинен бути розподілено на дві основні частини: а) фонд виплати винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або на пайові внески; б) фонди розвитку підприємства в наступному періоді. Процес такого розподілу прибутку характеризує дивідендну політику підприємства. Серед найбільш складних і принципових питань, пов’язаних із розподілом прибутку, головним

єформування пропорцій цього розподілу між виплатами винагороди власникам і формування фондів розвитку підприємства у наступних періодах.

Існують такі найбільш поширені види дивідендної політики підприємства:

залишкова політика, за якою, у першу чергу, відповідно до потреби мають бути сформовані необхідні фонди розвитку підприємства в наступному періоді, а лише після цього за рахунок суми, що залишилася, формується фонд дивідендних виплат;

політика стабільного розміру дивідендних виплат, яка характеризується стабільною сумою дивідендів протягом певного періоду часу;

політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди, яка поєднує в собі риси обох раніше розглянутих її типів.

політика виплати дивідендів, заснована на постійному прирості їх розміру у кожному наступному періоді.

Вибір того чи іншого виду дивідендної політики залежить від багатьох чинників, зокрема, величини прибутку підприємства, рівня прибутковості потенційних напрямів інвестування прибутку, суб’єктивих уподобань та рівня матеріального добробуту власників підприємства тощо.

12.6 Показники прибутковості підприємства та продукції

Для характеристики ефективності господарювання використовуються показники прибутковості (рентабельності).

Прибутковість (рентабельність) - це відносний показник, який характеризує величину прибутку підприємства у розрахунку на одиницю вкладеного капіталу у підприємство (чи в окремі його активи) або на одиницю витрат підприємства. У практиці розраховуються такі показники рентабельності: рентабельність продукції, рентабельність виробництва, рентабельність власного капіталу, рентабельність сукупних активів та інші.

Рентабельність продукції (Рпр)характеризує ефективність витрат на її виробництво та збут. Вона визначається за формулою:

де ПВ – прибуток від операційної діяльності підприємства; Сп.р.п. – собівартість реалізованої продукції;

Ва – сума адміністративних виплат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник часто використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів.

Рентабельність окремого виробу (Рв) розраховується за формулою:

де Ці , Сі – відповідно ціна і повна собівартість і-го виробу.

Рентабельuість виробництва (Рвир) розраховується за формулою:

де Пз – прибуток від звичайної діяльності підприємства за рік; ОФср. – середньорічна вартість основних фондів підприємства;

НОК – середньорічна сума нормованих оборотних коштів підприємства.

Рентабельuість власного капіталу відображає ефективність ви-

користання активів, створених за рахунок власних коштів. Розраховується цей показник у такий спосіб:

П

Рвк. К ч , (12.4)

в

де Пч - чистий прибуток підприємства за певний проміжок часу (наприклад, рік);

Кв – середня величина власного капіталу підприємства за певний проміжок

де Ас – середня за певний проміжок часу величина сукупних активів підприємства.

Будь-яке підприємство зацікавлене у зростанні прибутковості своєї виробничо-господарської діяльності. З цією метою воно повинне забезпечувати випереджаюче збільшення прибутку порівняно із зростанням своїх витрат та розміру активів.