Lekcii_ekonom

Ємельянов О.Ю., Загорецька О.Я., Мельник В.М., Гудзь О.І.,Тарасовська О.Б., Економіка підприємства:

Конспет лекцій для студентів інституту економіки та менеджменту. Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. – 219 с.

Викладено базові питання економіки підприємства у таких основних розділах: підприємство як субєкт господарювання, виробнича програма та потужність підприємства, персонал, оплата праці, основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, інвестиційна та інноваційна діяльність, якість продукції, витрати підприємства, собівартість і ціна продукції, фінансові результати діяльності підприємства. Пропонується комплекс задач та приклади їх розв’язку. Для перевірки знань та практичних навичок студентів пропонується завдання та методичні вказівки для виконання курсової роботи.

Розроблений відповідно до нормативної програми і призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, викладачів, аспірантів, усіх, кого цікавлять проблеми економіки підприємства.

Відповідальний за випуск Козик В.В., канд.екон.наук, проф.

Рецензенти Скворцов І.Б., док.екон.наук, проф. Селюченко Н.Є., канд.екон.наук, доц.

ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1. Поняття та принципи підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність (підприємництво) – це самостійна,

ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом; при цьому особливості здійснення деяких видів підприємництва встановлюються окремими законодавчими актами.

Принципами підприємницької діяльності є:

вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом;

самостійне встановлення підприємцем цін на товари, роботи і послуги, окрім тих видів товарів, робіт і послуг, ціни на які регулюються державними та місцевими органами влади;

вільне наймання підприємцем працівників;

комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому валютної виручки на свій розсуд.

Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.

Держава гарантує усім підприємцям рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

1.2. Поняття суб’єкта господарювання та підприємства. Види

підприємств

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єкт господарювання виступає як підприємство (юридична особа) або як фізична особа – підприємець.

Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науководослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування,

мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми конкретного підприємства.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи (без статусу юридичної особи).

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з

іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємства залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути:

малими (незалежно від форми власності), в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

великими, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні;

інші підприємства визнаються середніми.

1.3. Порядок створення підприємства

Підприємство може бути утворене за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Створення підприємства потребує проведення його державної реєстрації. Відкриття підприємством філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.

Для державної реєстрації підприємства подаються такі документи:

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє підприємство статусу юридичної особи.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна підприємства чи його (їх) представниками.

Ліквідаційна комісія розміщує в друкованих засобах повідомлення про ліквідацію підприємства та про порядок і строки заяви кредиторами претензій. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства, тобто заборгованості інших осіб перед ним.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, яке ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

1.5. Органи управління та організаційна структура підприємства

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів та апарату управління.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Під організаційною структурою управління підприємством слід розуміти впорядковану сукупність його підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв’язки та механізми управління підприємством.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником і трудовим колективом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору

(контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами.

1.6. Майно підприємства та джерела його формування

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Якщо розглядати майно підприємства як сукупність його активів, то ці активи поділяються на дві великі групи:

оборотні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, запаси готової продукції, кошти на рахунках та у касі підприємства тощо);

необоротні активи (основні засоби (будівлі, верстати тощо), нематеріальні активи (наприклад, право на користування винаходами), довгострокові фінансові інвестиції та ін.).

Джерелами формування майна підприємства є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації товарів, послуг, інших результатів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством України.

З точки зору джерел утворення майна підприємства вони можуть бути поділеними на дві великі групи:

власні джерела (статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток попередніх періодів тощо);

позичкові джерела (довгострокові та короткострокові кредити банків, інші види позик та позичкових зобов’язань).

Характеристика господарських засобів підприємства та джерел їх утворення на певну дату у грошовому виразі подається у балансі підприємства (форма 1).

1.7. Поняття та види господарських товариств

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами

шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Господарські товариства є юридичними особами.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство,

що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство,

статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

1.8. Особливості функціонування акціонерних товариств

Одним з найбільш поширених видів господарських товариств є акціонерні товариства.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства.

Акція – цінний папір, що засвідчує право власності на певну частину статутного фонду підприємства, вказану як номінальна вартість даної акції, і, відповідно, право на отримання частки прибутку підприємства пропорційно частці вартості даної акції в загальному статутному фонді підприємства. Акції бувають прості (дивіденди за ними виплачуються залежно від величини отриманого прибутку) і привілейовані (власники таких акцій отримують заздалегідь фіксований розмір дивідендів).

Установчим документом акціонерного товариства є статут. Статут повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, а також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань щодо викупу акцій.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, а також відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути власниками акцій на суму не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду і строком не менше двох років.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите. Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори

акціонерів. Поточне керівництво діяльністю акціонерним товариством здійснюється Правлінням, яке очолює Голова. Правління обирається акціонерами на щорічних загальних зборах акціонерів. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і Спостережній Раді. Спостережна Рада здійснює контроль за діяльністю Правління і спостерігає за тим, щоб Правління в ході діяльності не порушувало статуту товариства і дотримувалося прав акціонерів. Члени Спостережної Ради не можуть бути членами Правління акціонерного товариства.