Lekcii_ekonom

Управління зовнішнім і міжцеховим транспортом, зазвичай, концентрується у транспортному цеху (відділі) підприємства.

ТЕМА 11. ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА ТА СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

11.1. Види діяльності підприємств

Згідно Положень (стандартів) бухгалтерського обліку вся діяльність підприємства поділяється на звичайну (яка, в свою чергу, ще розподіляється на інші види) і надзвичайну (рис.11.1).

Рис. 11.1. Види діяльності підприємства згідно стандартів бухгалтерського обліку

Звичайною діяльністю вважається будь-яка діяльність, що здійснюється підприємством згідно його статуту (наприклад, виробництво і реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація оборотних активів). У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну та іншу діяльність.

Надзвичайна діяльність – це діяльність, викликана надзвичайними подіями.

Надзвичайна подія – це подія або операція, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або у кожному наступному періоді (повені, зсуви, землетруси, пожежі, техногенні аварії тощо).

Операційна діяльність – це будь-яка основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, котрі не є інвестиційною чи фінансовою.

До основної діяльності відносяться операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією готової продукції (товарів, робіт, послуг), котрі є метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), операційну оренду активів, операції з операційними курсовими різницями, створення резервів сумнівних боргів, одержання або сплату санкцій тощо.

Інвестиційною діяльністю вважається придбання і реалізація активів, що амортизуються (основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних активів), а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

При цьому один з найрозповсюдженіших методів обліку фінансових інвестицій є метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

Фінансова діяльність охоплює операції, які призводять до зміни розміру і складу власного капіталу та позик підприємства (залучення позикових коштів, сплата відсотків по них, а також одержання відсотків, дивідендів тощо).

11.2. Поняття витрат підприємства та собівартості продукції

Для здійснення своєї виробничо-господарської діяльності підприємство повинно купувати матеріали, виплачувати заробітну плату працівникам, замінювати застаріле обладнання на нове тощо, тобто нести витрати. Отже витрати – це грошовий вираз використання виробничих факторів, внаслідок якого здійснюється виробництво продукції, надання прослуг, виконання робіт та їх реалізація. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку витрати – це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умов, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

До витрат, що виникають у зв’язку із зменшенням активів, відносять наприклад, списання матеріалів у виробництво та нарахування амортизації; а до витрат, що збільшують зобов’язання – нарахування зарплати та податків.

Витрати підприємства, віднесені на конкретні види продукції, складають її собівартість. Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість одиниці продукції (робіт, послуг).

11.3. Класифікація витрат підприємства

Витрати підприємства класифікуються, зокрема, за такими ознаками: 1. За призначенням витрати поділяються на:

Поточні (операційні), а саме:

- поточні циклічні – це витрати, що повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату основних виробничих робітників, інструмент та ін.);

- поточні безперервні – це витрати, що існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо);

Інвестиційні (капітальні) – це витрати разового характеру (на придбання основних фондів і нематеріальних активів, створення та збільшення запасів оборотних фондів, виконання проектних робіт сторонніми організаціями тощо);

2. За джерелами відшкодування витрати поділяються на:

Витрати, що відшкодовуються шляхом віднесення їх на собівартість продукції (витрати на матеріали, заробітну плату тощо);

Витрати, що відшкодовуються за рахунок прибутку підприємства (витрати на придбання обладнання, будівництво об’єктів соціальнокультурного призначення тощо).

3. За необхідністю для виробництва конкретної продукції (продуктивністю витрат) витрати поділяються на:

Продуктивні – це витрати грошей, які відповідають фізичним (натуральним) витратам ресурсів на виробництво конкретної продукції згідно із нормами витрат цих ресурсів;

Непродуктивні – це витрати грошей за ресурси, які були зіпсовані (браковані), втрачені або не використані при виробництві продукції, але вартість яких списана на витрати виробництва відповідно до чинного законодавств (наприклад, оплата часу скорочення робочого дня підлітків).

4. За об`єктом розрахунку витрати поділяються на:

Загальні – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції;

На одиницю продукції – це середні витрати на одиницю продукції за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

5. За ступенем однорідності витрати поділяються на:

Прості (елементні) – це витрати, що є однорідними за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування тощо;

Комплексні – це витрати, що є різнорідними за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації управління (наприклад, витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку тощо). Комплексні (неоднорідні) витрати відповідають, зазвичай, певній статті калькуляції (розрахунку) собівартості конкретної продукції підприємства.

6. За зв`язком із обсягом виробництва витрати поділяються на:

Постійні – це витрати, що є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (у певних межах). За істотних змін виробничої потужності та обсягу виробництва значення постійних витрат стрибкоподібно змінюється, після чого воно знову залишається постійним. До постійних належать витрати на утримання та

експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, але не істотно. Їх називають умовнопостійними.

Змінні, які діляться на:

-змінні пропорційні витрати - це витрати за певний період, загальна сума яких прямо пропорційно залежить від обсягу виготовленої продукції. Переважно це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників;

-змінні прогресуючі витрати - зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції (наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати тощо);

-змінні дегресуючі витрати - зростають повільніше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти тощо.

7. За способом обчислення на одиницю продукції витрати поділяються на:

Прямі — витрати, що безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати — прямі;

Непрямі — витрати, які не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

8. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяються на:

Основні — витрати, що безпосередньо списуються тільки на виробництво даної продукції (сировина, основні матеріали, технологічне паливо та енергія, заробітна плата основних виробничих робітників та інші витрати, необхідні для виробництва даної продукції);

Накладні - витрати на організацію виробництва та управління підприємством. Ці витрати зазвичай, ділять на:

- загальновиробничі (цехові) витрати — це частина тих витрат цеху (виробництва) на управління, виробниче й господарське обслуговування, які розраховуються за певний календарний період і розподіляються за видами продукції (робіт, послуг) цеху ;

- загальногосподарські (адміністративні) витрати — є такими самими, як загальновиробничі, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково

вних включають витрати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо), витрати

на звязок тощо. На невеликих підприємствах з безцеховою структурою загальновиробничі витрати не розраховуються, а розраховуються лише загальногосподарські витрати.

11.4. Групування витрат за економічними елементами

Існує два основні способи групування витрат: за економічними елементами та за статтями калькуляції. Перший спосіб групування використовується в основному на рівні цілого підприємства (тобто за усіма видами продукції разом), а другий – при розрахунку собівартості за кожним окремим видом продукції. На теперішній час передбачено єдине для всіх підприємств групування витрат за економічними елементами, до яких відносять такі:

-матеріальні затрати;

-витрати на оплату праці;

-відрахування на соціальні заходи;

-амортизація;

-інші операційні витрати.

До складу елемента „Матеріальні затрати” включають: вартість сировини та матеріалів, будівельних конструкцій, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, які складають основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом під час виконання проектних робіт; вартість робіт та послуг виробничого характеру, які надаються стороннім підприємствам, установам чи організаціям; вартість придбаної енергії, що витрачається на технологічні та інші цілі підприємства, тощо. Вартість матеріальних витрат за цим економічним елементом формується виходячи з цін придбання, націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальникам і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж (включаючи брокерські послуги), мита і митних зборів, витрат на транспортування, зберігання та доставкy, які здійснюються сторонніми організаціями, без урахування податку на додану вартість, за винятком випадків, встановлених законодавством. Витрати на транспортно-заготівельні роботи, послуги, що виконуються власними силами, включаються до собівартості розгорнуто за відповідними елементами витрат.

До складу елемента „Витрати на оплату праці” включається основна та додаткова заробітна плата всіх працівників підприємства (включаючи позаштатних працівників). До переліку витрат, пов’язаних з виплатою основної та додаткової заробітної плати та інших грошових виплат слід віднести: заробітну плату штатних працівників за виконану роботу, відпрацьований час; передбачені законодавством доплати до тарифних ставок та посадових окладів; виплати, пов’язані з набором робочої сили, підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів та ін.

До складу елемента „Відрахування на соціальні заходи” включаються здійснені у порядку та розмірах, передбачених законодавством, відрахування: на обов’язкове державне пенсійне страхування; на обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; на обовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

До складу елемента „Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента „Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності підприємства, які не увійшли до складу попередніх елементів витрат, а саме: витрати на службові відрядження працівників; вартість спеціального харчування працівників підприємства у випадках, передбачених законодавством; платежі за викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу; податки, збори, платежі, що передбачені законодавством; втрати від знецінення запасів та інші.

11.5. Групування витрат за статтями калькуляції

Калькуляці - це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт чи послуг.

Об'єкт калькулювання - продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання належать основна та допоміжна продукція (інструмент, запасні частини), послуга і роботи (ремонт, транспортування тощо). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства споживачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкта калькулювання обирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного вимірювання (у штуках, метрах, тоннах, кіловатгодинах тощо).

При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групують за калькуляційними статтями, перелік і склад яких встановлюється підприємством самостійно.

Типовими для більшості підприємств є такі статті калькуляції:

1. Сировина і матеріали (вартість сировини та матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг); купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт,

послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції).

2.Зворотні відходи (відображається вартість повернутих у виробництво відходів, що вираховуються з загальної суми витрат, віднесеної на собівартість продукції).

3.Закупівельні напівфабрикати та комплектуючі (вартість купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткового оброблення на даному підприємстві).

4.Паливо і енергія на технологічні цілі (витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції);

5.Основна та додаткова зарплата виробничих працівників.

6.Відрахування на соціальні заходи.

7.Витрати на утримання і експлуатацію устаткування

(амортизаційні відрахування на повне відтворення виробничого устаткування, транспортних засобів, цінного інструменту; витрати на проведення усіх видів ремонту (устаткування і транспортних засобів); сума сплачених орендарем процентів (винагород) за користування наданих в оренду основних засобів; витрати на експлуатацію устаткування (технічний огляд і обслуговування); витрати на внутрішньозаводське переміщення; інші витрати).

8.Загальновиробничі витрати.

9.Збитки від браку.

10.Загальногосподарські (адміністративні) витрати.

11.Витрати на збут.

12.Інші операційні витрати.

Сума перших девяти перелічених статей становить виробничу собівартість продукції.

11.6.Склад внесків на соціальні заходи, які сплачують підприємства

Зметою забезпечення державних соціальних виплат (пенсій, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, допомоги у зв’язку з безробіттям тощо) підприємства, установи та організації сплачують чотири основних види внесків на соціальні заходи, а саме:

- внески на обов'язкове державне пенсійне страхування; - внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття; - внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на

випадок тимчасової втрати працездатності; - внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Ці внески сплачуються у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (у випадку сплати внесків на державне пенсійне страхування до цих витрат також відносять допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю). Розміри відсотків, за якими сплачуються перелічені внески на соціальні заходи, щорічно коригуються Законом України „Про державний бюджет‖, і станом на01.01.08 основні розміри цих відсотків становлять:

-для внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування - 32,3%;

-для внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 1,3%;

-для внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності – 1,6%;

-для внесків на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – відсоток залежить від класу професійного ризику, до якого віднесене підприємство (приблизно від

0,7% до 13,4%).

Слід відзначити, що перші три види внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачують не лише підприємства, але й наймані працівники. При цьому сплата відбувається у відсотках до нарахованої ним заробітної плати. Так як джерелом цих внесків є нарахована заробітна плата, то їх розмір окремо у собівартість продукції не включається.

11.7. Склад загальновиробничих витрат підприємства

Загальновиробничі витрати промислових підприємств – це витрати цехів,

пов’язаних з управлінням виробництвом, обслуговуванням виробничого процесу, амортизацією основних фондів цехів, охороною праці у цехах тощо. Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості тільки тієї продукції, що виготовлени цим цехом.

Комплексна стаття «Загальновиробничі витрати» включає:

•витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

•амортизацію основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

•амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

•витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

•витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва, поліпшення якості продукції, підвищення її надійності, довговічності тощо);

•витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

•витрати на охорону праці, технику безпеки і охорону навколишнього природнього середовища, на пожежну та сторожеву охорону цехів;

•інші витрати (нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Слід відзначити, що загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

11.8. Склад адміністративних витрат, витрат на збут та інших

операційних витрат

Витрати, які пов'язані з операційною діяльністю і не включаються до собівартості реалізованої продукції розподіляються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. При обчисленні фінансових результатів підприємства (чистого прибутку) на суму цих витрат зменшується його валовий прибуток.

До адміністративних (загальногосподарських) витрат належать:

-загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, представницькі витрати тощо);

-витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (зокрема, заробітна плата працівників апарату управління підприємством з нарахуваннями на соціальні заходи);

-витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, водопостачання, охорона, тощо);

-винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, щодо оцінки майна та ін.);

-витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонний, факс тощо);

-амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використовування;