Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"

Кафедра техногенно-екологічної безпеки

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри ТЕБ

29 серпня 2008 р. (протокол № 1)

Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.

Тема 5 (лекція 1) Стійкість роботи об’єктів господарської діяльності у надзвичайних ситуаціях

з дисципліни "Цивільна оборона"

для студентів всіх спеціальностей

Укладач:

доц. к.ф.м.н. Качан С.І.

Львів - 2008

План

1. Суть стійкості роботи ОГД та норми проектування інженерно – технічних заходів ЦО.

2. Організація і проведення дослідження стійкості роботи ОГД.

3. Методика оцінки стійкості роботи ОГД до дії різних вражаючих факторів.

4. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ОГД.

Вступ

Сучасні досягнення у всіх областях науки розширили наші уявлення про різні природні явища. Однак навіть у вік бурхливого науково-технічного прогресу стихійні сили природи не підвладні людині і завдають населенню та економіці великих втрат.

Але не тільки стихійні лиха викликають руйнування споруд, загибель людей, приносять матеріальні втрати. До важких наслідків приводять великі аварії та катастрофи на транспорті, промислових підприємствах.

Значні пошкодження ОГД і великі втрати серед населення можуть стати причиною різкого скорочення випуску промислової і сільськогосподарської продукції, викликати необхідність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у вогнищах ураження. У зв'язку з цим виникає необхідність завчасно приймати відповідні заходи по захисту населення, а також із підвищення стійкості робо­ти ОГД у надзвичайних ситуаціях.

1. Суть стійкості роботи огд та норми проектування інженерно-технічних заходів цо

Одним із основних завдань забезпечення життєдіяльності у надз­вичайних ситуаціях є проведення заходів, скерованих на підвищення стійкості роботи об’єкту у надзвичайних ситуаціях.

Під стійкістю роботи промислового об'єкту розуміють здатність його у надзвичайних ситуаціях випускати продукцію в запланованому об'ємі та номенклатурі, а при отриманні пошкоджень, руйнувань або порушенні зв'язків по кооперації, відновлювати виробництво в мінімальні терміни.

Під стійкістю роботи об'єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності, розуміють здатність виконувати свої функції у надзвичайних ситуаціях.

Стійкість промислового підприємства складається з:

а) - стійкості інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-газо- та водопостачання і каналізації, технологічного обладнання) до дій сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час - вражаючих факторів зброї масового ураження;

б) - стійкості виробничої діяльності об'єкту (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, спроможність відновлення роботи в короткі терміни.

Фактори , які впливають на стійкість роботи ОГД в умовах надзвичайних ситуацій:

- розташування ОГД відносно джерела руйнівного (вражаючого) впливу: хімічно небезпечний об’єкт, об’єкт атомної енергетики, склади НХР, район, який загрожує катастрофічним затопленням, селевим потоком і ін.;

- підготовленість об’єкту (розробка плану заходів) на випадок аварії, катастрофи, стихійних лих, характерних для даного району;

- надійність захисту робітників і службовців;

- здатність інженерно-технічного комплексу протистояти в певній мірі діям сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час вражаючих факторів зброї масового ураження;

- надійність систем постачання об’єкту всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, водою, газом, комплектуючими виробами і т.д.)

- стійкість і неперервність управління виробництвом, силами і засобами забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях;

- підготовленість об’єкту до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт по відновленню пошкодженого виробництва.

З перерахованих факторів впливають наступні шляхи і способи підвищення стійкості роботи галузей господарської діяльності та територій:

1. Обмеження подальшого росту великих промислових міст і роз-

зосередження виробничих сил на території країни;

2. нагромадження фонду захисних споруд та засобів індивідуаль­ного захисту (ЗІЗ);

3. будівництво найважливіших ОГД за межами зон можливих руйнувань

4. будівництво підприємств-дублерів;

5. розширення шляхів сполучення і розвиток всіх видів транспорту;

6. підсилення та дублювання енергетичних потужностей;

7. розширення міжгалузевих і міжоб'єктових зв'язків;

8. створення матеріально-технічних резервів;

9. підтримування сил забезпечення життєдіяльності у надзвичай­них ситуаціях у постійній готовності;

10. навчання населення правилам дій по сигналах оповіщення, використанню засобів захисту, наданню самозахисту і взаємодопомоги.

Таким чином, підвищення стійкості роботи об’єкту народного господарської діяльності у надзвичайних ситуаціях досягається завчасним проведенням комплексу організаційних заходів, інженерно-технічних та технологічних, скерованих на максимальне зниження впливу сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час- вражаючих факторів зброї масового ураження.