Lekcii_ekonom

оформления комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару.

4. Залежно від територіальної диференціації існують такі види цін:

-єдині ціни (тарифи), що встановлюються державними органами на окремі товари й послуги на всій території держави (на електроенергію, залізничний транспорт та ін.);

-регіональні ціни (тарифи), що встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (тарифи на житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті, тощо);

-зональні ціни, що встановлюються на продукцію видобувних галузей промисловості з урахуванням природно-географічних умов (на вугілля, нафту, руду, тощо);

-поясні ціни, що встановлюються за районними поясами споживання продукції з урахуванням витрат на її транспортування.

5. За терміном дії цін існують такі їх види:

-постійні;

-тимчасові;

-разові.

При виконанні підрядних робіт (на підприємствах капітального будівництва) розрахунки за здану продукцію складаються за кошторисною вартістю, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних норм і розцінок у капітальному будівництві.

13.2. Цінова політика підприємства та фактори, що впливають на її

формування

Цінова політика підприємства відображає загальні принципи, правила і критерії, яких підприємство повинно дотримуватися в процесі формування ціни на продукцію, коригуванні її рівня при зміні умов маркетингового середовища та кон'юнктури ринку, а також контролю за цінами.

В умовах маркетингової діяльності підприємства механізм ціноутворення проявляється через динаміку ціни, яка формується під впливом стратегічного і тактичного факторів. Перший фактор — довгострокової дії, в його основу покладені особливості формування ринкової ціни на підприємстві з урахуванням прогнозного рівня собівартості продукції та попиту на неї. Тактичний фактор має короткострокову дію, і вплив його на ціну тісно пов'язаний з динамікою кон'юнктурних змін на ринку. У зв'язку з цим цінова політика може проявлятися у двох основних формах - стратегічній і тактичній, що необхідно мати на увазі при її формуванні на підприємстві.

Процес формування цінової політики відповідно до цілей і завдань підприємства включає в себе чотири основні етапи :

-вибір конкретних цілей ціноутворення відповідно до маркетингової політики підприємства;

-розробку цінової стратегії;

-визначення рівня ціни на продукцію;

-впровадження тактичних заходів для досягнення поставлених цілей.

Упрактиці діяльності вітчизняних підприємств існує сукупність цілей ціноутворення, що найбільш часто використовуються при формуванні цінової політики, зокрема:

- орієнтація на максимальну величину прибутку; - стимулювання попиту та привернення уваги споживачів до продукції

для досягнення максимального обсягу її реалізації; - збереження існуючого лідерства в цінах;

- зниження чутливості споживачів до рівня ціни; - обмеження потенційної конкуренції; - підвищення іміджу підприємства та продукції;

- вирішення питань державних обмежень у ціноутворенні.

Стратегічна форма цінової політики може мати різні варіанти здійснення залежно від маркетингової стратегії, яку проводить підприємство; відповідно до вибраного її виду застосовується конкретна цінова стратегія.

Сьогодні існує багато різних видів цінових стратегій. Зокрема, можна виділити такі основні групи цінових стратегій, класифікованих за методичним підходом:

• стратегії контролю над витратами;

• стратегії диференціації;

• стратегії фокусування.

Стратегічний підхід, в основі якого лежить контроль підприємства над витратами, базується на зниженні власних витрат порівняно з витратами конкурентів завдяки більш високій ефективності виробництва. Регулювання обсягу реалізації продукції в даному випадку здійснюється за рахунок зниження рівня цін. Крім цього, низькі ціни можуть служити бар'єром для появи нових конкурентів на ринку.

Згідно із стратегіями диференціації на ринок постачаються товари або послуги, які за якісними характеристиками є більш привабливими для споживача, ніж продукція конкурентів. При цьому рівень ціни суттєво не впливає на попит на дану продукцію. В зв'язку з цим при формуванні відповідних цінових стратегій необхідно більше уваги приділяти кооперуванню ціни з іншими елементами маркетингу (імідж, сервіс, реклама). Такі стратегії, як правило, є довгостроковими.

Упроцесі фокусування підприємство цілеспрямовано орієнтується на певну групу споживачів, обмежену частину асортименту продукції або на специфічний географічний ринок. При цьому рівень ціни на продукцію

повинен формуватися з урахуванням особливостей потреб кожної групи споживачів або відповідного сегмента ринку.

Крім цього, розрізняють відповідні стратегічні напрями цінової політики залежно від особливостей процесу збуту продукції. 3 урахуванням запланованого рівня відносної базової ціни продукції цінові стратегії класифікуються відповідно до використання високих, низьких,

диференційованих, дискримінаційних, пільгових, стабільних, еластичних, єдиних, конкурентних та інших цін.

На вибір цінової стратегії підприємства впливає багато різноманітних чинників, зокрема стан і перспективи розвитку національної економіки; кон’юнктура ринку даного виду продукції (співвідношення між попитом на неї та її пропозицією); особливості правового регулювання діяльності підприємств; динаміка цін на сировину, матеріали та інші види виробничих ресурсів; можливості диверсифікації виробництва; особливості технологічних змін у даній галузі економіки; прогнозна купівельна спроможність споживачів тощо.

13.3. Взаємозв’язок між ціною продукції, змінними і постійними

витратами. Визначення обсягу беззбиткової роботи підприємства

Взаємозв’язок між ціною продукції, змінними та постійними витратами на

С – повна собівартість одиниці продукції; П – прибуток від реалізації одиниці продукції;

Зв - змінні витрати на виробництво одиниці продукції; Пв – постійні витрати на весь обсяг виробництва продукції даного виду;

N – обсяг продукції в натуральних показниках.

Як випливає з формули (13.2), зі збільшенням обсягу виробництва собівартість одиниці продукції зменшується за рахунок зниження постійних витрат у розрахунку на одиницю продукції. Це, у свою чергу, призводить при незмінній ціні одиниці продукції до зростання прибутку підприємства від її реалізації. Разом з тим, при недостатньому обсязі виробництва можлива ситуація, коли прибуток підприємства виявиться від’ємним, тобто підприємство отримуватиме збиток. У зв’язку з цим вводиться поняття

беззбиткового обсягу виробництва продукції – такого обсягу, за якого прибуток від реалізації продукції дорівнюватиме нулю.

всіх основних чинників, що впливають на процес встановлення цін на продукцію підприємства.

До основних методів ціноутворення, які базуються на витратах підприємства, слід віднести:

1. Визначення ціни на основі повних (середніх) витрат. За цим методом

де С – собівартість одиниці продукції, П – величина запланованого прибутку на одиницю продукції, Р – рівень рентабельності продукції у %.

де Зв - змінні витрати на одиницю продукції, dз – надбавка до змінних для покриття постійних витрат і прибутку підприємства.

3. Метод структурної аналогії.

Суть даного методу полягає у тому, що при відомій структурі витрат на аналогічну продукцію підприємства та питомій величині окремого виду витрат на нову продукцію розраховується ціна нової продукції:

де АН - величина окремого виду витрат (матеріали, заробітна плата тощо), dа- питома вага цих витрат в аналогічній продукції, Цн - ціна нової продукції підприємства.

4. Метод встановлення цін, за якого прибуток визначається пропорційно вкладеному капіталу в виробництво продукції. За цим методом ціна одиниці продукції визначається за формулою, що за своєю сутністю є аналогічною формулі питомих приведених витрат:

де Ен – нормативна прибутковість інвестицій у виробництво продукці, к – питома капіталомісткість одиниці продукції.

5. Розрахунок ціни на підставі цільового прибутку. Особливість цього методу полягає у тому, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна за цим методом встановлюється за такою формулою :

де Зв - змінні витрати на одиницю продукції; Пв - постійні витрати весь обсяг продукції за певний період (квартал, рік); Пзаг - загальна сума прибутку, що планується до отримання від продажу продукції за той самий період; Nз— задані обсяги реалізації продукції в натуральному вимірі.

13.5. Методи ціноутворення, які базуються переважно на споживчих

властивостях продукції та зовнішніх по відношенню до підприємства

чинниках

До методів, що враховують технічні та споживчі характеристики виробів (методів орієнтованих на корисність продукції) можна віднести:

1. Метод питомих показників, за яким визначається питома ціна продукції на базі аналогу і його основного параметру. Ціна на новий продукт визначається за характеристикою основного параметру і питомої ціни за формулами:

де Цо, Ці, Цпит - ціна виробу - аналогу, ціна нового виду продукції, питома ціна параметру відповідно; П0, Пі - кількісна характеристика основного пераметру для виробу аналогу та нового виду продукції відповідно, Кг – коефіцієнт гальмування, що встановлюється в залежності від абсолютної величини параметру.

2. Метод застосування коефіціенту технічного рівня, за яким ціна на продукт встановлюється з врахуванням основних технічних параметрів виробу та їх вагомості в споживчій цінності продукту. Ціна виробу за цим

технічного рівня нового виробу, що визначається шляхом оцінки і порівняння основних технічних параметрів базового і нового виробів по відношенню до еталонних характеристик.

3. Бальний метод, суть якого полягає в тому, що з врахуванням експертних оцінок важливості параметрів якості продукції, кожному з них

де аі - коефіцієнт вагомості і-го параметру, Бі - оцінка в балах важливості параметру для споживача, Ці - середня оцінка одного балу базового виробу, n – кількість оцінюваних параметрів.

До методів ціноутворення, що базуються переважно на зовнішніх по відношенню до підприємств чинниках, слід віднести дві групи методів, а саме:

1. Методи, які базуються на цінах конкурентів. Використовуючи методи ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію, підприємство встановлює свою ціну головним чином орієнтуючись на конкурентні властивості ринку і приділяє менше уваги власним витратам і попиту на продукцію. Основним

13.6. Методи непрямого ціноутворення на продукцію підприємств

Непрямі методи ціноутворення, що мають суто тактичне спрямування, грунтуються на використанні базової ціни, яка розраховується на основі застосовування вищевикладених прямих методів.

По суті непряме ціноутворення являє собою напрям проведения підприємством цінової політики стосовно використання системи знижок та надбавок (націнок) до базової ціни з урахуванням торговельного кредитування та політики кондицій. Його метою є створення відповідних пільг для посередників і кінцевих споживачів з метою їх матеріального заохочення до придбання продукції підприємства.

Торговельне кредитування полягає у тому, що на основі попередньої домовленості з суб'єктами банківської системи, споживачам у процесі придбання продукції підприємства виділяються відповідні кредити при заздалегідь визначеному рівні ціни на неї. Таким чином забезпечується заохочення споживачів до придбання даної продукції.

Політика кондицій спрямована на визначення умов платежу та поставок при формуванні договорів купівлі-продажу. Найбільш часто в цих договорах визначаються види, розміри, місце та час платежу; особа, відповідальна за платіж; характер використання платіжних надбавок; терміни та форми постачання продукції; особливості її упаковки, транспортування та зберігання; можливості обміну або відмови від отриманої продукції.

Встановлення знижок з ціни або надбавок до неї найчастіше застосовується в ціновій тактиці.До найбільш поширених видів цінових знижок відносять:

знижки за оплату продукції готівкою;

знижки за кількість придбаної продукції (кількісні знижки);

торгові знижки, які надаються посередникам, що безпосередньо займаються реалізацією продукції (торговельним організаціям, ділерам, дистрибуторам), за виконувану ними роботу щодо просування продукції;

сезонні знижки - зменшення базової ціни для споживачів продукції поза активним сезоном її продажу;

спеціальні знижки, що надаються тим споживачам продукції, в яких підприємство найбільше зацікавлене;

функціональні знижки, які підприємство пропонує учасникам руху його продукції, що виконують визначені їм у даному процесі конкретні функції - продаж продукції, її складування, збереження, ведення обліку, консалтингові послуги тощо;

сховані знижки, які надаються споживачам у вигляді надання безкоштовних послуг, безкоштовних зразків тощо.

У процесі надання конкретних знижок з ціни слід мати на увазі, що їх сумарна величина не повинна перевищувати економію витрат підприємства, пов’язаних зі збутом продукції, при використанні цих знижок.

Надбавки до ціни являють собою конкретну вартісну частку, що додається до базової ціни при коригуванні її рівня. Вони встановлюються за підвищену якість продукції, більш зручне та термінове її постачання, доставку товару безпосередньо на місце використання, виконання інших додаткових вимог споживача по відношенню до продукції підприємства.