Konspekt_VPA

Інші учасники проекту – це конкуренти основних учасників проекту; громадські групи та населення, чиї економічні і позаекономічні інтереси зачіпає реалізація проекту; спонсори проекту; різні консалтингові, інжинірингові, юридичні організації, залучені до процесу здійснення проекту, та ін.

2.4. Економічна взаємозалежність проектів. Сучасна практика господарювання свідчить про необхідність одночасної реалізації різних проектів, результати яких тією чи іншою мірою впливають один на одного.

Залежно від взаємовпливу розрізняють такі види проектів: незалежні,

взаємовиключні, умовні, заміщуючі та синергічні.

До незалежних проектів належать ті, прийняття чи відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів.

Прикладом тут можуть бути проект будівництва школи та спорудження теплоелектростанції у великому промисловому місті. Оскільки користувачі першого проекту – учні, що живуть в даному районі, вони поза залежністю від функціонування теплоелектростанції отримуватимуть вигоду від відвідування нової школи.

Взаємовиключні проекти – це ті проекти, реалізація яких недоцільна при прийнятті рішення про здійснення іншого проекту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рівня.

Як правило, ці проекти мають однакову цільову установку, задовольняють одну потребу, тому одночасне їх здійснення нераціонально. Прикладом взаємовиключних проектів у служить будівництво атомної та теплоелектростанції однакової потужності для виробітку необхідної теплової та електричної енергії для задоволення потреб одного й того самого регіону. Оскільки задовольнити потреби в електроенергії можна будівництвом однієї станції, аналітики обирають найбільш привабливий проект. Безумовно, існує фізична можливість спорудження обох електростанцій, але з економічного погляду ці проекти виключають один одного.

Умовними називаються проекти, отримання вигід від яких обумовлено прийняттям іншого проекту.

До таких проектів можна віднести купівлю та монтаж очисних споруд для виведення забруднюючих речовин, що викидаються теплоелектростанціями, які працюють на вугіллі. Необхідність реалізації проекту будівництва очисних споруд повністю залежить від позитивного рішення про реалізацію згаданої теплової електростанції. Однак треба враховувати, що умовність проектів не завжди симетрична, оскільки досить ймовірна реалізація проекту будівництва вугільної електростанції без будівництва очисних споруд.

31

Заміщуючим називають проект рентабельність якого залежить від реалізації іншого проекту, оскільки дохідність першого починає знижуватися при прийнятті другого.

Таке співвідношення може бути як симетричним, так і несиметричним, а заміщення може стосуватися як вигід, так і витрат. Тобто, хоча прийняття чи відмова від проекту А й змінює потенційну рентабельність проекту В, прийняття чи відмова від останнього жодним чином не позначається на рентабельності проекту А. Це – заміщення по затратах.

Синергічними називають проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигід.

Прикладом синергічних проектів можуть бути проект побудови автомобільного мосту через річку та спорудження греблі. У разі прийняття рішення про будівництво греблі з’являється можливість прокласти по ній дорогу, що дозволить значно скоротити витрати, оскільки окреме будівництво автомобільної дороги вимагало б спорудження мосту. Проте, якщо б спочатку приймалося рішення про проведення автошляху, проекти б не були синергічними. Отже, синергія цих проектів несиметрична.

Питання для самоконтролю

1.Яка різниця між проектом, планом та програмою?

2.Які характеристики основних ознак проекту?

3.Які бувають види проектів за їх класифікаційними ознаками?

4.Елементи внутрішнього та зовнішнього середовищ проекту.

5.Які функції виконують учасники проекту?

Лекція 3 Життєвий цикл проекту

1.Поняття життєвого циклу проекту

2.Передінвестиційна фаза проекту

3.Інвестиційна та експлуатаційна фази проекту

3.1. Поняття життєвого циклу проекту. Будь-який проект, незалежно від його складності та обсягу робіт розвивається від ситуації, коли проекту “ще немає” до становища, коли “проекту вже немає”. Протягом цього періоду проект є центром зусиль для його учасників, певним етапом в їх житті. Проміжок часу між моментом появи ідеї проекту та моментом його ліквідації

32

називають проектним циклом, або життєвим циклом проекту. Відзначимо, що тлумачення даного поняття не є однозначним. Так, для кредитора життєвий цикл розпочнеться з моменту виділення позики для проекту і закінчиться з поверненням коштів. Донедавна кінцевою точкою життєвого циклу вважали час введення проекту в експлуатацію. В деяких випадках це цілком логічно, проте зараз все більше проектів вимагають підтримки та нагляду і в процесі експлуатації. Життєвий цикл в проектному аналізі досліджується для ефективного здійснення проекту, раціонального фінансування, відслідковування його просування, дієвого менеджменту.

Розробка проекту як проміжок часу з моменту появи проекту до моменту його закінчення може бути представлена у вигляді циклу, який складається з окремих фаз, стадій та етапів. Змінюючи один одного у часі, вони характерні для будь-якого проекту незалежно від його виду, складності та обсягу здійснюваних робіт. Ця послідовність процесів дістала назви “життєвий цикл проекту”.

Життєвий цикл проекту – це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом і отриманням останньої вигоди.

Життєвий цикл проекту – концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі.

Життєвий цикл проекту є базовим, вихідним поняттям для дослідження проблем реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність капіталовкладень та деталізації проекту. Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить періоди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви “фаза”, “стадія” та “етап”.

Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо необхідно, коригувати його реалізацію.

Підхід Світового банку (рис.3.1) до поділу проектного циклу на стадії відображає найважливіші цільові установки саме цієї фінансово-кредитної установи щодо проекту – якісна підготовка, експертиза відібраних проектів, переговори про надання кредитних ресурсів та, безумовно, заключна оцінка проекту.

33

Розробка

Фаза проектування Фаза реалізації

Реалізація

Рис. 3.1. Складові життєвого циклу проекту

Частіше проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, розгалужуються на стадії

(рис. 3.2).

Виділити окремі стадії життєвого циклу проекту можна проаналізувавши рух коштів з моменту виникнення ідеї проекту і до його завершення (рис. 3.3).

34

грн.

час, стадії

Рис. 3.3. Рух коштів протягом життєвого циклу проекту

Перша стадія – народження проекту, містить передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій. Характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та отриманих в борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.

Друга стадія – початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позиках чи великому капіталі. Звичайно він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов’язані з конкуренцією ринку.

Третя стадія – швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу збільшується і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Банк, якщо і надає позику, то під великі проценти.

Четверта стадія – стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють отримувати прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості в отриманні позик та реалізації акцій. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання занепаду.

П’ята стадія – занепад або друге народження. На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, але і якщо дають кредит то під великі відсотки. Акції компанії перестають користуватися попитом. Через поступове зниження доходів треба знижувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не

35

була вироблена стратегія відродження та не були здійснені додаткові інвестиції, на проект очікують занепад та банкрутство.

Проект протягом усього життєвого циклу являє собою динамічний організм, що постійно розвивається. Відповідно до одного з найбільше поширених підходів, життєвому циклу проекту властиві шість функцій: вибір проекту, планування, здійснення, контроль, оцінка і завершення. Розглянемо кожну з них.

Вибір проекту. Проект виникає в силу потреб, що необхідно задовольнити. Проте ми живемо у світі дефіциту ресурсів і не можемо розробляти проекти для задоволення всіх наших потреб без винятку. Необхідно робити вибір. Одні проекти приймаються, інші відхиляються з огляду на те, скільки в нас є доступних ресурсів і скільки різних потреб необхідно задовольнити. При цьому, звичайно, виходять із розміру витрат, а також із порівняльної важливості задоволення одних потреб і ігнорування інших.

Рішення щодо вибору проектів неймовірно важливі тому, що тим самим людина приймає на себе відповідальність за майбутнє. Вони зв’язують наявні ресурси – іноді на декілька днів, а іноді й на цілі роки. У прийнятих рішеннях закладене те, що економісти називають альтернативною вартістю. Іншими словами, обираючи проект А, а не проект Б, ми відмовляємося від тих вигод, що міг би принести проект Б.

Планування. Проводиться протягом усього життєвого циклу проекту. План – це карта, що підказує, як потрапити з однієї точки в іншу. На самому початку життєвого циклу проекту звичайно є попередній план, від якого значною мірою залежить рішення про вибір проекту. Як тільки воно прийнято, розпочинається детальне планування: визначаються цілі проекту, формуються завдання, їх взаємна залежність і так далі.

В міру здійснення проекту його план може піддаватися постійному коригуванню з урахуванням виникнення непередбачених обставин і реагування на них. Отже, план – це динамічний інструмент, що дозволяє керівнику досягти успіху в управлінні проектом.

Здійснення. У певному сенсі, здійснення є серцем проекту, адже саме реалізація задуманого уможливлює задоволенню потреб.

Контроль. В міру здійснення проекту керівник постійно контролює його просування, визначаючи наявність значних розбіжностей між планом і тим, що зроблено. На жаль, у керуванні проектом відхилення трапляються завжди. Людина ще не опанувала мистецтвом прогнозу до такої міри, щоб уявити, що саме відбудеться в майбутньому і тому її плани завжди недосконалі. Успішний керівник ніколи не задає собі питання: “А чи є відхилення?”. Він запитує: “Чи достатньо малі відхилення, щоб з ними можна було змиритись?”.

36

Прийнятний діапазон відхилень повинен бути визначений із самого початку. У звичайному проекті будівництва дороги він досить малий, оскільки підрядник вже має солідний досвід. У дослідницькому ж проекті діапазон відхилень може бути великим (до 20%), оскільки пошук завжди має значну частку непевності.

В основі процесу контролю лежать збір і розгляд даних про просування проекту. При наявності цієї інформації керівник має широкий вибір подальших дій. Наприклад, якщо відставання від графіку виходить за прийняті рамки, він може прийняти рішення про виділення додаткових обсягів ресурсів для виконання ключових робіт.

Оцінка, так як і контроль, служить важливою функцією зворотного зв’язку, проте між ними є ряд відмінностей. А саме:

-контроль передбачає постійне спостереження за просуванням проекту, у той час як оцінка базується на підведенні остаточних або проміжних результатів;

-контроль сфокусований на деталях, оцінка ж – на загальній картині проекту;

-контроль здійснює керівник проекту, а оцінка проводиться сторонніми експертами.

Оцінка проводиться під час проекту і після його завершення, але в тому й іншому випадку її роль цілком різноманітна. У першому – результати оцінки можна використовувати для впливу на подальших хід проекту (дострокове припинення, переоцінка цілей проекту або його реорганізації). В другому – роль оцінки полягає у набутих із проекту уроках, що можна використовувати надалі.

Завершення. Рано чи пізно проект закінчується. Іноді це відбувається раптово і передчасно (якщо прийнято рішення про припинення проекту до його завершення за графіком). У будь-якому випадку в керівника завжди залишаються обов’язки з завершення проекту: інвентаризація устаткування, упорядкування звітів і так далі. Їх характер залежить від самого проекту.

3.2. Передінвестиційна фаза проекту. Під час передінвестиційної фази

проводяться дослідження щодо визначення інвестиційних можливостей проекту, аналіз альтернативних варіантів і попередній вибір, а також підготовка проекту – попереднє обґрунтування й детальна розробка, висновки щодо проекту та рішення про його інвестування.

Поділ передінвестиційної фази на стадії не дає змогу діяти безпосередньо від ідей проекту до остаточного техніко-економічного обґрунтування без поетапної перевірки ідей, або подання альтернативних рішень. Такий поділ

37

дозволяє виключити велику кількість зайвих техніко-економічних обґрунтувань тих проектів, для яких шанс досягнути інвестиційної фази малоймовірний. І, зрештою, він гарантує, що висновки стосовно проекту, які повинні готуватися національними або міжнародними фінансовими установами, спрощуються, якщо в основі лежать добре виконані дослідження.

Преідентифікація – стадія визначення інвестиційних можливостей, що, як правило, пов’язана з отриманням інформації потенційними інвесторами про інвестиційні можливості, які виникають на різних рівнях – від сектора економіки до підприємства.

Для дослідження інвестиційних можливостей потрібно проаналізувати:

-природні ресурси, придатні для обробки;

-конкурентні сили та галузеві бар’єри;

-майбутній попит на певні споживчі чи новостворені товари;

-імпорт (для визначення сфер заміщення імпорту);

-вплив на довкілля;

-розвиток секторів обробної промисловості, які успішно функціонують в інших країнах з аналогічною економічною базою, подібними умовами розвитку та стану фінансових, трудових і природних ресурсів;

-можливі взаємні зв’язки з іншими галузями – місцевими або транснаціональними;

-можливе розширення існуючих виробництв на основі інтеграції;

-можливості диверсифікації;

-можливе розширення існуючої виробничої потужності для одержання економії, зумовленої зростанням масштабу виробництва;

-загальний інвестиційний клімат;

-промислову політику;

-наявність і вартість виробничих чинників;

-експортні можливості.

Усі ці дослідження ґрунтуються здебільшого на загальних оцінках, аніж на детальному аналізі. Тому їх можна проводити у трьох напрямах:

-дослідження регіонів (виявлення можливостей у даному регіоні);

-виробничі дослідження (виявлення можливостей у даній галузі промисловості);

-дослідження природних ресурсів, сільськогосподарської або промислової продукції (виявлення можливостей, що ґрунтуються на використанні згаданого).

Мета здійснення цих досліджень – швидко і без значних витрат оцінити найважливіші моменти інвестиційних можливостей.

38

-екологічна ситуація на ділянці запланованого будівництва і потенційний вплив на неї передбаченого виробничого процесу відповідають національним стандартам.

Мета підготовки проекту – ранжування та відбір існуючих варіантів проекту, які потрібно передати для детальної розробки, та його становлення.

Це може відбуватися, якщо: визначено основні та альтернативні варіанти проекту, ідентифіковані основні організаційні й політичні проблеми та віднайдені можливості їх вирішення; є результати приблизної оцінки очікуваних витрат і доходів; існує підтримка з боку політичної влади, яка дістає вигоду від проекту; є підстава й впевненість, що проект отримає надійне фінансування з внутрішніх джерел.

Підготовка проекту дає інформацію щодо таких напрямів дослідження:

-стратегія проекту або корпоративні стратегії, межі проекту;

-ринок продукту проекту і концепція маркетингу;

-місцезнаходження, ділянка та довкілля;

-сировина, основні й допоміжні виробничі матеріали;

-проектування і технологія;

-організаційні та накладні витрати;

-трудові ресурси, зокрема управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, потреби в професійному навчанні та витрати на нього;

-графік здійснення проекту і складання бюджету.

Інколи добре виконані дослідження щодо підготовки проекту можуть бути достатнім його обґрунтуванням, проте якщо економічна сторона проекту викликає сумніви, слід неодмінно провести додаткові дослідження за проектом.

На стадії розробки та експертизи готується вся інформація, необхідна для прийняття рішення про інвестування.

Результатом роботи аналітиків на цій стадії є проект, попередні умови й цілі якого чітко визначені, виходячи з основної мети та можливих варіантів стратегії маркетингу, бажаної і передбачуваної часток ринку, що відповідають виробничим потужностям, місцю розташування підприємства, наявним сировині, матеріалам, відповідній технології та обладнанню, оцінки впливу виробництва на довкілля. Фінансова частина дослідження полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва й маркетингу, надходження від продажу та прибуток на інвестований капітал.

При розробці проекту всі прийняті припущення, обрані варіанти повинні бути описані та пояснені, що дасть змогу зробити проект більш зрозумілим для учасників, насамперед інвесторів.

У випадку відхилення проекту через його нежиттєздатність необхідно ретельно описати причини, а не тільки констатувати цей факт.

40