Konspekt_VPA

Критичні ризики виникають тоді, коли можливі збитки становитимуть 50100% від запланованих прибутків. Якщо інвестор хоче взяти на себе критичні ризики, то їх бажано страхувати.

Катастрофічними називаються ризики, збитки від яких становитимуть понад 100% від запланованих прибутків. Вони, як правило, призводять до банкрутства, тому рішення з такими ризиками приймати не варто.

Визначимо тип ризику розглянутих нами проектів, розрахувавши процент втрат за формулою:

Отже, стає цілком зрозумілим, що критичний рівень ризикованості мають лише два проекти – четвертий і сьомий, а всі інші проекти мають допустимий ризик.

Порівняємо максимальну та мінімальну ефективність для тих проектів, що мають допустимі ризики. Оскільки серед тих проектів, де не очікуються збитки, п'ятий проект може дати найбільший рівень максимального та мінімального прибутку, то інвестору доцільно саме в нього вкладати кошти. Тобто, п'ятий проект може забезпечити найбільш високий прибуток при допустимому ризику.

8.3. Аналіз чутливості як основний інструмент в оцінці ризику проекту. Ризикованість проектної діяльності пов'язана з непевністю прогнозованих результатів. На ефективність проекту, як правило, впливають кілька невизначених факторів. Аналітику важливо знати, наскільки “чутливим” є очікуваний результат до змін у таких факторах. Це допоможе визначити, чи варто витрачати гроші для отримання точніших даних про можливі тенденції змін факторів, або яким чином обмежити невизначеність (наприклад, можна

101

було б перепланувати компоненти проекту) та які заходи слід передбачити при управлінні проектом.

Аналіз чутливості характеризує власний ризик проекту, тобто вказує обсяг невизначеності, який закладено у проекті.

Аналіз чутливості дозволяє краще зрозуміти процес формування позитивних результатів. На його основі визначають обсяг та напрям конкретних дій, які зменшують ймовірність провалу проекту.

У певних ситуаціях для прийняття проекту необхідно зібрати повніші дані про чинники, які зменшують вигоди або збільшують затрати.

Основна ідея здійснення аналізу чутливості полягає в тому, щоб визначити як зміниться результуючий показник ефективності проекту (як правило чиста теперішня вартість), якщо зміняться умови реалізації проекту.

Загальний алгоритм аналізу чутливості:

1.Побудова детермінованої моделі з використанням встановлених значень (базових значень) для вхідних змінних.

2.Вивчення чутливості результату до кожної вхідної змінної і далі проведення дій для зменшення ризику невизначеності там, де можливо.

3.Здійснення повного аналізу ризику з використанням ймовірностей для багатьох змінних за один раз.

У найпростішій своїй формі, яку можна назвати сумарною чутливістю, аналіз чутливості передбачає підрахунок того, наскільки трансформується ЧТВ, якщо фактор, що на неї впливає, зміниться на певну величину.

Аналіз чутливості передбачає наступні кроки:

1.Встановлення моделі розрахунку чистої теперішньої вартості для даного проекту;

2.Визначення базового значення ЧТВ за існуючих вихідних даних;

3.Відбір тих факторів, що потребують особливої уваги з точки зору аналітика;

4.Встановлення величини відносної трансформації чинника (відсоток зміни фактора);

5.Розрахунок нового значення чинника;

6.Розрахунок нового значення ЧТВ за встановленою моделлю. При цьому змінюють лише значення одного чинника, а всі інші складові залишають на базовому рівні.

7.Визначення відносної зміну ЧТВ, порівнюючи її базове і нове значення.

8.Повторення кроків 5-7 для всіх відібраних чинників.

9.Ранжування чинників за значимістю: чим більша відносна зміна ЧТВ, тим більш чутливим є проект до даного чинника.

Результати такого аналізу представляють в табличній формі (табл. 8.1)

102

Приклад, розглядається проект відкриття автотранспортного підприємства. Аналітик вивчає вплив на ЧТВ чотирьох чинників: витрати на страхування, операційні витрати, ціна паливно-мастильних матеріалів і ціна планових послуг. Поверхневий погляд на табл. 8.5 дає зрозуміти, що проект досить відчутно залежить від трьох з чотирьох змінних: операційних витрат, ціни паливно-мастильних матеріалів та ціни запланованих послуг.

Таблиця 8.5

Чутливість чистої теперішньої вартості проекту до зміни значення фактора на 10 %.

Проте, така інтерпретація може виявитися хибною. Слід враховувати, що повний вплив окремого фактора на чисту теперішню вартість обумовлюється чотирма чинниками:

-реагуванням ЧТВ на зміни у значенні змінної;

-величиною діапазону правдоподібних значень змінної;

-мінливістю значень змінної (тобто ймовірністю того, що значення змінної буде коливатись у межах діапазону правдоподібних значень);

-ступенем контрольованості діапазону чи мінливості значень змінної. Перший з цих чинників – реагування ЧТВ на зміни у значенні змінної,

складається з двох компонентів.

Перший компонент – прямий вплив змінної на ЧТВ.

Другий компонент – непрямий вплив змінної через взаємозв'язки з іншими змінними, які, у свою чергу, мають відношення до величини ЧТВ.

Позитивні кореляції з іншими впливовими змінними збільшують кінцевий вплив усіх змінних, а негативні кореляції цей вплив послаблюють. Такі впливи не можна встановити у повному обсязі доти, доки не розроблено відповідну

103

математичну модель, яка дає змогу проаналізувати одночасні взаємодії багатьох змінних.

Розглянемо детальніше ті ситуації, які можуть змінити позитивне рішення щодо проекту на негативне рішення і навпаки.

Передбачити вірогідність такого переключення можна відповівши на такі запитання.

1.Який діапазон впливу? Тобто наскільки змінюється ЧТВ під впливом зміни у значенні змінної від її найнижчого правдоподібного показника до найвищого?

2.Чи цей діапазон впливу включає ЧТВ з нульовим показником? Якщо так, тоді змінна має величину переключення – тобто значення, за якого наша попередня оцінка проекту переключається з позитивної на негативну.

3.Яким є коефіцієнт переключення для змінної? Іншими словами, на який процент має змінитися значення змінної, щоб досягти величини переключення?

4.Яка ймовірність переключення? Тобто наскільки вірогідно, що змінна досягне величини переключення?

Якщо дану інформації поєднати з розрахунками сумарної чутливості, наведених у табл. 8.5, то будемо мати досить повну картину вірогідної чутливості до змінної (табл. 8.6).

Отже, ЧТВ не дуже чутлива ні до витрат на страхування, ані до операційних витрат: жодна з цих змінних не може змістити її значення настільки, щоб досягти величини переключення. З іншого боку, ЧТВ є чутливою як до ціни паливно-мастильних матеріалів, так і до ціни послуг, що будуть надаватись. Серед цих двох змінних очевидно, що ціна на паливо має мінливіші

104

значення: незважаючи на те, що вона має змінитись на більший відсоток для досягнення величини переключення, ніж ціна послуг, ймовірність такої зміни досить висока. Можна зробити попередній висновок, що ці дві ключові змінні є однаково впливовими.

Розглянута вище методика аналізу чутливості передбачала, що в кожній інтерпретації в базовій моделі змінювалась лише одна змінна. Проте, такий підхід не є досить коректним, адже зміна одного фактора найвірогідніше призведе до зміни й інших. Крім того, малоймовірно, що ситуація змінюється лише за одним показником.

Для усунення цього недоліку аналізу чутливості використовують аналіз сценарію.

Аналіз сценарію – техніка аналізу ризику, що дає змогу врахувати, яка чутливість ЧТВ до зміни комплексу вхідних змінних і інтервалу в якому перебувають їх ймовірні значення.

Для проведення сценарного аналізу необхідно отримати інформацію про кількісні характеристики “поганих” і “хороших” умов. Значення ЧТВ, як правило, обраховують за песимістичним, базовим та оптимістичним сценаріями. Можливим є розгляд і більшої кількості ситуацій (від дуже сприятливої до дуже поганої). При цьому використовують згадану вище методику з тією відмінністю, що у базовому варіанті змінюють не одну, а декілька складових відповідно до сценарію.

Результати розрахунку сценаріїв використовують для визначення математичного очікування ЧТВ, середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації, тощо – показників, що розглядались вище. Аналіз сценаріїв є досить досконалим інструментом для оцінки власного ризику проекту. Але його основний недолік полягає в тому, що він розглядає лише декілька дискретних значень в той час, як у реальному житті їх є безліч.

Ще одним різновидом аналізу сценаріїв є його проведення за двома змінними. Сценарії, що їх визначено за допомогою двох взаємопов'язаних змінних, хоча й не дають ще повних і реалістичних індикаторів чутливості, принаймні вдосконалюють варіант аналізу з однією змінною.

Мета такого дослідження – розрахунок ЧТВ для різних комбінацій величин визначених змінних. Результатом є матриця, яка будується на основі можливих комбінацій значень чинників і відповідних значень ЧТВ.

Приклад такої матриці наведений в табл. 8.7.

105

З таблиці видно, якої величини має досягти вартість робочої сили при кожному обсягу виробництва, щоб проект став не ефективним. Можна провести діагональну лінію (з лівого нижнього кута до правого верхнього), яка ділить таблицю на два “стратегічні сектори” (утворені комбінаціями обсягу виробництва і вартості робочої сили). В одному стратегічному секторі представлено всі від'ємні величини ЧТВ; в іншому секторі – всі додатні.

У тому разі, коли чутливість моделі більшою мірою залежить тільки від двох ключових змінних, такий вид аналізу дуже цінний. Навіть якщо є більше ніж дві ключові змінні, аналіз із двома змінними наближає нас принаймні на один крок до розуміння того, як спрацьовує модель у реальній ситуації.

Незважаючи на свої переваги аналіз сценаріїв також не є досить точним для здійснення повного аналізу власного ризику проекту. Існують методики, що дозволяють за допомогою існуючих законів розподілу чинників, що впливають на ефективність проекту та з допомогою випадкових їх значень встановити закон розподілу ЧТВ. Через свою трудомісткість такі розрахунки виконуються автоматизовано за допомогою існуючого програмного забезпечення.

8.4. Чинники підвищеної ризикованості проекту. Управління ризиками проектів спирається на існуючі методики аналізу ризиків та на розроблені рекомендації щодо організації діяльності в умовах невизначеності. Проте, є певні чинники, що формують особливості менеджменту проектів.

Чинники підвищеної ризикованості проекту:

-довготривалість проекту;

-велика кількість учасників;

-комбінований характер діяльності;

-інтернаціональний характер проектів.

106

Чинник довготривалості. Аналіз ризиків має місце на доінвестиційній фазі, у той же час об'єктом цього аналізу є ризики і на інвестиційної, і на виробничої фазах, а також на фазі закриття проекту. Віддаленість у часі цих фаз від моменту проведення аналізу (декілька років, а в деяких випадках навіть декілька десятиліть) означає, що:

-деякі ризики можуть бути взагалі не визначені на етапі ідентифікації; оцінка деяких виявлених ризиків може виявитися неточної в силу змін зовнішніх умов реалізації проекту;

-оцінка ряду ризиків може виявитися неточної по причинах внесення корективів у самий проект;

-оцінки деяких ризиків можуть потребувати в коригуванні через появу додаткових знань їм додаткової інформації з даних ризиків (можливість реалізації ризику, наслідки реалізації ризику й ін.).

З огляду на дану особливість проектної діяльності, можна спробувати сформулювати такий висновок (рекомендацію): аналіз ризиків проектної діяльності (їхня ідентифікація й оцінка) повинний бути не окремим (початковим) етапом керування ризиками проектної діяльності, а його постійною функцією, що присутня на усіх фазах і етапах проектного циклу.

У реальній практиці нерідко аналіз проектних ризиків є присутнім тільки на передінвестиційній фазі (при підготуванні техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту, бізнес-плану, оцінці інвестиційного проекту банком або іншою структурою) як необхідна умова для ухвалення рішення про початок реалізації і фінансування проекту. Після ухвалення рішення функція аналізу ризиків слабшає, якщо не зникає зовсім, що приховує серйозну погрозу для проекту і його учасників. Перетворення аналізу проектних ризиків у постійну функцію (у рамках керування проектними ризиками і керування проектом у цілому) потребує:

-безупинного моніторингу зовнішніх умов реалізації проекту;

-збору інформації з найбільше значимих для даного проекту ризикам;

-внесення корективів у початкові оцінки проектних ризиків з урахуванням додаткової інформації з ризиків, зміни зовнішніх умов проекту, змін у самому проекті;

-регулярного інформування керівника проекту про внесені корективи. Звідси логічно випливає ще один висновок: вибір методу управління

ризиком не можна розглядати лише як окремий етап керування проектними ризиками і керування проектом у цілому; він повинний бути також постійною їхньою функцією.

Це означає, що внесення корективів у початкові оцінки проектних ризиків на будь-якій фазі життєвого циклу повинно спричиняти за собою внесення

107

корективів у план заходів щодо керування ризиком (розробка спеціалістами пропозицій по корективах доведення цих корективів до керівництва проекту твердження корективів). На практику нерідко такі коректувальні міри потребують серйозних погоджень і напружених переговорів між учасниками проекту.

Чинник великої кількості учасників. Наявність багатьох учасників проекту (проектної компанії і спонсорів проекту, кредиторів, підрядників, постачальників інвестиційних товарів, покупців проектного продукту й ін.) спричиняє за собою ряд серйозних наслідків:

-кожний учасник має особливе бачення ризиків (наприклад, ті ризики, що для одного учасника істотно значимі, іншим можуть сприйматися як малозначущі, і навпаки);

-розмір ризиків, що припадають на кожного учасника, у значній мірі залежать від “торгу” між цими учасниками;

-кожний учасник проектної діяльності сприймається іншими учасниками як своєрідний чинник ризику: невиконання їм своїх зобов'язань по тим або іншим причинам може призвести в кращому випадку до трудностей реалізації проекту, у гіршому до його краху.

Звідси можна зробити деякі висновки і сформулювати деякі рекомендації,

асаме:

-всі учасники при аналізі ризиків по можливості повинні користуватися єдиними процедурами і методиками аналізу (“розмовляти на одній мові”) для мінімізації ролі суб'єктивного чинника і досягнення єдиного погляду на загальний об’єм і структуру ризиків по кожному проекті.

-розподіл ризиків між учасниками хоча б у самому загальному виді повинно бути здійснене ще на передінвестиційній фазі життєвого циклу (принаймні у формі проектів відповідних угод і контрактів).

-при розподілі ризиків проекту не треба “перевантажувати” ними окремих учасників проекту: у випадку реалізації ризику вони можуть не справитися з наслідком несприятливих подій і “потягнути на дно” проект з іншими учасниками. Одним із головних умов усталеності проекту є збіг інтересів всіх учасників проектної діяльності. Оптимальний розподіл витрат, вигод і ризиків створює умови неформального, тісного і зацікавленого співробітництва, що “усе знаходяться в однім човні”. Особливо це актуально для операцій в області проектного фінансування: учасники проекту повинні бути партнерами.

-оскільки кожний учасник проекту в якомусь змісті є самостійним фактором ризику, ініціатори проекту (проектна команда) повинні звертати максимальну увагу на добір учасників, з огляду на їхні фахові якості, досвід роботи по реалізації даного виду проектів, фінансове положення, сумлінність.

108

Комбінований характер проектної діяльності. Урахування даного чинника при керуванні проектними ризиками повинно відбуватися ще на передінвестиційній фазі за допомогою аналізу ризиків, що ставляться до різних видів діяльності в рамках проекту: науково-дослідницької, виробничої, комерційної, будівельної, фінансової тощо. Для аналізу комплексу ризиків по проектній діяльності в цілому ініціатору проекту доцільно вдавати до послуг консультантів, що вміють аналізувати ризики. Ці послуги можуть знадобитися і на інших фазах і етапах проектного циклу оскільки аналіз проектних ризиків є постійною функцією керування проектом.

Інтернаціональний характер проектної діяльності. Він проявляється насамперед у тому, що учасники проекту належать до юрисдикцій різних країн, а також можуть мати статус міжнародних організацій. Інтернаціоналізація проектної діяльності обумовлена міжнародним поділом праці, що поглиблюється з посиленням ролі транснаціональних компаній у світовій економіці, що зростає значенням міжнародних фінансових інститутів у фінансуванні й іншій підтримці проектів. У проектному фінансуванні в останні роки помітна тенденція: велика частина проектів реалізується в країнах , що розвиваються; у той же час фінансування, будівельно-підрядні роботи, інвестиційні товари, технології, збут проектного продукту забезпечуються за рахунок промислово розвинутих країн. У результаті в реалізації проектів (у цілому по світі) усе більше значення набуває урахування політичних вподобань і ризиків країн.

Питання для самоконтролю

1.Що таке проектний ризик?

2.Види проектних ризиків.

3.Що таке фінансовий ризик?

4.Яка мета аналізу ризику?

5.Які є основні категорії ризику на протязі життєвого циклу проекту?

Лекція 9 Інвестиції та інвестиційна діяльність

1.Поняття інвестицій. Види інвестицій

2.Інвестиційна діяльність. Суб’єкти та об’єкти інвестиційної діяльності

3.Стратегія інвестиційної діяльності

4.Джерела фінансування інвестиційної діяльності

109

9.1. Поняття інвестицій. Види інвестицій. Відповідно до Закону України

“Про інвестиційну діяльність” інвестиції – це види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

-грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

-рухоме і нерухоме майно (будівлі, спорудження, устаткування та інші матеріальні цінності);

-майнові права інтелектуальної власності;

-сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих.

Сукупність існуючих інвестицій можна класифікувати за певними ознаками (рис 9.1).

Залежно від об'єкта вкладень розрізняють:

-реальні інвестиції

-фінансові інвестиції;

Реальні інвестиції – кошти, вкладені в реальні активи – матеріальні і нематеріальні (інновації). Їх можна поділити на такі групи:

-інвестиції, призначені для модернізації власного виробництва з метою підвищення його ефективності;

-інвестиції, призначені для збільшення обсягів продукції в умовах існуючого виробництва;

-інвестиції, призначені для створення нової організації, можливо із застосуванням нових технологій;

-інвестиції, вкладені в спільне виробництво продукції за участю іноземних партнерів.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи) – цінні папери, паї та пайова участь, банківські депозити з метою одержання доходу.

За характером участі інвестиції поділяються на прямі і непрямі.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладенні капіталу.

Пряме інвестування здійснюють в основному достатньо підготовлені інвестори, які мають точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі

зйого механізмом.

110