1.2. Особливості формування собівартості готової продукції лісового господарства за її видами.

Діюча методика обліку витрат та калькулювання собівартості продукції в лісовому господарстві не є досконалою, існує багато проблем. Насамперед це стосується такого напрямку діяльності підприємств лісового господарства, як заготівля і переробка деревини, адже на різних стадіях виробництва, навіть не закінчуючи його, можна одержати готову до реалізації продукцію, а це ускладнює облік витрат виробництва і зокрема розрахунок собівартості продукції. Особливістю обліку витрат у лісовому господарстві є те, що інформація про витрати формується у підрозділах, зокрема лісництвах, де здійснюються виробничі роботи, а калькулювання собівартості продукції і результати виробничої діяльності його підприємств обліковуються у держлісгоспі. Таким чином первинний облік у лісництвах та інших виробничих підрозділах пов'язаний з обліком у держлісгоспах та здійснюється за єдиними типовими та спеціалізованими формами. Проте, недоліком є те, що чинні внутрішні форми звітності містять інформацію про витрати у зведеному вигляді, оскільки лісозаготівельні підприємства не ведуть аналітичного обліку витрат за стадіями виробництва та ще й за кожним лісництвом [5].

Витрати за статтею калькуляції «Сировина й матеріали» включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень за їх фактичною собівартістю. Особливістю обліку витрат та калькулювання собівартості продукції підприємств лісового господарства є те, що до цієї статті також включається попнева плата (плата за деревину лісових порід, що відпускається на пні). Попнева плата у бухгалтерському обліку списується на витрати виробництва щомісячно [5]. З метою підвищення рівня ведення лісового господарства та покращення обліку та використання лісових ресурсів в Україні запроваджено лісову сертифікацію. Згідно з Інструкцією по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України витрати на сертифікацію лісів відносяться до статті калькуляції «Загальновиробничі витрати» [5]. Витрати на лісову сертифікацію включають витрати на сертифікацію продукції і витрати, пов’язані з проведенням лісового аудиту. Проте витрати на лісовий аудит доцільно відображати в обліку окремо від витрат на сертифікацію продукції, і розподіляти між вартістю вже одержаної продукції лісового господарства у поточному періоді та запасами лісу, адже такі витрати стосуються як до продукції, отриманої в цьому періоді, так і в наступних звітних періодах. Отже, при розподілі загальновиробничих витрат треба враховувати особливості технологічного процесу на підприємствах лісової галузі [5].

Визначення собівартості продукції спрощується, якщо дотримуватися такого порядку обліку витрат на виробництво та їх включення в собівартість певного виду продукції:

- прямі витрати безпосередньо включати в собівартість продукції лісової галузі за місцями їх виникнення на основі даних первинної документації;

- непрямі витрати розподіляти пропорційно між структурними підрозділами підприємства, а тоді зараховувати до собівартості продукції підприємств лісового господарства;

- фактичні витрати за звітний період розподіляти між випуском готової продукції і незавершеним виробництвом;

- складати калькуляційні листки собівартості одиниці окремих видів продукції;

- оприбуткувати готову продукцію і в обліку відображати відхилення фактичної собівартості готової продукції від її планової собівартості [5].

Отже, у методиці обліку витрат та калькулювання собівартості продукції підприємств лісового господарства України існують певні проблеми. Щоб їх вирішити, насамперед, необхідно затвердити таку методику обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, яка б відповідала специфіці діяльності та організаційно-технологічним особливостям підприємств лісового господарства. Правильно організований облік витрат, вибір ефективних методів калькулювання дозволить підприємствам лісової галузі знизити собівартість продукції та підвищити її конкурентоспроможність.