4. Єдиний податок суб'єктів малого підприємництва

Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150тис. гривень;

2) друга група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1млн. гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп;

3) третя група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3млн. гривень;

4) четверта група — юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5млн. гривень;

5) п’ята група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

обсяг доходу не перевищує 20млн. гривень;

6) шоста група — юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі — мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку — у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку — у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:

1. Для третьої і четвертої груп платників єдиного податку:

1) 3 відсотки доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

2) 5 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

2. Для п’ятої і шостої груп платників єдиного податку:

1) 5 відсотків доходу — у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 7 відсотків доходу — у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

5. Комунальний податок. Об'єктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників суб'єкта господарювання. Величина комунального податку в плановому періоді обчислюється за формулою:

КПп = ССЧп х НМ х Со,

де ССЧп - середньоспискова чисельність працівників по плану; НМ- неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

Co - ставка оподаткування.

6. Фіксований сільськогосподарський податок. Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.

ФСП = [ВЗ (Р, С, П) х 0,5 + ВЗ (БН) х 0,3] / 100.

де ВЗ (Р, С, П) і ВЗ(БН) - відповідно вартість земельних ділянок, ріллі, сіножатей та пасовищ і багаторічних насаджень.

7. Плата за землю. Згідно з п. 14.1.147 ПКУ, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто у випадку оренди земель державної та комунальної власності, орендна плата є платою за землю - загальнодержавним податком - та регулюється ПКУ. Відповідно, орендар у разі оренди земель державної та комунальної власності сплачує лише орендну плату, податок уже не сплачується.Згідно із ПКУ ставки земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку та використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, встановлені у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0.1; для багаторічних насаджень - 0,03. Таким чином для визначення розміру земельного податку необхідно знати площу сільськогосподарських угідь, їх грошову оцінку та ставку податку.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди:

• плата за землі сільськогосподарського призначення

ПЗ = [ВЗ (Р, С, П) х 0,1 + ВЗ (БН) • 0,03] / 100,

де ВЗ (Р, С, П) і ВЗ (БН) - відповідно вартість земельних ділянок, ріллі, сіножатей пасовищ і багаторічних насаджень.

• плата за землі населених пунктів

ПЗН = П х СП х Км х Кф,

де П - площа земельної ділянки, м²;

СП - ставка податку (коп/м²) відповідно до групи населених пунктів;

Км - коефіцієнт для збільшення ставок податку в містах;

Кф — коефіцієнт щодо коригування ставок податку, виходячи з функціонального використання земельної ділянки.

• плата за землі у промисловості

ПЗП = ВЗ * СП,

де ВЗ - вартість земельної ділянки; СП - ставка податку (5 % від ВЗ).

8. Платежі підприємств-монополістів у зв'язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці. Об’єктом платежів є сума перевищення фактичної величини фонду оплати праці підприємства його розрахункової величини.