Теми рефератів

1. Україна після Другої світової війни: політичні наслідки, міжнародна діяльність.

2. Репресії проти діячів української культури у повоєнні роки сталінської диктатури.

2. Колективізація на західноукраїнських землях у післявоєнний період.

3. Самостійницька течія в опозиційному русі України (50-60-і рр.).

4. Значення творчості шістдесятників у національно-духовному відродженні.

5. Літературна діяльність В’ячеслава Чорновола.

6. Концептуальні погляди дисидентів.

7. Русифікація освітньої системи в Україні.

8. Здобутки українського мистецтва в 60-80-х рр. ХХ століття.

9. П. Шелест: політичний портрет.

10. Сімейно-побутова обрядовість у радянській Україні та її ідеологічний вплив.

Методичні поради для самостійної роботи:

Відповідаючи на перше питання, необхідно розкрити:

- політичні наслідки та адміністративно-територіальні зміни України;

- Україна – одна із засновниць і активних учасників Організації Об’єднаних Націй; внесок українського народу у розбудову ООН;

- труднощі післявоєнного періоду у промисловості й сільському господарстві; причини та наслідки голоду 1946-1947 рр. в Україні;

- останні роки сталінського диктатури: насильницька колективізація на західноукраїнських землях; придушення національно-визвольної боротьби в Україні; ідеологічний диктат і тиск на українську інтелігенцію в кінці 40-х – на поч. 50-х рр.;

- проблеми та утиски національно-культурного життя у повоєнній Україні:

«жданівщина»; цькування української культурної еліти, організоване Л. Кагановичем; авторитарність думок та оцінок загального стану культури і науки в Україні;

- бездержавний статус УРСР і повне підпорядкування її інтересам Москви;

- формування командно-адміністративної системи і панування партійно-радянської бюрократії.

Готуючись до другого питання, вивчаємо:

- процеси десталінізації як відхід від сталінської диктатури та ідеології в 50-х – на поч. 60-х рр. ХХ ст.: звуження діяльності репресивного апарату, процеси реабілітації, зниження державного статусу органів держбезпеки, підвищення ролі прокурорського нагляду; ХХ з’їзд КПРС і розвінчання культу особи Сталіна; роль М. Хрущова у викритті злочинів сталінізму;

- лібералізацію громадського та культурного життя в роки «хрущовської відлиги»;

- формування нової суспільної свідомості та нового покоління учасників руху Опору в Україні; основні етапи та прояви інакомислення в Україні;

- повстання українських політв’язнів ГУЛАГУ як складову частину національно-визвольних змагань українського народу;

- основні етапи та прояви інакомислення в Україні;

- виникнення українських нелегальних організацій інтелігенції і та їх діяльність;

- рух шістдесятників (М. Вінграновський, Є. Гуцало, І. Дзюба, І. Драч, Л. Костенко, Є. Сверстюк, І. Світличний, В. Симоненко, В. Стус, В. Чорновіл та ін.); їх основні ідеї; боротьба за поширення сфери вживання української мови;

- значення критичних праць І. Дзюби у боротьбі за українську культуру;

- роман О. Гончара «Собор» як дзеркало національно-культурних проблем;

- перші самвидави в Україні;

- масові арешти шістдесятників 1965-1966 рр.; творчість В. Чорновола на захист представників національно-культурного руху Опору;

- формування дисидентського руху; засадничі принципи діяльності українських дисидентів; їх основні програмні документи про міжнародні, економічні і соціальні проблеми суспільства;

- дисидентський рух як вияв політичної опозиції комуністичному тоталітарному режиму в Україні;

- мирні конституційні методи боротьби - знаряддя реалізації завдань дисидентського руху;

- нова хвиля арештів української інтелігенції у 1972-1973 рр.;

- процеси утворення, діяльності і розгрому Української гельсінської спілки;

- основні вимоги представників правозахисного руху: дотримування Конституції, законів, ідей гуманізму, демократії, свободи і прав людини;

- політичні процеси та широкомасштабні судові переслідування українських правозахисників;

- головні завдання релігійної опозиції радянському режимові;

- значення українського опозиційного руху 50-80-х рр. ХХ століття у підготовці передумов для проголошення незалежності держави.

Розкриваючи третє питання, основну увагу акцентуємо на таких аспектах:

- суть русифікації та етапи її проведення;

- основні поняття, що допомагали радянським ідеологам приховувати русифікацію – розквіт, зближення, злиття націй, поява нового типу історичної спільноти – радянського народу;

- система заходів, за допомогою яких здійснювалася русифікація в радянській Україні;

- русифікаторська політика в галузі освіти;

- мова - основне питання русифікації; компанії з розширення вживання російської мови у період діяльності Л. Брежнєва;

- виховання в українцях комплексу неповноцінності у ставленні до рідної культури й мови;

- антиукраїнська політика В. Щербицького та його соратників; посилення русифікаторського курсу; видалення української мови з державного і публічного вжитку; посилення ідеологічного диктату партапарату та тиску командно-адміністративної системи; наступ на український рух Опору; переслідування української інтелігенції та розправи над інакомисленням;

- обрядовість у структурі радянського способу життя як один із засобів русифікації, специфічний спосіб вираження, закріплення та відтворення радянських соціальних і духовних цінностей;

- вплив на релігійну свідомість; насадження атеїзму та боротьба з релігійними обрядами;

- обов’язкові радянські свята - одна з форм масової культури та ідеологічного впливу.