Міністерство освіти і науки України

Національний університет “Львівська політехніка”

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра історії України та етнокомунікації

“Історія державності та культури України”

Плани семінарських занять та методичні поради для самостійної роботи

студентів бакалаврів всіх напрямів підготовки

Затверджено

на засіданні кафедри історії

України та етнокомунікації

Протокол № від

Львів – 2015

Історія державності та культури України: плани семінарських занять та методичні поради для самостійної роботи студентів бакалаврів всіх напрямів підготовки / Укл.: . – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2015. – с.

Укладачі:

.

Відповідальний за випуск: Вербицька П.В., проф., д.пед.н.

Рецензент:

Метою вивчення дисципліни є створення сприятливих умов для особистісного розвитку особистості студентів у процесі формування активної громадянської позиції і почуття відповідальності у суспільстві. Історія державності та культури України має потенційні можливості стати чинником примирення різних моделей історичної пам’яті, засобом конструктивного суспільного діалогу про минулі та сучасні проблеми суспільного розвитку, інтеграції та консолідації українського суспільства. Дана дисципліна стимулює розвиток критичного мислення і аналізу та адекватної оцінки історико-культурної інформації.

Завдання дисципліни у контексті сучасних інтеграційних процесів в українському суспільстві:

• стимулювати інтерес і мотивацію особистості до розуміння сутності історичних і культурних явищ; зв’язки між віддаленими в часі історичними подіями й сучасними діями людини.

• сприяти формуванню ціннісних орієнтацій студентів на основі особистісного осмислення історичного та культурного досвіду минулого,

• формувати вміння критичного аналізу явищ, фактів, альтернатив суспільного розвитку та різноманітних джерел інформації;

• сприяти свободі вибору й оцінки минулих подій та осіб на основі загальнолюдських цінностей;

• сприяти формуванню особистої ідентичності через розуміння історії з різних перспектив (особистої, локальної, національної, світової).

Підготовлені фахівці мають змогу отримати стале відчуття приналежності до історії національної спільноти, навчаються приймати самостійні рішення, здійснювати зважений вибір, прогнозувати розвиток суспільства у майбутньому.

Заняття 1. Давнє населення на території України.

1. Предмет, основні поняття і завдання курсу.

2. Трипільська культура на українських землях.

3. Скіфо-сарматська доба.

4. Антична цивілізація на території України: політичний та культурний розвиток.

5. Проблема етногенезу слов’ян. Дохристиянська культура слов’ян на українських землях.

Список літератури:

1. Бойко О. Історія України: навчальний посібник. – К., 2005.

2. Бунятян К. П. Давнє населення України : навч. посіб. / К. П. Бунятян. – К., 2003.

3. Грушевський М. Ілюстрована Історія України. - Київ, 1990.

4. Залізняк Л. Л. Первісна історія України : навч. посібник / Л. Л. Залізняк. – К.,1999.

5. Історія української культури. У п’яти томах / Редакційна колегія тому: Толочко П. П. – головний редактор та ін. – Київ: видавництво «Наукова думка», 2001. – Т. 1: Історія культури давнього населення України. – 1136 с.

6. Історія української культури: навчальний посібник / І.Я.Хома, А.О. Сова, Ж.В. Мина; за ред.І.Я. Хоми.–Львів: Видавництво львівської політехніки, 2012.–356 с.

7. Історія України та її державності: Навчальний посібник / За редакцією Дещинського Л.Є. – Львів, 2005

8. Малий словник історії України / за заг. ред. С. Головко. – К., 1997.

9. Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К., 2001.

10. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993.

11. Толочко П. П. Давня історія України : навч. посіб. / П. П. Толочко, Д. Н. Козак, С. Д. Крижицький. – К. 1994.

12. Чмихов М. О. Давня культура : навч. посіб. / М. О. Чмихов. – К., 1994.

Теми рефератів:

1. Форми ранніх релігійних уявлень і культів.

2. Первісні форми господарювання.

3. Виникнення мистецтва.

4. Вікентій Хвойка – видатний дослідник української старовини.

5. Трипільська культура та її вплив на побут і мистецтво східних слов’ян.

6. Еволюція давньослов’янської міфології.

7. Мистецтво скіфо-сарматської доби.

8. Скарби скіфських курганів.

9.Антична культура Північного Причорномор’я і Криму.

10. Велике переселення народів.

11. Антське державне об’єднання.

12. Українці – спадкоємці трипільської культури.

Методичні поради для самостійної роботи:

Висвітлюючи перше питання, з’ясовуємо такі проблеми:

- предмет та об’єкт курсу

- завдання курсу

- культура: проблема визначення та сутність.

- етнос (основні риси)

- держава (утворення та шляхи розвитку)

- нація: проблема визначення та сутність

- розвиток уявлень про цивілізацію.

У другому питанні необхідно розкрити:

- відкриття Трипільської культури, часові рамки та територія її поширення;

- етапи розвитку трипільської культури за Т. Пасєк;

- основні риси трипільської культури (тонкостінна, випалена мальована кераміка; наземне житло (двоповерхове на пізніших етапах) з піччю; наявність кімнат; поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житла споруджувалися по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою і використовувалася як загін для громадської худоби; хати будувалися каркасні;

стіни розписували яскравими фарбами; матріархат; відтворюючий тип господарства);

- за допомогою яких знарядь обробляли землю та які культури вирощували;

- орнаменти трипільського посуду висвітлюють міфологію перших землеробів

- культові центри;

- причини зникнення трипільців.

Під час розгляду третього питання необхідно з’ясувати наступне:

- хронологічні рамки та територія розселення скіфів;

- формування державного об’єднання Велика Скіфія;

- суспільний устрій скіфів;

- за Геродотом поділ населення Скіфії на 4 групи: царські скіфи, скіфи-кочовики, скіфи-хлібороби і скіфи-орачі (коротка характеристика території розселення та роду занять кожної з груп)

- високий рівень розвитку ремесла у скіфів

- озброєння скіфів та їх військова вправність (в т.ч. перемога над перським царем Дарієм, який з 514 – 513 рр. до н. є. намагався їх завоювати);

- утворення та розквіт Малої Скіфії, столицею якої став Неаполь

- скіфські катакомби та кургани

- звіриний стиль у мистецтві

- шедеври скіфського мистецтва (золотий гребінь з кургану Солоха (поблизу м. Нікополь) та золота пектораль (курган Товста могила IV ст. до н. е. біля м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл.)

- взаємозв’язок та відмінності еллінської та скіфської культур

- скульптура скіфів

- витіснення скіфів сарматами (хронологічні рамки та територія розселення сармат)

- роль сарматів на міжнародній арені

- основу господарства переважної більшості сар­матських племен становило кочове тваринництво (розводили овець, велику рогату худобу, коней), згодом частина населення перейшла до осі­лості й займалася землеробством та ремеслом;

- роль жінки у сарматському суспільстві (дані архео­логії свідчать, що сарматських жінок часто ховали разом зі зброєю і що вони нерідко виконували функції жриць і мали рівні права з чоловіками).

- на основі скіфського ужиткового мистецтва сармати утворили так званий новий звіриний – «поліхромно-інкрустаційний» стиль.

- суспільний лад сарматів характеризувався стійкою родоплемінною організацією, вони, на відміну від скіфів, не перейшли від племінного об’єднання до державного.

- шедеври сарматського мистецтва

- зброя сарматів відрізняється від скіфської. На озброєнні піхоти були луки і короткі мечі, на озброєнні кінноти – луки, довгі мечі, списи. Сарматські воїни захищали своє тіло від ударів ворога шкіряними панцирами і шоломами, шкіряними щитами з гнучких дерев’яних прутів та рогових пластин. У багатих воїнів на шкіряні панцири були нашиті залізні пластини.

Під час розгляду третього питання необхідно з’ясувати наступне:

- водночас зі скіфською експансією в Північному Причорномор'ї відбувається також грецька колонізація.

- причини колонізації;

- поліс – своєрідна форма соціально-економічної та політичної організації суспільства у вигляді міста-держави;

- створення Боспорського царства із цен­тром у Пантікапеї

- місто мало чітко сплановану забудову. У центрі міста знаходилася головна площа – агора. Навколо неї розташовувалися адміністративні споруди, гімнасії, крам­ниці. До агори примикала культова ділянка – теменос, на якій були сконцентровані храми, вівтарі, росли свя­щенні гаї. Поряд з містом знаходився цвинтар – не­крополь;

- архітектура мала античні особливості з деякими місцевими відхиленнями;

- культові споруди;

- театр;

- види скульптури античних причорноморських міст;

- інші види мистецтва: портрет, різьба по дереву, по кістці, ювелірні прикраси;

- релігія античних міст-полісів Північного Причорномор’я відповідали традиціям античних полісів Греції. Характерною рисою релігійних вірувань Північного Причорномор’я був політеїзм – шанування багатьох божеств, які уособлювали різні явища й сили природи.

- основні заняття греків-колоністів

При висвітленні четвертого питання розкриваємо таке:

- що таке етногенез;

- у чому полягає проблема етногенезу слов’ян;

- територія розселення слов’ян на українських землях;

- еволюція слов’янського пантеону

- писемність;

- мистецтво.