- •Міністерство освіти і науки україни
- •Програма вивчення дисципліни
- •2. Основні етапи розвитку української літературної мови
- •3. Норми літературної мови
- •4. Стильове розмаїття сучасної української мови
- •5. Мова і професія
- •Література
- •2. Мовні засоби наукового стилю
- •3. Визначення офіційно-ділового стилю, його підстилів
- •4. Визначення документів, їх класифікація
- •5. Мовні засоби ділового стилю
- •6. Оформлення та укладання ділової документації
- •Література
- •Тема 3 лексичні норми сучасної української мови у професійному спілкуванні
- •1. Поняття лексики, лексикології, лексикографії
- •2. Співвідношення термінології та професіоналізмів у фаховому мовленні
- •3. Синонімія, омонімія та паронімія у професійному мовленні
- •4. Правила вживання та правопису слів іншомовного походження
- •5. Сучасна наукова класифікація словників
- •Література
- •2. Особливості вживання іменних форм
- •3. Дієслівні форми у професійному мовленні
- •Література
- •2. Інфінітивні та пасивні конструкції. Віддієслівні іменники. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
- •3. Прості та складні речення. Вставні слова
- •4. Пряма мова та цитування
- •Література
- •Тема 4 культура усного професійного спілкування
- •1. Види та жанри усного спілкування за професійним спрямуванням. Доповідь. Лекція. Бесіда
- •2. Культура мовлення. Мовний етикет
- •3. Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •4. Суржик і сленг як мовні явища
- •Література
- •Плани практичних занять
- •Тематика контрольних робіт Варіант 1
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Варіант 11
- •Варіант 12
- •Варіант 13
- •Варіант 14
- •Варіант 15
- •Варіант 17
- •Варіант 18
- •Варіант 19
- •Варіант 20
- •Варіант 21
- •Варіант 22
- •Правлєнію ксп “Праця”
- •Варіант 24
- •Варіант 25
- •Запитання для самоконтролю знань студентів
- •Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
2. Інфінітивні та пасивні конструкції. Віддієслівні іменники. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
Загальна грамотність документа, яка виражається в іще більшій чіткості й лаконічності викладу, ніж у науковій прозі, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов'язкових для ділових паперів, досягається за рахунок синтаксису. Здебільшого це – прямий порядок слів із узгодженими або неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, стоять переважно на початку речення: На думку голови комісії, важливість винаходу полягає... Щодо структури речень ділових паперів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі (в науковому стилі присутні форми й минулого, й майбутнього).
Як у науковому, так і в діловому стилі перевага надається пасивним структурам типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться...
Синтаксис наукового та ділового мовлення визначається ще й застосуванням інфінітивних конструкцій, де дієслова ставляться в неозначеній формі, наприклад: мета роботи – дослідити закономірності розвитку сучасної технічної освіти в Україні; створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.
З цього правила випливає ще одна закономірність ділового, менше – наукового та інших стилів української мови, а саме – вживання віддієслівних іменників: оглядати – огляд, подати – подання, розробити – розроблення, оцінити – оцінка, припустити – припущення. Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності. Різновидом віддієслівного іменника є складніша конструкція – розщеплений присудок (дієслово + віддієслівний іменник); його вживання мотивується тим, що він конкретніший за дієслівний відповідник.
Наприклад:
Пропонуємо проводити змагання за містом;
Рекомендуємо надавати перевагу одягові з натуральної сировини.
До складу розщепленого присудка може входити іменник-термін або кілька означень.
У мові ділових паперів є такі словосполучення дієслівного типу, які багаторазово використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу, взяти до уваги, взяти на себе обов'язок тощо.
Дієприкметниковий зворот як синтаксична конструкція, утворена дієприкметником із залежним пояснювальним словом (словами), уточнює спрямованість дії, вираженої переважно пасивним дієприкметником, й відповідає на питання “який, яка, яке?”: Майданчик, відділений від загальної площі, був засипаний світлим піском; До захисту приймаються дисертації, оформлені згідно з вимогами ВАК України. Якщо дієприкметниковий зворот розпочинає речення, то комою він не відділяється: Вишитий галицькою майстринею рушник прикрасив ікону Божої Матері.
Ту само функцію виконує й дієприслівниковий зворот, показуючи умови, за яких було виконано додаткову дію, виражену дієприслівником, і відповідаючи на питання “за якої умови?”, “за яких обставин?”, “що саме роблячи?” і тому подібне: Дивлячись на високі Карпати, Марко мріяв про рідні Альпи; Ми продовжували свою екскурсію, незважаючи на погану погоду. Попри своє місце в реченні, комами він відділяється постійно.