- •Міністерство освіти і науки україни
- •Програма вивчення дисципліни
- •2. Основні етапи розвитку української літературної мови
- •3. Норми літературної мови
- •4. Стильове розмаїття сучасної української мови
- •5. Мова і професія
- •Література
- •2. Мовні засоби наукового стилю
- •3. Визначення офіційно-ділового стилю, його підстилів
- •4. Визначення документів, їх класифікація
- •5. Мовні засоби ділового стилю
- •6. Оформлення та укладання ділової документації
- •Література
- •Тема 3 лексичні норми сучасної української мови у професійному спілкуванні
- •1. Поняття лексики, лексикології, лексикографії
- •2. Співвідношення термінології та професіоналізмів у фаховому мовленні
- •3. Синонімія, омонімія та паронімія у професійному мовленні
- •4. Правила вживання та правопису слів іншомовного походження
- •5. Сучасна наукова класифікація словників
- •Література
- •2. Особливості вживання іменних форм
- •3. Дієслівні форми у професійному мовленні
- •Література
- •2. Інфінітивні та пасивні конструкції. Віддієслівні іменники. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
- •3. Прості та складні речення. Вставні слова
- •4. Пряма мова та цитування
- •Література
- •Тема 4 культура усного професійного спілкування
- •1. Види та жанри усного спілкування за професійним спрямуванням. Доповідь. Лекція. Бесіда
- •2. Культура мовлення. Мовний етикет
- •3. Вербальні та невербальні засоби спілкування
- •4. Суржик і сленг як мовні явища
- •Література
- •Плани практичних занять
- •Тематика контрольних робіт Варіант 1
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Варіант 11
- •Варіант 12
- •Варіант 13
- •Варіант 14
- •Варіант 15
- •Варіант 17
- •Варіант 18
- •Варіант 19
- •Варіант 20
- •Варіант 21
- •Варіант 22
- •Правлєнію ксп “Праця”
- •Варіант 24
- •Варіант 25
- •Запитання для самоконтролю знань студентів
- •Список рекомендованої літератури Основна
- •Додаткова
Література
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991.
Ботвина Н.В. Науковий та офіційно-діловий стилі української мови. – К.: АртЕк, 1999.
Ділова українська мова: Навч. посіб. / О.Д.Горбул, Л.І.Галузинська, Т.І.Ситнік, С.А.Яременко. – К.: Вид-во тов. “Знання”, КОО, 2006.
Золотухін Г.О., Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Фахова мова медика. – К.: Здоров'я, 2002.
Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997.
Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.
Український правопис. – К.: Ін-т української мови ім. О.О.Потебні, 1993.
ТЕМА 2
НАУКОВИЙ ТА ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛІ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Ключем до всякої науки є величезний знак питання.
О. де Бальзак
ПЛАН
Визначення наукового стилю та його підстилів.
Мовні засоби наукового стилю.
Визначення офіційно-ділового стилю, його підстилів.
Визначення документів, їх класифікація.
Мовні засоби ділового стилю.
Оформлення та укладання ділової документації.
1. Визначення наукового стилю та його підстилів
Науковий стиль – це мова повідомлень із науковою інформацією, які вимагають логічного викладу на лексичному й термінологічному рівнях. Він характеризується вживанням термінологічної та абстрактної лексики, розгорнутими складними та складнопідрядними реченнями, відповідними фразеологізмами. Засобами наукового стилю документуються твердження, обов'язкові посилання, а також цитати.
Сфера використання наукового стилю – наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта.
Основне його призначення – повідомлення про результати наукових досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань.
Основні ознаки наукового стилю – понятійність, предметність, об'єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.
Основні мовні засоби: велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; відсутність емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів.
Текст членується послідовно на розділи, параграфи (підрозділи), пункти, підпункти. Переважають речення складної, але “правильної” будови, часто ускладнені зворотами, нанизуванням іменних форм. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. Із наявних дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені.
Науковий стиль має такі підстилі та жанри реалізації:
Власне науковий – дисертація, автореферат, монографія, реферат, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези.
Науково-популярний – виклад наукових даних для нефахівців (книги, статті в неспеціальних журналах).
Науково-навчальний – підручники, навчальні посібники, методичні вказівки та рекомендації, курси та конспекти лекцій.
Зберігаючи основні ознаки стилю, кожен із підстилів характеризується своїми особливостями використання мовних засобів. Скажімо, науково-популярний стиль користується й елементами художнього мовлення – епітетами, порівняннями, метафорами.