4. Пряма мова та цитування

Під час наукового дослідження учений, аспірант або студент використовує багато галузевої літератури, посилатися на яку є найголовнішим правилом роботи. Для оформлення подібних посилань застосовуються такі синтаксичні структури, як пряма мова та цитування.

Головні правила вживання розділових знаків у прямій мові показано в таблиці:

Схема	Приклад
А: “П”.	Аристотель казав: “На дії і вчинки людей впливають сім чинників: випадок, природа, примус, звичка, розум, бажання, пристрасть”.
“П”, – а.	“Треба мислити логічно і зрозуміло висловлювати свої думки”, – промовив наостанку лектор.
“П, – а, – п”.	“Поступись опонентові всім, чим можна поступитися, – повчав його незнайомець, – і не стверджуй нічого такого, чого не можеш довести”.
“П, – а. – П”.	“Мету виступу треба мати завжди на увазі під час підготовки і виголошення промови, – радив промовець. – Це впливає на її обсяг, упорядкування, спосіб виголошення та аргументацію”.
А: “П,” – а.	Іван Петрович вислухав промовця й раптом сказав: “Ви не досить глибоко обізнані з питаннями, які обговорюються. Дайте змогу висловитися тим, хто добре знає цю проблему”, – і обвів поглядом довкола.

Пряма мова в науковому та офіційно-діловому стилі подається переважно у вигляді цитати [лат. Citatum – прочитаний, наведений]. Цитати наводяться для підтвердження власних аргументів посиланням на те чи інше літературне джерело, або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні мовні вимоги до цитування такі:

1. Текст цитати починається й закінчується лапками й наводиться у граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, які викликали загальну полеміку. В цьому випадку наводиться вираз “так званий”.

2. Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту й без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту й позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед випущеним текстом стояв розділовий знак, то він не зберігається.

3. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на першоджерело.

4. При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело.

5. Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, оскільки й те, й інше знижує рівень наукової праці. Надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.