- •1.3. Процес формування і розвитку управлінського обліку
- •1.4. Організація управлінського обліку
- •Питання для самоконтролю
- •Тести
- •Практичні завдання
- •2.2. Класифікація витрат підприємства
- •2.3. Поведінка витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
- •3.2. Облік і розподіл непрямих витрат
- •3.3. Калькулювання собівартості за замовленнями
- •3.4. Калькулювання собівартості за процесами
- •3.6. Системи калькулювання повних і змінних витрат
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
- •4.4. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
- •Питання для самоконтролю
- •Тести
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
- •5.2.1. Рішення про спеціальне замовлення
- •5.2.2. Виробляти чи купувати?
- •5.2.3. Ліквідація або скорочення збиткового виду діяльності
- •5.2.4. Інші типи задач альтернативного вибору
- •5.3. Оптимальне використання ресурсів в умовах обмежень
- •5.3.1. Аналіз при наявності одного обмеження
- •5.3.2. Аналіз при двох обмеженнях
- •5.3.3. Аналіз при трьох і більше обмеженнях
- •5.5. Методи управління робочим капіталом
- •5.5.1. Управління запасами
- •5.5.2. Управління дебіторською заборгованістю
- •5.5.3. Управління коштами
- •Питання для самоконтролю
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
- •6.2. Методи оцінки проектів капітальних вкладень
- •Питання для самоконтролю
- •Тести
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
- •7.1. Суть бюджетного планування і види бюджетів
- •7.2. Порядок складання і узгодження бюджетів
- •7.3. Контроль за виконанням бюджетів і аналіз відхилень
- •Питання для самоконтролю
- •Тести
- •Практичні завдання
- •8.2. Облік відповідальності на основі стандартних витрат
- •8.4. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •8.4.1. Оцінка діяльності центрів доходу
- •8.4.2. Оцінка діяльності центрів витрат
- •8.4.3. Оцінка діяльності центрів прибутку
- •8.4.4. Оцінка діяльності центрів інвестицій
- •8.5. Поняття про трансфертне ціноутворення
- •Питання для самоконтролю
- •Тести
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
- •Глава 9. СТРАТЕГІЧНИЙ УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК
- •9.2. Калькулювання собівартості за видами діяльності
- •9.3. Комплексне управління витратами
- •9.3.1. Калькулювання витрат за весь життєвий цикл продукту
- •9.3.2. Витрати на якість
- •9.3.3. Система «якраз вчасно» та її вплив на облік
- •9.4. Перспективні рішення з питань ціноутворення
- •9.4.1. Економічна модель ціноутворення
- •9.4.2. Ціноутворення за принципом «витрати плюс»
- •9.4.3. Ціноутворення за вартістю часу та матеріалів
- •Питання для самоконтролю
- •Тести
- •Практичні завдання
- •Відповіді на практичні завдання
408 |
|
|
|
|
Глава 9 |
|
|
|
|
Продовження табл. 9.2 |
|
Обсяг |
Доход від продажів, грн |
Витрати, грн |
Прибуток |
||
виробництва, |
|
|
|
маржи- |
|
сумарний маржинальний |
сумарні |
(збиток) |
|||
од. |
|
|
|
нальні |
|
3 |
2700 |
800 |
2900 |
300 |
(200) |
4 |
3400 |
700 |
3200 |
300 |
200 |
5 |
4000 |
600 |
3500 |
300 |
500 |
6 |
4500 |
500 |
3800 |
300 |
700 |
7 |
4900 |
400 |
4100 |
300 |
800 |
8 |
5200 |
300 |
4400 |
300 |
800 |
9 |
5400 |
200 |
4700 |
300 |
700 |
10 |
5500 |
100 |
5000 |
300 |
500 |
Отже, оптимальний обсяг реалізації становитиме 8 т при ціні реалізації 5200 : 8 = 650 грн/т, що забезпечить максимальний прибуток 800 грн.
На практиці іноді дуже важко, а часто неможливо, встано6 вити взаємозв’язок ціни і обсягу реалізації, особливо коли підприємство випускає великий асортимент продукції. Крім того, попит зумовлюють і такі фактори, як якість продукції, реклама, післяпродажне обслуговування, кредитні умови і т. ін., вплив яких складно прогнозувати.
Але незважаючи на ці недоліки, економічна модель дійсно дає можливість адекватно реагувати на залежність ціни і попиту навіть тоді, коли її неможливо точно виміряти: передбачаючи еластичність попиту, можна правильно встановити рівень торго6 вельних націнок і т. ін. Але дуже важливим у всіх випадках ціно6 утворення є правильне вимірювання витрат.
9.4.2.Ціноутворення за принципом «витрати плюс»
Упрактичній діяльності багато підприємців визначають ціну, базуючись на собівартості продукції. Причина цього – саме те, що рівень собівартості є граничною межею, нижче якої продава6 ти продукцію у більшості випадків недоцільно.
Найчастіше ціну на основі витрат визначають за принципом «витрати плюс». Ціноутворення за принципом «витрати плюс» – це такий метод ціноутворення, при якому ціну визначають шляхом додавання до собівартості продукції певної частки прибутку у вигляді націнки:
Ціна = Витрати + Націнка. |
(9.4) |
Сума націнки розраховується виходячи з її рівня у відсотках до базових витрат, взятих за основу при визначенні ціни:
Стратегічний управлінський облік |
|
|
409 |
|
|
||
Націнка = Відсоток націнки Базові витрати. |
(9.5) |
Відсоток націнки встановлюють на підставі практики, знан6 ня ринку, бажаної норми прибутку з урахуванням діючих зако6 нодавчих обмежень і т. ін.
Базовими витратами для розрахунку націнки можуть бути:
– змінні виробничі витрати;
– загальні змінні витрати;
– виробнича собівартість;
– повна собівартість;
– прямі матеріальні витрати і т. ін. Відсоток націнки визначають за формулою:
% нац. Бажанийприбуток Витрати,невключенідоскладу базових 100% (9.6) Базові витрати
Розрахунки можна виконувати як в цілому за видом про6 дукції, так і в розрахунку на одиницю продукції (табл. 9.3).
|
|
Таблиця 9.3 |
|
Вихідні дані для визначення ціни реалізації продукції |
|||
Показник |
Всього |
На одиницю |
|
продукції |
|||
|
|
||
Обсяг виробництва, од. |
200 |
1 |
|
Виробничі витрати: |
|
|
|
– змінні |
7000 |
35 |
|
– постійні |
2800 |
14 |
|
Витрати на збут і управління: |
|
|
|
– змінні |
1600 |
8 |
|
– постійні |
3600 |
18 |
|
Повна собівартість продукції, грн |
15000 |
75 |
|
Вартість інвестованого капіталу, грн |
30000 |
150 |
|
Мінімальна прибутковість капіталу, % |
20 |
20 |
|
Бажана сума прибутку, грн |
6000 |
30 |
Виходячи з наведених планових (бюджетних) даних, визна6 чимо рівень націнки на різні базові витрати:
– відсоток націнки на змінні виробничі витрати
% нац. (змін. витр.) = 30 14 8 18 100% 70 100% 200% |
; |
|
|
35 |
35 |
|
|
– відсоток націнки на загальні змінні витрати |
|
|
|
% нац.(заг. змін. витр.) = 30 14 18 100% |
62 100% 144,19% |
; |
|
35 8 |
43 |
|
|
– відсоток націнки на виробничу собівартість
410 |
|
|
|
|
|
Глава 9 |
|
30 8 18 |
|
56 |
|
||
|
% нац. (вироб. собів.) = |
100% |
100% 114,29% ; |
|||
|
|
35 14 |
|
49 |
|
|
–відсоток націнки на повну собівартість
%нац. (пов.собів.) 3075 100% 40% .
Знаючи відсоток націнки і базові витрати, можна визначити бажану ціну реалізації продукції:
1)35 + 35 200% = 35 + 70 = 105 грн;
2)43 + 43 144,19% = 43 + 62 = 105 грн;
3)49 + 49 114,29% = 49 + 56 = 105 грн;
4)75 + 75 40% = 75 + 30 = 105 грн.
У цих розрахунках сума націнки визначена як добуток базо6 вих витрат на відсоток націнки (35 200% = 70 грн і т. ін.), а ціна реалізації – як сума базових витрат та націнки (35 + 70 = 105 грн і т. ін.).
Отже, практично можна використовувати різні базові ви6 трати і різні рівні націнки для одержання бажаної ціни. Це полег6 шує використання націнок при визначенні бажаної ціни реалі6 зації в оперативному порядку. За загальними даними, ціну реа6 лізації можна визначити і як суму повної собівартості та бажаної суми прибутку на одиницю продукції:
75 грн + 30 грн = 105 грн.
Істотною проблемою цього методу ціноутворення є те, що ринок може не погодитися з такою ціною, тобто цей метод не враховує ринковий попит та його вплив на ціну. Ціна на ринку може суттєво відхилятися від розрахованої підприємством. Адже більшість виробників не можуть «формувати» ціни на ринку, а лише «погоджуються» з тією ціною, яку формує ринок. Тому ціноутворення за принципом «витрати плюс» може бути абсо6 лютно прийнятним лише для тих, хто нав’язує (диктує) ціну (мо6 нополістів), а не для тих, хто з нею «погоджується». Але все ж «знання» такої ціни не є абсолютно безкорисним для підприєм6 ства. Вона може бути орієнтиром при виході на ринок, критерієм оцінки доцільності окремих статей витрат, поштовхом для по6 шуку шляхів зниження повних витрат.
9.4.3. Ціноутворення за вартістю часу та матеріалів
Ціноутворення за вартістю часу та матеріалів – це один з різновидів ціноутворення на основі витрат. Його можна застосо6 вувати у ремонтному виробництві, друкарнях, підприємствах
Стратегічний управлінський облік |
|
411 |
|
побутового обслуговування, фірмах професійних послуг (юри6 дичних, бухгалтерських, аудиторських тощо).
За цим методом ціна послуги визначається як сума вартості витрачених матеріалів та вартості часу, необхідного для вико6 нання замовлення (надання послуги):
Ціна = Вартість матеріалів + Час |
на виконання замовлення (9.7) |
Вартість 1 |
год. |
Вартість матеріалів включає їх купівельну вартість та суму націнки для покриття витрат на транспортування і зберігання матеріалів:
Вартість матеріалів = Вартість придбання матеріалів + (9.8) + Частка витрат на їх заготівлю (транспортування) та зберігання.
Вартість часу складається з трьох частин: прямої заробітної плати майстра (спеціаліста), який безпосередньо виконує замов6 лення; частини накладних (загальновиробничих, адміністратив6 них, збутових) витрат, що припадають на одну годину роботи майстра; суми бажаного прибутку з розрахунку на одну годину роботи майстра (табл. 9.4).
|
Таблиця 9.4 |
|
Вихідні дані для розрахунку ціни послуг |
|
|
|
|
|
Показник |
Сума |
|
Середньорічна кількість спеціалістів (майстрів), які |
10 |
|
безпосередньо працюють з клієнтами, чол. |
|
|
Бюджет робочого часу на виконання замовлень, год. |
10000 |
|
Витрати: |
|
|
– на оплату праці спеціалістів |
96000 |
|
– транспортування і зберігання матеріалів |
5000 |
|
– інші накладні витрати (загальновиробничі, |
75000 |
|
адміністративні, збутові) |
|
|
– прямі матеріальні витрати на плановий обсяг послуг |
50000 |
|
Разом витрат |
226000 |
|
Бажаний прибуток |
35000 |
|
Виходячи з наведених даних, визначимо відсоток націнки на матеріали:
(5000 : 50000) 100% = 10%
та вартість 1 год. роботи майстра:
(96000 + 75000 + 35000) : 10000 = 206000 : 10000 = 20,60 грн за год.
Отже, вартість послуги можна буде визначити так: