Відповіді на практичні завдання

Завдання 4.8* («Аскольд»)

1. Бюджетні накладні витрати:

а) на стандартний обсяг виробництва 100000 + 5000 26,00 = 230000 грн;

б) на фактичний обсяг виробництва 100000 + 6000 26,00 = 256000 грн.

2.Нормативна ставка розподілу накладних витрат: а) на стандартний обсяг виробництва

230000 : 5000 = 46 грн; б) на фактичний обсяг виробництва

256000 : 6000 = 42,6667 грн.

3.Списані накладні витрати у звітному періоді

6000 46,00 = 276000 грн.

4. Відхилення фактичних витрат від нормативних: а) за рахунок обсягу виробництва

256000 – 230000 = +26000 грн; б) нормативної ставки розподілу при фактичному обсягу

виробництва

276000 – 256000 = +20000 грн; в) дотримання норм накладних витрат

Завдання 4.10* («Рубін»)

Визначимо ставку змінних накладних витрат на одиницю виміру бази їх розподілу:

(9750 – 8400) : (15000 – 12000) = 0,45 грн. Визначимо суму змінних витрат для рівня 12000 грн оплати

праці:

12000 0,45 = 5400 грн. Отже, сума постійних витрат:

8400 – 5400 = 3000 грн.

Те ж можна визначити для рівня 15000 грн. оплати праці: 9750 – (15000 0,45) = 9750 – 6750 = 3000 грн.

Таким чином, формула для розрахунку гнучкого бюджету виробничих накладних витрат буде виглядати так:

у = 3000 + 0,45х, де х – сума прямої оплати праці, грн.

Наприклад, для 15000 грн оплати праці нормативна сума накладних витрат становитиме 3000 + 0,45 15000 = 9750 грн. Звідси, нормативний фонд оплати праці для ставки 0,75 грн ста6 новив:

3000 0,45x 0,75, x

3000 = 0,3х, х = 10000 грн.

Чисте відхилення фактичних витрат від нормативних при фонді оплати праці 12000 грн:

9000 – (12000 0,75) = 9000 – 9000 = 0 грн,

ут. ч. за рахунок зміни ставки розподілу під впливом зміни об6

сягу діяльності:

8400 – (12000 0,75) = 8400 – 9000 = –600 грн

(сприятливе), за рахунок зміни рівня витрат:

9000 – 8400 = +600 грн (несприятливе).

Чисте відхилення витрат при фонді оплаті праці 15000 грн: 10000 – (15000 0,75) = –1250 грн (сприятливе),

ут. ч. за рахунок зміни ставки розподілу:

9750 – (15000 0,75) = –1500 грн (сприятливе), за рахунок зміни рівня витрат:

10000 – 9750 = +250 грн (несприятливе).

Завдання 4.12* («Заброда»)

1. Витрати матеріалів на фактичний обсяг виробництва:

–фактичні витрати на матеріали 11000 3,16 = 34760 грн;

–відхилення витрат на матеріали

3. Загальновиробничі витрати:

– за нормою на нормативний обсяг виробництва (4000 2,6) + 15000 = 25400 грн;

– за нормою на фактичні витрати праці

Глава 5 ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЛЕВАНТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

5.1. Загальні поняття про концепцію диференціювання витрат і доходів та аналіз альтернативних варіантів

Концепція диференціальних витрат і доходів альтернативна концепції повних витрат і повної собівартості. Використовують цю концепцію при вирішенні тимчасових проблем (проблем аль6 тернативного вибору), коли керівник змушений вибрати кращу з декількох можливих альтернативних моделей поведінки.

Для вибору кращого варіанта, як правило, порівнюють вит6 рати і доходи та визначають прибуток (або збиток), що його за6 безпечує прийняття того або іншого варіанта рішення. Досвід показує, що при цьому немає необхідності порівнювати всі до6 ходи і витрати кожного варіанта, адже частина з них будуть од6 наковими у всіх варіантах і не змінять загальної оцінки, а лише збільшать обсяг розрахунків. Тому для аналізу альтернативних варіантів рішення доцільно брати лише релевантні доходи і вит6 рати, тобто такі, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Зміненими ж можуть бути лише доходи і витрати, які стосуються майбутнього, а ті, що мали місце в минулому, вже ніякими управлінськими рішеннями не можна змінити. Отже, минулі витрати не можуть бути релевантними.

Прикладами релевантних витрат можуть бути: а) майбутні маржинальні витрати;

б) приростні витрати – різниця між витратами різних варі6 антів дій. Їх ще називають «додаткові», «диференціальні» або «інкрементні» витрати (differential costs, incremental costs);

в) альтернативні витрати (opportunity costs) – це втрачена вигода при виборі одного варіанта і відмові від іншого. Їх ще називають «можливі» витрати.

Диференціальними називають такі витрати і доходи, які ста6 новлять різницю між альтернативними варіантами. Але термін «диференціальні витрати» не завжди має те ж значення, що і термін «змінні витрати», хоч вони часто і збігаються. Диферен6 ціальні витрати можу включати і деякі статті постійних витрат.

Маржинальні витрати завжди збігаються з поняттям «змінні витрати», а інколи – з поняттям «диференціальні витрати». Тер6 міни «приростні» та «релевантні» витрати звичайно означають те, що і «диференціальні витрати».

Між повними і диференціальними витратами є три важли6 вих відмінності:

1)повна собівартість – це сума всіх прямих та відповідної частки накладних витрат, що припадають на даний об’єкт каль6 кулювання, а диференціальні витрати – це лише ті елементи со6 бівартості, які є різними в різних варіантах;

2)інформація про повні витрати забезпечується безпосеред6 ньо обліком собівартості, який і створено для визначення таких витрат в системному порядку на документальній основі. Для зби6 рання ж даних про диференціальні витрати спеціальної системи обліку на регулярній основі немає, а їх рівень визначається розрахунково шляхом аналізу ситуації, що може скластися при різних варіантах рішень;

3)система обліку повної собівартості збирає ї обробляє інформацію про минулі витрати, які вже понесені. Диференці6 альні витрати завжди відносяться до майбутнього і показують, якими можуть бути витрати при прийнятті того або іншого уп6 равлінського рішення.

Аналіз диференціальних витрат застосовують, як правило, при виборі альтернативного варіанта рішення.

Альтернативний вибір означає наявність декількох можливих варіантів поведінки, з яких керівник обирає той, який, на його дум6 ку, є кращим. У багатьох випадках такий вибір робиться інтуїтивно, на підставі власної ерудиції, досвіду, так званого «здорового глузду», без кількісного вимірювання і оцінки переваг та недоліків окремих варіантів. У той же час у багатьох випадках можна передбачити ок6 ремі наслідки кожної альтернативи, привести їх до кількісного вира6 зу та порівняти одержані числові характеристики, що дає мож6 ливість об’єктивно оцінити кожен з варіантів та обрати кращий.

Аналіз більшості проблем альтернативного вибору включає такі етапи:

1)визначення проблеми (постановка задачі);

2)відбір можливих варіантів вирішення даної проблеми;

3)вимірювання і оцінка кількісних наслідків для кожного варіанту;

4)виявлення та дослідження наслідків, які не можуть бути виміряні кількісно, їх оцінка стосовно один одного та стосовно тих наслідків, що виражені кількісно;

172 Глава 5

5) прийняття рішення.

Для об’єктивної оцінки варіантів рішення може виникнути потреба у додатковій інформації, одержання якої вимагає додат6 кових витрати, тому керівник повинен вирішити, що доцільні6 ше: збирати додаткову інформацію, чи прийняти рішення на підставі наявних даних, виграючи у часі. У таких випадках керів6 нику не обійтися без інтуїції та використання власного досвіду.

При аналізі альтернативних варіантів треба мати на увазі, що не існує раз і назавжди визначеної методики порівняння ди6 ференціальних витрат різних варіантів. У кожному конкретному випадку виходять з наявної інформації та власного досвіду і ана6 літичних навичок.

При аналізі альтернативних варіантів необхідно враховува6 ти і так звані можливі витрати, тобто суми втраченої вигоди у тих випадках, коли вибір одного варіанта зумовлює відмову від іншого (їх ще називають «витрати відмови», «альтернативні вит6 рати», або «можливі витрати»). Вони не є витратами у прямому значенні цього терміна, але зумовлюють зменшення вигоди од6 ного варіанта стосовно іншого, що необхідно враховувати у вис6 новках.

Склад диференціальних витрат, відібраних для аналізу аль6 тернативних варіантів, залежить від тривалості періоду, на який розраховане управлінське рішення. Якщо рішення операційне (тобто короткострокове), то диференціальні витрати можуть скла6 датися лише з прямих витрат, але чим більший термін, на який розраховується використання варіанта, тим повніше буде перелік витрат, включених до розрахунку, а для довгострокових (капі6 тальних) рішень необхідно враховувати повні витрати.

5.2. Типи операційних рішень. Аналіз і вибір альтернативних варіантів

Як вказувалося раніше, основною метою діяльності комер6 ційного підприємства є досягнення задовільної норми прибутку на вкладений (інвестований) капітал (НПІК), тому при аналізі альтернативних варіантів необхідно враховувати співвідношення вигід (доходи – витрати) та використаного капіталу, а це зумов6 лює три типи проблем:

1)проблеми, пов’язані виключно з рівнем витрат (визна6 чається економія витрат);

2)проблеми, пов’язані як з витратами, так і з доходами (виз6 начається відхилення прибутку);