Під впливом блукаючого нерва після 2 років зменшується серцевий ритм і може з'явитися сииусова (дихальна) аритмія. Такі функції серця, як автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість, тонічність здійснюються у дітей так само, як у дорослих.
Іннервація серця здійснюється завдяки поверхневим і глибоким сплетінням, які утворюють волокна блукаючого нерва і шийних симпатичних вузлів.
ОРГАНИ ДИХАННЯ
До дихальної системи належать різні структури, головною функцією яких є розподіл повітря для обміну газів, доставка кисню і виведення вуглекислого газу. До моменту народження дихальна система ще недостатньо сформована, ЇЇ розвиток та диференціювання продовжуються до періоду статевого дозрівання.
Органи дихання в процесі росту і розвитку дитини змінюються морфологічно і функціонально.
До верхніх відділів органів дихання належать ніс, порожнина носа з приносовими пазухами, носова частина глотки, гортань, до нижніх — трахея, бронхи, легені.
Зовнішній ніс відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя нижнього носового ходу немає, він тільки формується, а ходи досягають повного розвитку десь до 3 років. Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелике запалення її спричинює у маленької дитини звуження носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей. Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиноподібної немає.
З другого року життя пазухи поступово збільшуються і починають розвиватися. До функцій ирииосових пазух належить зігрівання повітря, яке вдихається, і захист від шкідливих впливів. Оскільки у ранньому віці вони недостатньо розвинені, запальний процес з носа і носової частини глотки рідко переходить в лобову, клиноподібну і верхньощелепну пазухи.
Глотка у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з'єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що підвищує ризик занесення інфекції з носової частини глотки до
82
порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей.
У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко; піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки наприкінці першого року життя, вони мають малу кількість судин. За будовою мигдалики подібні до лімфатичних вузлів, з віком вони збільшуються. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4—10 років, а до 14-15 років відбувається зворотний розвиток мигдаликів, які виконують захисну функцію. При попаданні мікроорганізмів лімфоїдна тканина розростається. Частина мікроорганізмів гине, а частина залишається, знаходячи поживне середовище в глибоких затоках (лакунах), і зумовлює у деяких дітей хронічне запалення мигдаликів (хронічний тонзиліт). Із збільшенням піднебінних мигдаликів спостерігаються часті ангіни, катари носової частини глотки. В ранньому віці розростання горлового (аденоїдного) мигдалика може призвести до закриття задніх носових отворів (хоан) і утруднення носового дихання.
Гортань у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані. Слизова оболонка гортані ніжна, тонка, суха, багата на кровоносні та лімфатичні судини. Еластична тканина гортані розвинена погано.
Трахея до моменту народження дитини встигає повністю сформуватися, а протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м'які і податливі. Трахея зафіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникнення стенозу.
Бронхи вузькі й короткі, хрящі їх м'які. М'язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї, лівий відходить під кутом.
Легені у новонародженого мають масу 50-60 г, що становить 1/50 маси тіла. Ліва легеня складається з двох часток (верхня і нижня), права - з трьох часток (верхня, середня і нижня). Окремі частки легень розвиваються нерівномірно. Основною структурною одиницею у дитини є ацииус, який складається з групи альвеол (20—25), дихальних бронхіол І, II і III порядку.
. _ 83
Розділ III. Фізіологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку