У ранньому дитячому віці в легенях переважає пухка сполучна тканина, еластичний каркас розвинений слабко. Цим можна пояснити схильність дітей раннього віку до ателектазів (спадання альвеол), особливо в задньоиижніх відділах легень, які погано вентилюються. Після народження відбувається дозрівання і формування дихальних альвеол і еластичної тканини.
Грудна клітка у новонародженої дитини та до 2 років має очко-подібпу форму (поперечний розмір майже дорівнює середньо-задньому). Ребра відходять від хребта під прямим кутом, як при вдиху, і дихання здійснюється внаслідок опускання діафрагми вниз. Діафрагма у немовляти розміщена відносно вище, ніж у дорослого, скорочення її слабкі, тому у новонароджених дихання поверхневе. Метеоризм (здуття живота), заковтування повітря, збільшення печінки погіршують вентиляцію легень.
Фізіологічні особливості дихання. Анатомічні особливості органів дихання і грудної клітки зумовлюють у немовлят поверхневий характер дихання, його більшу частоту, аритмію, неправильне чергування пауз між вдихом і видихом. Глибина дихання (абсолютна ємність), тобто кількість повітря що вдихається, у новонародженого значно менша, ніж у наступні періоди дитячого віку та у дорослих. З віком ємність дихального акту збільшується. Частота дихань у дитини тим вища, чим вона менша за віком.
У дітей раннього віку потреба в кисні велика (підвищений обмін), тому поверхневий характер дихання компенсується його частотою.
Ритм дихання у дітей раннього віку нестійкий, паузи між вдихом і видихом нерівномірні. Це пов'язане з незавершеним розвитком дихального центру і підвищеною збудливістю вагусних рецепторів.
Новонароджена дитина перебуває ніби в стані постійної задишки (фізіологічна задишка новонароджених).
Кількість дихань за 1 хв у різні вікові періоди така: новонароджений - 40-60; 1-2 роки - 30-35; 3-4 роки - 25-30; 5-6 років - 25.
Прискорення дихання у дитини нерідко виникає, коли вона кричить, плаче, при фізичному напруженні, нежиті, бронхіті, запаленні легень.
Тип дихання у новонародженого і дитини на першому році життя діафрагмальний, або черевний, з 2 років дихання змішане — діафраг-мально-грудне, а з 8—10 років у хлопчиків черевне, у дівчаток грудне.
Дихання регулюється дихальним центром, до якого надходять рефлекторні подразнення від гілок блукаючого нерва. Збудливість
дихального центру регулюється корою великого мозку і ступенем насичення крові вуглекислотою. З віком коркова регуляція дихання вдосконалюється.
Газообмін у легенях немовляти енергійніший, ніж у дітей старшого віку та у дорослих. Він складається з трьох фаз: 1) зовнішнього дихання - обміну через альвеоли легень між атмосферним повітрям (повітрям зовнішнього середовища) і легеневим повітрям; 2) легеневого дихання - обміну між повітрям легень і кров'ю (пов'язане з дифузією газів); 3) тканинного (внутрішнього) дихання - газообміну між кров'ю і тканинами.
Правильний розвиток грудної клітки, легень, дихальних м'язів дитини залежить від умов, у яких вона росте.
Гігієна органів дихання дитини. Велику роль у попередженні захворювань органів дихання й голосового апарату має правильне дихання - глибоке і ритмічне. Таке дихання забезпечує добру вентиляцію легень, а отже, і достатнє постачання організму киснем при невеликій частоті дихальних рухів. Тому необхідно постійно піклуватись про вироблення в дітей звички дихати глибоко і ритмічно не тільки при виконанні фізичних вправ, а й під час занять, ігор, ходіння, фізичної праці. Дихати треба тільки через ніс. Проходячи через носову порожнину, повітря значно очищається в ній від пилу і мікробів, а також зігрівається, чого не буває ири диханні через рот. Через рот діти, зазвичай, дихають під час нежиті та інших запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, а також при аденоїдних розрощеннях у носоглотці. При диханні через рот частинки пилу і хвороботворні бактерії легко потрапляють у дихальні шляхи, а в холодну нору року може статись ще й різке охолодження дихальних шляхів. Все це може спричинити захворювання органів дихання.
Необхідно мати на увазі, що в дітей, які довгий час змушені були дихати через рот (наприклад, при нежиті), часто виробляється звичка дихати через рот навіть і тоді, коли нежить пройшов. У таких випадках потрібна увага з боку вихователів і батьків і роз'яснення дітям необхідності дихати через ніс.
Органи дихання, як і інші органи дитячого організму, що росте, для свого нормального розвитку потребують вправ. Тому в системі фізичного виховання дітей дошкільного віку велику увагу треба приділяти дихальній гімнастиці та іншим фізичним вправам, що розвивають мускулатуру, яка спричиняє рухи грудної клітки. Особливо корисні такі види спорту, як ходіння на лижах, катання на ковза-
84
Розділ III. Фізіологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку
85