Відбувається подальший розвиток дитячого організму, всіх його органів і систем. Удосконалюються: фізіологічні функції, обмінні та терморегуляційні процеси, діяльність серцево-судинної та дихальної систем, що відбивається на зниженні частоти серцевих скорочень і частоти дихання у хвилину. Видозмінюється форма грудної клітини, інтенсивно формується череп, кістки рук, тазу, вигинів стопи та хребта. Знижується темп розвитку легенів. Поступово формується тип грудного та грудио-черевного дихання. Структурні зміни відбуваються у м'язових тканинах, інтенсивно розвиваються моторні функції, зростає потреба у руховій активності та самостійних діях. Дитина четвертого-и'ятого років життя охоче виконує гігієнічні процедури, оволодіває навичками самообслуговування, починає розуміти правила безпечної поведінки. Зростає її інтерес до будови людського тіла, функціональних можливостей його певних частин, ознак статі, вона чекає від дорослого достовірної та доступної інформації, яка сприяє становленню її елементарної компетентності.
Збільшується маса мускулатури (особливо нижніх кінцівок), зростає сила та працездатність м'язів. Динамічна робота сприяє активному розвитку м'язової та кісткової системи, що зумовлює їх інтенсивне зростання, внаслідок чого довготривале статичне положення та надмірне м'язове напруження призводять до негативних змін: травм, плоскостопості та дефектів постави.
Суттєво зростає потреба дитини молодшого дошкільного віку в руховій активності, її самостійному виконанні. Обсяг рухової активності дітей складає 12-14 тис. умовних кроків, тривалість - 4 год 20 хв, інтенсивність - 48-54 рухів за хвилину.
У молодшому дошкільному віці підвищуються функціональні можливості дітей, зростає працездатність, удосконалюються координація рухів, орієнтування у просторі (під час бігу, ходьби, поворотів, лазіння, стрибків). Збереженню стійкого положення тулуба сприяють вправи з рівноваги. Рухи дитини чотирьох-п'яти років носять цілеспрямований характер, рухові дії стають більш усвідомленими. Молодший дошкільник прагне зіставити свої рухи із зразком, за показом дорослого та словесною інструкцією чітко виконати їх, охоче виконує їх разом з однолітками. Проте йому ще важко розраховувати м'язові зусилля, оцінити власні можливості, він розраховує на допомогу і підтримку дорослого. З'являється інтерес до тілобудови та рухів.
Рухова активність у молодших дошкільників-хлопчиків, як правило, вища, ніж у дівчаток, вони надають перевагу швидкісно-силовим
вправам. Проте значних відмінностей у силових показниках хлопчиків і дівчаток в цьому віці не спостерігається.
Впродовж четвертого і п'ятого років життя відбуваються зміни у фізичних можливостях дитини: з віком вона стає більш самостійною у самообслуговуванні, виконанні гігієнічних процедур; зростає її свідоме ставлення до гігієнічних та загартувальних процедур, правильного харчування, їх значення для власного здоров'я, розвитку організму. У чотири роки у дітей завершується формування загальної структури бігу, проте біговий крок залишається недостатньо рівномірним і швидким, зі слабким відштовхуванням та пасивними рухами рук. Наприкінці п'ятого року життя спостерігається потяг дитини до вдосконалення техніки рухів: виявляється циклічність рухів ніг і рук, поступово розвивається ритмічність.
Молодший дошкільник оволодіває різними видами стрибків, їхня техніка стає досконалішою: він відштовхується двома йогами від опори та енергійно змахує руками, м'яко приземлюється, утримує рівновагу. Спостерігається стабільність фази польоту у різних видах стрибків, проте через слабкість м'язів під час їх виконання дитина швидко втомлюється. Поступово вона засвоює осінньо-зимові, весняні та літні спортивні вправи: катання на ковзанах, роликах, гойдання, їзду на дво- та триколісних велосипедах, рухи для плавання, катання на санчатах по льодових доріжках, ходьбу на лижах.
У старшому дошкільному віці дитину цікавлять питання функціонування основних органів та систем організму, здоров'я та нездоров'я, чинники здоров'я, можливості вдосконалення свого організму. Вона свідомо ставиться до власного здоров'я, починає обирати еталони для наслідування. Внаслідок цього формування основ здорового способу життя набуває для шести-семирічної дитини особливої актуальності.
Удосконалюються основні нервові процеси (рухливість, врівноваженість, стійкість), проте зберігається невисока здатність до інтенсивної та довготривалої діяльності — дитина швидко втомлюється (фізично та психічно), що передбачає необхідність чергування різних видів діяльності та інтенсивності її рухів.
Протягом шостого-сьомого років життя продовжується формування та окостеніння скелету; збільшується довжина рук та ніг, зростають їх силові показники; формується постава.
Рухова активність старшого дошкільника висока, а у порівнянні з попереднім віком стає більш цілеспрямованою, відповідає індивідуальним можливостям дітей, їхньому досвіду, інтересам, особистіс-
76
Розціп II/. Фізіологічні особливості розвитку дітей дошкільного віку
77