literatura_TMFV_dlya_studentiv / Калуська дошкільне тіловиховання / 68-69

виховання індивідуальних морально-вольових і психологічних якостей особистості.

Однак ці всі завдання неможливо вирішити лише зусиллями педа­гогів. Велике значення у їх вирішенні має спільна діяльність загаль­ноосвітнього дошкільного навчального закладу та сім'ї.

Загальновідомо, що першими вихователями дитини є батьки. Сім'я — це народ, нація у мініатюрі. Роль сім'ї, як і навчального закладу, є не­оціненною у фізичному вихованні дітей, оскільки вона завжди була та залишається природнім середовищем первинної соціалізації дитини.

Зміст співпраці дошкільного навчального закладу та сім'ї у фізич­ному вихованні дітей повинен спрямовуватись на формування ключових компетеитностей: соціальних (здатність до співробітництва, розв'язання життєвих проблем, взаєморозуміння, соціальної активності, форму­вання фізичної культури особистості, основ здорового способу жит­тя), мотиваційних (формування громадських і особистіших уявлень про престижність високого рівня здоров'я та фізичної підготовленос­ті, здатність до навчання, виявлення творчості у застосуванні рухових дій у різних за складністю умовах, й адаптивності) та функціональних (розширення рухового досвіду з метою розвитку фізичних якостей і рухових здібностей відповідно до вікових особливостей, засвоєння тер­мінологічних і методичних компетентностей), які відбивають ієрархію вимог до фізкультурно-спортивної діяльності, що поступово розши­рюється й удосконалюється.

Р. Вейнберг, Д. Гоулд зазначають, що педагог з фізичної культури мотивує "вірність" до фізичних вправ, яка є вагомим як для дітей так і для батьків, що саме батько і мати власним прикладом, ставленням до фізичної культури суттєво впливають на ступінь "вірності" фізич­ному вихованню, причому цей вплив вагоміший, ніж власне ставлення до фізичних навантажень.

Відомо, що діти, які полишили заняття фізичними вправами згід­но з волею батьків, часто характеризуються байдужим або негативним ставленням до них; утричі більша кількість дітей з добрим ставленням до тих батьків, які заохочували і підтримували бажання займатися фізичними вправами. Підтримка хоча б одного з батьків, як правило, визначає позитивне ставлення дітей до фізкультурно-оздоровлюваль-ної роботи та забезпечує її безперервність.

Тому необхідно створювати спеціальну програму орієнтації та про­світницької роботи з сім'єю стосовно всіх аспектів фізичного вихован­ня. Батькам, які хочуть, щоб їхня дитина продовжувала займатися

68

фізичною культурою та спортом, достатньо сказати їй: "Я пишаюся тобою", "Я радий, що ти ростеш здоровим та фізично розвиненим та ведеш здоровий спосіб життя". Таке особистісно-соціальне підкріп­лення може позитивно вплинути на ступінь "вірності" руховій актив­ності"⁶.

Засобами фізичного виховання у дитини формується психологічна витривалість, працездатність, їм властиві почуття особистого контролю ситуацій, здатність адаптуватись до неочікуваних змін у житті і т. д. Вагомим є те, що більшість батьків, мабуть, не знають, що фізичні навантаження позитивно впливають на психологічну витривалість та фізичне здоров'я, що саме це дає змогу дитині протистояти стресовим ситуаціям або давати їм раду.

Пам'яткою для батьків має бути знання того, що розвиток рухових здібностей має велике значення для розумових здібностей дитини.

Форми співпраці дошкільного навчального закладу та сім'ї у фі­зичному вихованні дітей можуть мати різноманітний характер та зміст. Зокрема сюди можна зарахувати проведення батьківських зборів, де інструктор з фізичного виховання спільно з медичним працівником або лікарем та вихователями розкривають роль сім'ї у вихованні здо­рової дитини. При цьому варто наголосити на необхідності ведення здорового способу життя в родині, занять фізкультурно-оздоровчою роботою в садку та вдома.

З метою удосконалення взаємозв'язку сім'ї та дошкільного навчаль­ного закладу з питань фізичного виховання дітей можуть бути: презен­тація досвіду із забезпечення фізичного розвитку та рухової активності дитини окремих сімей; обговорення раціонального режиму дня, здоро­вого способу життя та побуту дітей, використання ранкової гігієнічної гімнастики у формуванні постави та гігієни тіла, порад лікарів, тижне­вого обсягу фізичних навантажень (8—12 годин), загартування організ­му та організація участі батьків у змаганнях сімейних команд.

Завдання батьків в організації фізичного виховання дітей

-Створення необхідних матеріально-технічних умов для занять фізкультурою удома.

-Контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконання ранкової гімнастики.

⁶ Р. Вейнберг, Д. Гоулд. Психологія спорту. - Київ: Олімпійська література, 2001. -С. 336.

69

Розділ II. Науково-теоретичні підходи до проблеми виховання здорово'! дитини