Тема 14. Здібності

ВКАЖІТЬ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ

1. Розвиток здібностей зводиться до нагромадженню „досвіду”, оволодінню знаннями, уміннями і навичками вважає:

а) К.К. Платонов. б) В.Д. Шариков.

в) С.Л. Рубінштейн.

г) Д.Б. Ельконина.

2. О наявності здібностей до якого-небудь виду діяльності свідчить:

а) низький темп навчання відповідній діяльності;

б) великі енергетичні затрати по виконанню даної діяльності;

в) індивідуальна своєрідність виконання діяльності;

г) відсутність зв’язку з спрямованістю.

3. Те, що здібності не зв’язані з мотивацією, стверджував:

а) С.Л. Рубінштейн; б) Б.М. Теплов;

в) Г.С. Костюк; г) В.Вундт.

Тематичний словник

Тема 7. Спілкування

Спілкування – взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру.

Рефлексія – усвідомлення суб’єктом того, як він сприймається і оцінюється іншими індивідами або спільнотами; аналіз власного психічного стану.

Соціально-психологічна ідентифікація – уміння зрозуміти іншу людину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію (децентрація).

Атрибуція каузальна – інтерпретація суб’єктом чинників і мотивів поведінки інших людей на основі власного досвіду проживання подібних ситуацій.

Соціальний стереотип – це стійке уявлення про явища або людей, які є властивими певній групі.

Атракція – поняття, що позначає виникнення привабливості однієї людини для іншої при їх взаємному сприйнятті. Формування прихильності виникає в суб’єкта як результат його специфічного емоційного відношення, оцінка якого породжує різноманітну гаму почуттів (від ворожості до симпатії і навіть любові) і виявляється у виді особливої соціальної установки на іншу людину.

Сумісність – це ефект взаємодії людей, який означає максимальне суб’єктивне задоволення партнерів один одним за певних енергетичних витрат і значної взаємної ідентифікації. Суб’єктивна задоволеність – це головна ознака сумісності.

Емпатичне слухання – розуміння почуттів, які переживаються іншою людиною, відповідний вираз свого розуміння цих почуттів. Мета емпатичного слухання – відчути емоційне забарвлення ідей, думок, їх значення для співрозмовника та зрозуміти, які почуття при цьому він спитує.

Стиль спілкування – індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії – у ділових і особистісних стосунках, у стилі керівництва і виховання дітей, способах прийняття рішень і розв’язання конфліктів, у прийомах психологічного впливу на людей.

Тема 8. Психологія груп

Група – обмежена в розмірах спільність людей, що виділяється із соціального цілого на основі визначених ознак (характеру виконуваної діяльності, соціальної або класової приналежності, структури, композиції, рівня розвитку тощо).

Велика група – кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складно організована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація).

Мала група – відносно невелика кількість (3-30) безпосередньо контактуючих людей, об’єднана спільними цілями або завданнями.

Реальна група – обмежена в розмірах спільність людей, що існує в загальному просторі і часі й об’єднана реальними стосунками (шкільний клас, військовий підрозділ, родина тощо).

Умовна група – об’єднана за певною ознакою (діяльність, вік, стать) спільність людей, що не мають прямих або непрямих об’єктивних взаємостосунків між собою. Люди, що складають цю спільність, можуть не тільки не зустрічатися, але і не знати нічого один про одного, хоча при цьому вони знаходяться у певних, більш-менш однакових відношеннях із іншими членами своїх реальних груп.

Конгломерат – група раніше незнайомих людей, які знаходяться в той самий час на одній території. Кожен член групи переслідує свою індивідуальну мету, відсутня сумісна діяльність (наприклад, пасажири автобусу, відвідувачі театру тощо). Спілкування є ситуативним.

Номінальна – група людей, які зібралися разом і отримали загальну назву (наприклад першокурсниками називають абітурієнтів, що поступили в вуз та збираються на перші заняття). Спілкування цілеспрямоване.

Асоціація – група людей, які об’єднані сумісною діяльністю. Починають формуватися групова структур та елементарні норми, раз’являються загальні інтереси групи.

Кооперація – це група активно взаємодіючих людей, які домагаються певного результату в своїй діяльності. Відбувається прийняття, інтеріоризація кожним членом групи загальної мети з урахуванням власних цілей і інтересів. Структура чітко позначена: кожен має свою статусну позицію та грає відповідну статусу роль. Головна ознака – досягнення результату діяльності.

Корпорація – група людей, яка характеризується гіперавтономією, замкнутістю, ізольованістю від інших груп. Головна ознака – задоволення групових інтересів за рахунок інших груп. Якщо група-корпорація починає задовольняти свої інтереси за рахунок суспільних, вона перетворюється в злочинну організацію.

Колектив – група людей, об’єднаних спільними цілями і завданнями, досягнутими в процесі їхньої спільної соціально значущої діяльності. Групові процеси в колективі ієрархізовані й утворюють багаторівневу структуру, ядром якої є спільна діяльність, обумовлена особистісними і соціально значущими цілями.

Група офіційна (формальна) – реальна або умовна соціальна спільність, що має юридично фіксований статус, члени якої в умовах суспільного поділу праці об’єднані соціально заданою діяльністю, що організує їхню працю. Офіційна група завжди має певну нормативно закріплену структуру, призначене або обране керівництво, нормативно закріплені права й обов’язки її членів. Прикладами офіційних груп можуть служити різні комісії, групи референтів, консультантів тощо.

Група неофіційна (неформальна) – реальна соціальна спільність, що має юридично фіксованого статусу, вона добровільно об’єднана на основі інтересів, дружби і симпатії або на основі прагматичної користі. Неформальні групи можуть виступати як ізольовані спільності або складатися всередині офіційних груп. Їхні інтереси можуть мати як професійну, так і поза професійну спрямованість (наприклад, приятельські компанії). Існують також умовні неформальні групи, що об’єднують людей на основі спільних інтересів.

Референтна група – реальна або умовна соціальна спільність, із якою індивід співвідносить себе як з еталоном думок, цінностей, оцінок; на яку він орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Референтна група виконує загалом дві функції: нормативну і порівняльну. Нормативна функція виявляється в мотивуючому впливі референтної групи, що виступає джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтацій індивіда. Порівняльна функція референтної групи виявляється в перцептивних процесах.

Групова ідентифікація – форма групових стосунків, що виникає в спільній діяльності, при якій переживання одного із членів групи даються іншим як мотиви поведінки, що організують їхню власну діяльність, спрямовану одночасно на здійснення групової мети і на усунення впливів, які фруструють. Психологічною основою внутрішньогрупової ідентифікації є готовність суб’єкта (що складається в спільній діяльності) почувати, переживати, діяти у відношенні іншого так, якби цим іншим був він сам.

Групові норми - правила регуляції поведінки членів групи, що були вироблені в результаті сумісної групової діяльності та спілкування.

Конфлікт – зіткнення різнопланових цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів суб’єктів взаємодії, що фіксуються ними в жорстокій формі. Конфліктна ситуація передбачає суб’єкта можливого конфлікту і його об’єкт. Однак, щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, при якому одна зі сторін починає діяти, принижуючи іншу. Якщо протилежний бік відповідає тим же, то конфлікт із потенційного переходить в актуальний і далі може розвиватися як прямий або опосередкований, конструктивний (стабілізує) або неконструктивний (дестабілізує ситуацію чи стосунки).

Групові конфлікти – конфлікти, що виникають у системах соціальної взаємодії: «особистість - група» або «група - група».

Роль – нормативно заданий або колективно схвалений зразок поведінки особистості в групі.

Статус – реальне положення особистості в системі внутрішньогрупових стосунків, ступень її авторитетності. Статус може бути високим, середнім або низьким.

Статус соціальний – загальне положення особистості або соціальної групи в суспільстві, що визначається сукупністю прав і обов’язків.

Лідерство – засіб впливу на групу, що базується на особистісному авторитеті, визнанні особистості лідера.

Лідер – член групи, що суттєво впливає на свідомість і поведінку інших членів групи завдяки свого особистісного авторитету (неформальний лідер) або посаді, котру займає (формальний лідер).

Соціально-психологічний клімат - якісна сторона міжособистісних стосунків, яка проявляється у вигляді сукупності психологічних умов, що сприяють або перешкоджають продуктивній діяльності та всебічному розвитку особистості групи. Важливішими ознаками є задоволеність належністю до групи, висока міра емоційного включення і взаємодопомоги в ситуаціях, які викликають фрустрацію у когось із членів колективу, довіра й вимогливість членів групи один до одного, прийняття на себе відповідальності за стан справ у групі кожним із її членів тощо.