Зміст знань про колір та методика їх формування в учнів початкової школи

Вивчення кольору з молодшими школярами (як передбачено програмою з образотворчого мистецтва) сприяє розвиткові у дітей кольорочутливості ока, уміння бачити багатства кольору у навколишньому світі, здатності до розпізнавання колірних станів середовища; відчуття декоративної виразності кольору; усвідомлення учнями виражальних можливостей кольору.

Колір – основний виражальний засіб живопису. Вісі кольори поділяються на хроматичні та ахроматичні. Хроматичні – кольори спектра та їх відтінки. Ахроматичні – білий, чорний та різні відтінки сірого.

Хроматичні кольори художники поділяють на основні та змішані, або похідні. До основних відносять ті, які не можна утворити, змішуючи інші кольори (червоний, жовтий синій). Змішані кольори – оранжевий (червоний + жовтий), зелений (жовтий + синій), фіолетовий (синій + червоний).

Умовно всі кольори поділяють на теплі і холодні. Це пояснюється асоціацією жовто-червоної гами із сонцем, вогнем, а синьо-фіолетової з льодом.

У кожного кольору є три основні характеристики колірний тон, насиченість і світлість. Крім того кольори характеризують світлотний і колірний контрасти.

Колірний тон визначається назвою кольору (жовтий, червоний, синій), залежить від його місця в спектрі та відображає різницю в забарвленні кольорів.

Світлість – характеристика кольору, що відображає його відмінність від чорного або білого. Світлість кольору змінюють, додаючи в нього білила.

Насиченість – ступінь яскравості кольору, відмінність хроматичного кольору від рівного з ним за світлістю сірого. Якщо до будь-якого кольору додати сірої фарби, він стане меркнути, зміниться його насиченість. Найбільш насиченими є кольори спектра.

Фарби, що художник змішує на палітрі утворюють колорит картини. Колорит – це характеристика кольоросполучень, яка відображає загальний характер і відношення кольорів у їх сукупності, це загальна естетична оцінка колірних якостей твору мистецтва, характер взаємодії всіх колірних елементів твору, його колірний устрій. Головна якість колориту – багатство й узгодженість кольорів, гармонійне поєднання, взаємозв’язок та тональне поєднання різноманітних кольорів у картині.

Формування в учнів знань про колір та вміння його використовувати для створення художнього образу розпочинається з перших уроків образотворчого мистецтва. Спочатку діти знайомляться із прийомами роботи фарбою, вивчають основні властивості кольорів та їх сполучень. Особливо важливо навчити дітей змішувати фарби та шукати складний колір для відображення задуманого.

Засвоєння основних знань про колір відбувається у процесі практичної діяльності, під час виконання учнями конкретних навчальних завдань (малювання пейзажів, декоративних композицій), а також у процесі сприймання творів образотворчого мистецтва.

Методика формування у молодших школярів умінь відображувати глибину простору

Перед художниками завжди поставало складне завдання – відобразити на двомірній площині малюнка або картини тримірний простір.

Одним зі способів подолання двомірності паперу є лінійна перспектива– наука, що дозволяє відображати на площині предмети навколишньої дійсності з урахуванням їх положення в просторі. Однак, працюючи з натури, художники не роблять точних розрахунків, а спираються на свій окомір, використовуютьспостережувану перспективу. Знання законів перспективи допомагає створювати реалістичне зображення, але у творчості важливо, щоб теорія не переважала над почуттями, переживаннями й образами.

Безкінечна площина землі, що знаходиться на висоті очей спостерігача і бачиться як пряма горизонтальна лінія, вона називається лінією горизонту.Предмети, що знаходяться нижче цієї лінії, ми бачимо згори, а предмети, що знаходяться вище горизонту – знизу.

Усі горизонтальні лінії, що знаходяться нижче горизонту, при віддаленні ніби піднімаються і наближаються до нього, але ніколи не перетинають. Ми бачимо, як паралельні горизонтальні лінії сходяться на горизонті в одну точку, яка називається точкою сходження.

Горизонт завжди знаходиться на рівні очей глядача. Рівень лінії горизонту на картинній площині визначається висотою точки зору, яка є умовним розташуванням погляду художника відносно зображуваного об’єкта.

Використовуючи закони перспективного скорочення предметів, можна знайти правильний розмір об’єкта, що знаходиться в глибині картини. Узагальнюючи основні положення законів перспективи, можна сказати, що об’єкти, які знаходяться ближче, зображуються більшими, ті, що знаходяться далі, – ближче до лінії горизонту і меншими за розмірами. Предмети, які знаходяться ближче, можуть загороджувати собою ті предмети, які знаходяться далі.

У композиції важливим є вибір лінії горизонту. Вона може бути низькою або високою, остання надає композиції певної панорамності.

Повітряна перспектива– це уявні зміни деяких ознак предметів під впливом повітряного середовища і простору, що спостерігаються з віддаленням натури від очей спостерігача, – зміни кольору, обрисів, освітленості предмета. Ближні предмети сприймаються чітко з деталями і фактурою, дальні – узагальнено без подробиць. Ближні видаються об’ємними, дальні – плоскими. Кольори предметів на відстані стають менш насиченими і набувають голубих, молочно-білих, фіолетових відтінків. Ближні предмети бачаться різнобарвними. Повітряне середовище допомагає передати в малюнку простір, підкреслюєплановістьу композиції.

Перспективне відтворення глибини простору притаманне реалістичному мистецтву. Існують й інші способи відтворення глибини простору у зображенні. Так, наприклад, в іконах ми можемо спостерігати зворотну перспективу, у творах майстрів народного малярства – так зване, фризове зображення.

Формування уміння відтворювати глибину простору у зображенні розпочинають із освоєння поняття «межа зламу» (лінія горизонту), що дозволяє розмежувати у малюнку площину землі і небо. Далі проводиться робота із розташування об’єктів на землі: далі вони малюються меншими, ближче – більшими. Школярів знайомлять із поняттям «плановість». Потім, учні освоюють прийом загороджування одних об’єктів іншими: ті, що ближче, перекривають ті, які знаходяться далі. Також школярів знайомлять із елементами повітряної перспективи: об’єкти на передньому плані зображують насиченими кольорами, предмети на дальньому плані зображують менш насиченими кольорами з нечіткими контурами.