Концепція 15 гроші і банки

За допомогою грошей всі учасники ринку ефективніше торгують, заощаджують, інвестують, позичають. Процент, як “ціна” грошей, впливає на економічні рішення.

Економічний обмін прискорюється за допомогою використання грошей, що робить його зручнішим та дешевшим. Це, в свою чергу, сприяє зростанню рівня виробництва та споживання в країні. Як споживачі, учні усвідомлять, що визначає реальну купівельну спроможність грошей та навчаться приймати більш ефективні рішення щодо використання власних фінансових ресурсів. Як майбутні ефективні підприємці та раціональні споживачі, учні зрозуміють, що таке кредит і процент; як розумні інвестори - які кредитні установи існують, кого обслуговують, які функції виконують. Як відповідальні громадяни, здобудуть навички оцінювання обгрунтованості рішень національної політики в сфері банківської справи, контролю емісії грошей та інфляції.

Основні поняття: Гроші. Функції грошей. Види грошей в обігу. Попит на гроші та пропозиція грошей. Процент. Кредит. Джерела кредиту. Форми кредиту. Комерційні банки та їх операції.

Ключові питання:

1. Сутність та функції грошей. Види грошей в обігу.

2. Рівновага на ринку грошей. Позичковий процент. Сутність та функції кредиту.

3. Комерційні банки та їхні операції.

1. Інформаційний блок

1.1. Сутність та функції грошей. Види грошей в обігу

Категорія “гроші” - чи не найперша економічна категорія, з якою знайомиться людина ще в дитячому віці. Можна сказати, що гроші - це така річ, яку завжди можна обміняти на будь-яку іншу річ, послугу, нематеріальні блага (владу, здоров’я людини тощо). Але з точки зору економічної науки визначення сутності грошей є досить проблемним. Англійський політик Гладстон свого часу жартував, кажучи, що навіть кохання не примусило таку кількість людей втратити здоровий глузд, як це зробили міркування з приводу сутності грошей.

На сьогодні існують дві основні концепції походження грошей. Прихильники еволюційної концепції вважають, що гроші виникли незалежно від волі та свідомості людей, коли в процесі обміну товарів поступово із загальної товарної маси виділяється товар - загальний еквівалент, тобто такий товар, який може бути обміняний на будь-який інший товар. Так, наприклад, у острівних народів таким товаром-еквівалентом виступали мушлі, у народів Азії - чай, на нашій території - худоба та хутро тощо. Але остаточно роль грошей врешті-решт закріпилася за золотом. Золоту притаманні специфічні властивості, а саме: воно не псується із часом, може довго зберігатися і при цьому не змінює свою якість та вагу, його можна поділити на будь-яку кількість частин і при цьому воно не втратить своїх властивостей, у невеликому обсязі воно концентрує велику вартість тощо. На ціну золота суттєво впливає лише один фактор: кількість золота у світі. Саме ці властивості золота зробили його мірилом вартості всіх інших товарів.

Прихильники іншої концепції походження грошей - раціоналістичної - вважають, що гроші виникли в результаті того, що люди, побачивши всі незручності бартеру, домовилися про полегшення обміну за допомогою такого штучного інструменту, як гроші. Отже, гроші є результатом свідомої угоди між членами суспільства.

Очевидно, що ці дві концепції, такі протилежні за своєю суттю, на перший погляд, насправді не протирічать одна одній. Дійсно, коли йдеться про повноцінні золоті та срібні гроші. то їхню природу краще пояснює еволюційна концепція. Але природу сучасних, паперових грошей, які не мають своєї власної вартості, а мають лише вартість представницьку, надану їм державою, - природу сучасних грошей можна пояснити за допомогою раціоналістичної концепції.

Функціонування ринкової економіки неможливе без нормального руху грошей. Гроші пов’язують між собою всіх суб’єктів економічних відносин. Часто кажуть. що гроші - то є мова ринку, адже будь-яка інформація ринку може сприйматись тоді, коли вона подана у грошовій формі: так, рівень витрат і доходів, розміри угод та боргових зобов’язань, обсяги виробництва та соціальні витрати зрозумілі нам, коли мають грошовий вираз, “промовляють мовою грошей”.

Найважливішим у грошах є не їхня матеріально-речова форма, а ті функції, які вони виконують.

Виділяють такі функції грошей:

1) міра вартості - ця функція здійснюється грошима тоді, коли ми зіставляємо цінності або вартості різних товарів чи послуг. Гроші виступають тут своєрідним мірилом, масштабом для співставлення. Адже щоб виміряти вагу - нам потрібні гирі, щоб виміряти довжину - метр, щоб визначити відстань між планетами та зорями - світловий рік тощо. Точно так нам потрібні гроші, щоб виміряти вартість даного товару або послуги. Завдяки грошовій системі відпадає потреба виражати ціну кожного продукту через усі інші продукти, на які можливо його обміняти. Використання грошей, як загального знаменника означає, що ціну будь-якого продукту можна виразити через певну кількість грошових одиниць. Таке використання грошей дає змогу учасникам обміну легко порівнювати відносну цінність товарів і ресурсів. Таке зіставлення полегшує процес прийняття раціонального рішення. Як міра вартості, гроші використовуються і в операціях з майбутніми платежами.

Міра вартості - це єдина функція грошей, яку вони можуть виконувати ідеально. Наприклад, у людини в кишені немає грошей, але вона подивилася на етикетку або цінник і з’ясувала ціну товару чи послуги. Отже, гроші виміряли для неї вартість певного товару, надали інформацію про його ціну, хоча цих грошей в наявності у людини на даний момент і не було. Людина подумки зіставила ціну даного товару із іншими та з власними доходами, і зробила відповідний вибір.

Без функції грошей, як міри вартості, було б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів, доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо. Неможливо було б визначити також і ефективність механізму господарювання як на рівні фірми, так і на рівні національної економіки в цілому, адже співставити результати виробництва та витрати можна лише в грошовій формі;

2) засіб обігу. Більшість економістів вважає, що саме ця функція є особливо важливою. Змістом цієї функції грошей є їхнє використання як посередника при обміні одних товарів (послуг, робіт) на інші, а також в ролі платіжних засобів під час купівлі-продажу товарів, при сплаті податків та боргів, при виплаті пенсій і заробітної плати, при здійсненні різних майнових угод (заставі, оренді, кредиті тощо). Щоразу, коли ми розраховуємося за певну річ грошима, гроші виконують саме функцію засобу обігу. Обмін гроші - товар здійснюється за схемою:

Т - Г - Т,

де Т - товар (послуга, робота тощо), Г - гроші, (Т - Г) - продаж товару, тобто обмін товару на гроші, (Г - Т) - купівля товару, тобто обмін грошей на товар.

Необхідність існування такої функції грошей, як засіб обігу, зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні товари та послуги, але мають потреби в інших. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації. Можна було б обмінювати продукт на продукт, тобто використовувати бартер. При бартері гроші непотрібні, але сам бартер породжує значні незручності: інтереси та потреби виробників можуть не збігатися, пропорції обміну визначатимуться навмання і не гарантуватимуть еквівалентності (рівності). Коли гроші виступають в ролі посередника при обміні, то вони дозволяють виключити бартер, тобто прямий товарообмін, який гальмує економічний розвиток. (Однак, навіть в сучасних умовах в країнах з високим рівнем інфляції або в період війн бартер використовується як інструмент безгрошового обміну. В Україні розвиток бартерних операцій пов’язується також із порушенням сталих економічних зв’язків між суб’єктами ринкових відносин. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України у 90-х роках був результатом передусім того, що гроші на той час перестали повноцінно виконувати функцію засобу обігу).

Особливим виявом функції засобу обігу є використання грошей як засобу платежу. Це пов’язано із ситуаціями, коли рух грошей і товарів розірваний у часі: наприклад, товар покупець отримав, але замість грошей надав продавцю боргову розписку - вексель, що зазначає зобов’язання сплатити певну суму у визначений термін;

3) засіб нагромадження - цю функцію гроші виконують як засіб зберігання та примноження багатства. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають як фінансовий актив, який зберігається після реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечує купівельну спроможність в майбутньому.

Купівельна спроможність грошей - це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Величина купівельної спроможності грошей обернено пропорційна рівню цін. Якщо рівень цін зростає вдвічі, купівельна спроможність, або вартість грошової одиниці зменшується наполовину, і навпаки.

Гроші виконують функцію засобу нагромадження у тих випадках, коли домогосподарства, скорочуючи поточне споживання, здійснюють заощадження, або коли підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів для оновлення засобів виробництва, збільшення капіталу.

Зберігати багатство можне не тільки в грошовій формі - можна, наприклад, у формі нерухомого майна або у формі цінних паперів (акцій, облігацій тощо). Володіння грішми має ту перевагу, що гроші можуть бути негайно використані підприємством або домогосподарством для покриття будь-якого фінансового зобов’язання. Власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатись ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.

Завдяки функції грошей як засобу нагромадження, існує зв’язок між різними етапами розвитку виробництва та споживання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна забезпечити зростання виробництва і споживання у майбутньому.

Функції грошей визначають ту роль, яку гроші відіграють в економіці:

1. гроші – це еквівалент, що виступає посередником при обміні різноманітних товарів (робіт, послуг) та сприяє значній економії часу та витрат праці;

2. гроші – це інструмент господарювання, який використовується під час бухгалтерського, управлінського та статистичного обліку, при складанні бухгалтерського балансу, фінансового плану тощо. Гроші - це мова ринку;

3. гроші використовуються при аналізі та розв’язанні таких проблем економічного життя як інфляція, дефляція, безробіття тощо.

Сучасні гроші бувають таких видів:

• монети;

• казначейські білети (паперові гроші);

• банкноти (банківські білети);

• замінники грошей або грошові сурогати (вексель, чек, кредитна картка тощо);

• банківські депозити.

Монети – це металеві гроші, що використовуються для здійснення дрібних видів покупок. Монети в сучасних умовах є символічними грішми, оскільки їхня дійсна вартість, тобто вартість самого металу, менша вартості, позначеної на монеті. Це робиться навмисне для того, щоб упередити переплавку символічних грошей з метою їхнього прибуткового продажу у вигляді зливків.

Казначейські білети (паперові гроші) випускає міністерство фінансів (або казначейство) для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювалися на золото. Вони не мають власної вартості, але мають декретну вартість, тобто вартість, яку визначила держава. Отже, паперові гроші тому гроші, що так сказала держава, а не тому, що їх купують за який-небудь дорогоцінний метал. Кожен приймає паперові гроші в обмін га щось, оскільки він впевнений, що вони в будь-який момент можуть бути обмінені на реальні блага та послуги. Загальна прийнятність наявних паперових грошей підтримується також згодою держави приймати їх при сплаті податків та інших фінансових зобов’язань.

Держава може випустити скільки завгодно казначейських білетів, але вона не може примусово визначити їхню купівельну спроможність. Чим більше паперових грошей випускається в обіг без збільшення маси створених товарів та послуг, тим вищі темпи інфляції і, відповідно, більш інтенсивний процес знецінення грошей.

Банківські білети, або банкноти – це боргові зобов’язання банку. Спочатку це були посвідчення банкіра про те, що він отримав на зберігання певну кількість золота і поверне її власникові за першою вимогою. Ці банківські розписки почали самостійний рух, їх приймали при розрахунках. Поступово право випуску банкнот перейшло до центральних банків країн. Спочатку банкноти обмінювалися на золото, а їхній випуск пов’язувався із золотим запасом країни. Але на початку 30-х років ХХ століття банкнота втрачає зв’язок із золотом та реальними потребами економіки в грошах. Отже, сучасна банкнота за своєю природою наближається до казначейських білетів (паперових грошей).

Замінники грошей – це комерційні цінні папери, призначені для здійснення платежів та укладання майнових угод.

Вексель – це письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений термін. Вексель не випадково називають торговими грошима, бо він може розпочати самостійний рух, якщо власник векселя розрахується ним з іншою особою, зробивши при цьому особливий передатний напис - індосамент. Вексель можна передати банку, отримавши борг раніше зазначеного на векселі терміну,(банк бере за таку операцію певну плату).

Чек – це наказ власника банківського рахунку банку перерахувати певну суму коштів на користь пред’явника чеку

Банківські картки бувають дебетові – розрахуватися за придбані товари та послуги за допомогою цих карток можна лише в межах тієї грошової суми, яка є на рахунку власника картки, і кредитні - за клієнта платить банк, надаючи йому кредит, який потім власник картки повертає кредитору. На сьогодні в Україні вже нараховується 4,251 млн. банківських карток. Вітчизняні банки турбуються не тільки про залучення грошей через проекти виплати зарплати та видачу готівки через встановлені на підприємствах банкомати, але й про розвиток мережі, що приймає картки до оплати.

Банківські депозити (депозитні гроші) – це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів власника грошей, котрий передав їх до банку. За тривалий період своєї історії банки запропонували різні методи залучення грошей. Зараз найбільш поширеними є три різновиди депозитів (рахунків, внесків):

1. депозити до запитання – гроші з цього рахунку власник може взяти в будь-який час. Ці депозити ще мають назву “чекові депозити”, оскільки зняти гроші можна за допомогою чеків. Кошти на рахунку до запитання банк не може віддати в позику на тривалий термін - а раптом власник захоче забрати свої гроші? Тому банк не дуже зацікавлений у збільшенні саме такого виду депозитних рахунків. По депозитах до запитання або зовсім не нараховуються проценти, або ж нараховуються за дуже низькою ставкою;

2. строкові депозити – гроші покладені на певний термін, до закінчення якого власник не буде вимагати повернути їх назад. Такі депозити більше влаштовують банк, оскільки тепер він може спокійно надавати ці гроші в позику до закінчення зазначеного строку. Тому по строкових депозитах банк нараховує вищі проценти вкладникам. Звичайно, якщо у вкладника виникне потреба терміново забрати кошти, не чекаючи закінчення строку, на який гроші покладені до банку, - він може це зробити, але при цьому втратить ті високі проценти, які банк нарахував на його строковий депозит;

3. ощадні депозити – не дозволяють знімати гроші з рахунку за допомогою чеків, але приносять певний процент і по них можна отримувати гроші негайно (за допомогою ощадної книжки, наприклад).

Існує також поняття “електронні гроші”. Воно означає переведення грошей з рахунку на рахунок, нарахування процентів та здійснення інших операцій без участі паперових носіїв грошей, а за допомогою електронних сигналів. Отже, електронні гроші - це ті ж депозитні гроші, використання яких грунтується на електронній техніці.

Грошова одиниця будь-якої країни носить назву національної валюти. Детальніше це буде розглянуто в концепції “Міжнародна торгівля і міжнародна валютна система”.