Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
13.doc
Скачиваний:
59
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
339.46 Кб
Скачать

Концепція 13

Конкуренція і типи ринкових структур

Конкуренція сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, зростанню продуктивності та зниженню цін, проте реальні ринки не завжди є досконало конкурентними.

Як дійові особи ринку, учні зрозуміють, що конкуренція є вирішальним фактором ефективного функціонування ринкової економіки. За ступенем розвитку конкуренції розрізняють різні типи ринкових структур. Як споживачі учні зрозуміють особливості ціноутворення на різних типах ринків, як виробники — принципи виявлення оптимального обсягу випуску продукції, як ощадливі інвестори — особливості коротко- і довгострокового економічного періоду.

Основні поняття: Досконала і недосконала конкуренція. Типи ринкових структур (чиста конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція). Однорідність продукції. Цінова і нецінова конкуренція. Оптимальний обсяг випуску продукції. Види монополій та їх регулювання.

Ключові проблеми:

1. Різноманітність ринкових структур.

2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції.

3. Ринок чистої монополії.

4. Характеристика олігопольного ринку.

5. Ринок монополістичної конкуренції.

  1. Інформаційний блок

1.1. Різноманітність ринкових структур

У попередніх темах було визначено, що скільки є товарів та послуг, стільки й відповідних ринків. Тому будь-яка спроба здійснити дослідження кожної окремої галузі економіки була б нескінченним і нездійсненним завданням, бо їх занадто багато. Тому треба ставити більш реалістичну мету: визначити та обговорити основні ринкові структури або моделі. Адже насправді не може функціонувати ринок шкарпеток, так само як ринок літаків. Бо на цих двох ринках неоднакова кількість виробників і споживачів, різний ступінь впливу виробників на ринкову ціну, неоднакова міра однорідності продукції тощо.

Економісти розрізняють 4 досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови:

1. Чиста (або вільна) конкуренція.

2. Чиста монополія (або монополія).

3. Монополістична конкуренція.

4. Олігополія.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком "досконалої (або повної) конкуренції". Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як "недосконала (неповна) конкуренція".

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм. що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад: картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія, що являє собою ринок, на якому єдина фірма здійснює 100% продажу певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входув галузь і виходу з неї. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад: різні моделі одягу). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і ця небагаточисельність означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними. Продукти можуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка. Характерні риси основних типів ринкових структур подані в табл. 6.

Наведені в таблиці 6 ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та ідеальні типи. Олігополія та монополістична конкуренція описує багато реально існуючих ринків. До числа олігополістичних структур відносяться такі галузі обробної промисловості, як наприклад, виробництво алюмінію і цигарок. У сфері послуг - це телефонний зв'язок і телебачення. Монополістичній конкуренції відповідає більшість галузей сфери обслуговування, наприклад: мережа ресторанів, станції технічного обслуговування, сфера банківських послуг. Прикладом монополістичної конкуренції в переробній промисловості є виробництво взуття, одягу.

Таблиця 13.1 - Типи ринкових структур та їх риси

Структура

ринку

Риси

Досконала конкуренція

Монополія

Олігополія

Монополіс- тична конкуренція

Чисельність фірм

дуже багато

одна

декілька

багато

Однорідність продукту

однорідний

унікальний

може бути однорідним

неоднорідний

Вступ в галузь

вільний

неможливий

важкий

неважкий

Вплив на ціну

ніякий

повний

значний

незначний

Нецінова конкуренція

відсутня

можлива

значна

вагома

Приклади

с/г продукція

газо-, водо-постачання тощо

технікоємна продукція

споживчі товари

На відміну від монополістичної конкуренції та олігополії, чиста конкуренція і монополія як ринкові структури не описують більшість реально існуючих ринків. Вони являють собою більш абстрактні, ідеальні типи ринкових структур. Під терміном "ідеальні типи" в даному випадку розуміється не те, що ці структури є "позитивними" в нормативному розумінні слова, а те, що вони існують як абстракції, до яких реально існуючі ринки можуть лише певною мірою наближатися. Наприклад, важко зустріти ринки, які цілком відповідають чинникам досконалої конкуренції. Проте існують ринки, які відповідають вимогам досконалої конкуренції більше, ніж інші ринки. В той же час важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають домінуюче становище на своїх ринках, майже завжди є декілька дрібних конкурентів. Крім того, дуже рідко певна продукція унікальна настільки, щоб взагалі не мати замінювачів. Але навіть ті ситуації, які підпадають під критерії чистої монополії, з часом кардинально змінюються.

На відміну від досконалої конкуренції та монополії олігополія і монополістична конкуренція описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у більш ємких термінах. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні прийматися до уваги в тій же мірі, що й зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей. Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими зустрічається фірма на таких ринках.

Ступінь конкурентності на кожному з 4-х типів ринкових структур можна виразити такою динамікою:

Рисунок 13.1 – Ступінь конкурентності

Отже, можна стверджувати, що 100%-вий рівень конкурентності присутній на ринку чистої (досконалої) конкуренції. На цьому ринку діють дуже багато фірм, тому частка випуску продукції одної фірми у загальному обсягу випуску цієї продукції на ринку дуже мінімальна. Це означає, що своїм випуском продукції одна фірма ніяк не може впливати на ринкову ціну, а приймає ціну. Тобто ця фірма є "ціноотримувачем". Таку фірму називають повністю конкурентною фірмою, бо вона приймає ціну на свою продукцію як дану, яка не залежить від обсягу продукції, що нею продається. Ось чому графік попиту на продукцію самостійної повністю конкурентної фірми має такий вигляд:

Рисунок 13.2 – Графік попиту на продукцію самостійної повністю конкурентної фірми.

Як бачимо з рисунку13.2, який би обсяг продукції не виробляла фірма (Q1, Q2 або Q3 ), ціна (Р0) залишається сталою. Тому для повністю конкурентної фірми крива попиту на її продукцію залишається незмінною. Якщо фірма не підкориться постійній ринковій ціні (Р0) і встановить на свою продукцію ціну більшу, ніж Р0, то вона втратить усіх своїх клієнтів.

Проте не всі фірми повністю конкурентні, бо не всі ринки чисто конкурентні. Вони можуть піднімати ціну без втрати усіх клієнтів, а тільки їх частини. З іншого боку, фірми на ринках недосконалої конкуренції для зростання попиту на свою продукцію вимушені зменшувати ціну. Звідси неповністю конкурентні фірми можуть обирати ціну, тому їх називають "ціноутворюючими" або "ціновиробниками". Звідси випливає, що крива попиту на продукцію неповністю конкурентної фірми має вигляд не горизонтальної лінії (як це у випадку повністю конкурентної фірми), а спадної кривої.

Рисунок 13.3 - Графік попиту на продукцію неповністю конкурентної фірми.

Як бачимо, фірма на ринках недосконалої конкуренції (монополія, монополістична конкуренція, олігополія) має можливість впливати на ринкову ціну (обирати ціну) обсягом продукції, що випускається. Наприклад, якщо фірма вироблятиме обсяг продукції Q1 то ціна становитиме Р1 . А якщо фірма бажатиме зменшити ціну (з Р1 до Р2), то вона вироблятиме більше - Q2. Проте існує 3 типи ринків недосконалої конкуренції, тому нахил кривої попиту на продукцію фірми залежить від певного типy ринку недосконалої конкуренції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]