Результати виміру деталі

Таблиця 5.2

Умовне позначення розміру	Граничні відхилення, мм		Граничні розміри, мм		Дійсний розмір, мм	Дійсне відхилення, мм	Допуск форми, мм	Відхилення форми, мм
	es	ei	dmax	dmin

Зміст звіту

Звіт повинен включати:

1.Мету роботи.

2. Опис використаного обладнання (пристроїв).

3. Ескіз деталі, що досліджується.

4.Результати досліджень(результати вимірювань, розрахунки, таблиця).

5.Висновки.

Контрольні запитання

1.Будова та принцип дій важільної скоби.

2.Налагодження важільної скоби для контролю та вимірювань.

3. Визначення дійсного розміру та дійсного відхилення вала.

4. Вимірювання відхилень форми валів та їх визначення за допомогою важільної скоби.

Література

1. Боженко Л.І. Стандартизація , метрологія та кваліметрія у машинобудування: Навч. посібник. - Львів: Світ, 2003.–328с.

2. Кириченко Л.С., Мережко Н.В. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. – К.: КНТЕУ, 2001. – 445с.

3. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю. Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 672с.

4. ДСТУ 2500-94 Єдина система допусків і посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.

5. ДСТУ ISO 286-1-2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 1. Основи допусків, відхилів та посадок.

6. ДСТУ ISO 286-2:2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 2. Таблиці квалітетів стандартних допусків і граничних відхилів отворів і валів (укр.)

7. ДСТУ 2498-94 Допуски форми та розташування поверхонь. Терміни та визначення.

Лабораторна робота №6

КОНТРОЛЬ ОТВОРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНДИКАТОРНИХ НУТРОМІРІВ

Мета роботи:зміцнення знань з стандартизації відхилень отворів, знайомство з будовою індикаторного нутроміра, придбання навичок контролю внутрішніх розмірів індикаторним нутроміром.

Прилади:індикаторний нутромір, багатооборотна голівка (мікатор або індикатор годинного типу ІЧ-10), струбцина або мікрометр, набір деталей.

Хід роботи

1. Визначити граничні розміри заданого розміру по умовному позначенню.

2. Скласти блок кінцевих мір під установочний розмір:

L_в = Д_min, (6.1)

1. 3. Визначити значення необхідного встановлюваного “натягу” “y”, який визначають у залежності від допуску деталі

y> T_d +1,2; мм.

4.Підготовити нутромір до роботи, використовуючи блок кінцевих мір.

Підготовку індикаторного нутроміру до вимірювання отворів ведуть наступним чином.

1. Встановлюють необхідну індикаторну голівку в прилад. Найбільш зручним буде таке положення голівки, коли при обернутому вперед циферблаті центруючий місток буде також направлений вперед, а вимірювальний стержень до протилежної сторони.

При установці індикаторної голівки необхідно її вимірювальний стержень притиснути до стержня нутроміра так, щоб мала стрілка стала на нуль. У цьому положенні голівку закріплюють. Потім за допомогою пересувного циферблату встановити на нуль велику стрілку.

2. Складають блок кінцевих мір для заданого установочного розміру закріплюють його в струбцині з боковинами . В деяких випадках для цієї мети можна використати мікрометр. За установочний розмір приймається мінімальний розмір отвору D_min.

3. Визначають необхідний установочний “натяг” “у” визначають у залежності від допуску деталі

y> T_d +1,2; мм. (6.1)

4. Встановлюють у даній системі необхідний “натяг” – “у”шляхом збільшення розміру доБ_а(рис 6.1) за допомогою стержня 14. Порядок встановлення установочного натягу наступний:

а) вставити вимірюючи частину індикатора у отвір струбцини. Взявши в ліву руку нутромір і притискаючи його стержнем (до лівої боковини струбцини або до нерухомої п'ятки мікрометра), правою рукою повільно викручують пересувний стержень, спостерігаючи за великою стрілкою індикатора (викручувати слід доти, поки стрілка не зробить необхідного обертання);

б) нахиляють нутромір у бік містка і витягують його із струбцини або мікрометра;

в). не збиваючи положення переставного стержня, закріплюють його гайкою, після чого знову вводять в струбцину; уточнюють значення установчого “натягу”;

г) якщо корпус індикатор обладнаний переставним стержнем, то підбирають переставний стержень у відповідності з розміром який треба виміряти, для цього переставний стержень загвинчують у корпус та установлюють в струбцину для виміру установочного натягу(якщо натяг менший за розрахунковий, то додатково встановлюють шайбу).

Після цього прилад готовий до використання.

5. Встановити значення виміряного “натягу” N_вдля цього:

а) увести індикатор-нутромір в отвір під нахилом так, щоб зразу опустився в стиснутому вигляді місток, а потім рухомий стержень;

б) досягти такого положення нутроміра, при якому вісь стержнів була перпендикулярна до вісі отвору. Це положення знаходять у процесі повільного покачування нутромуру. Спостерігаючи в цей час за індикаторною стрілкою, відмічають її найбільше відхилення вправо. Цьому відхиленню стрілки і відповідає шуканий розмір. При вимірюванні відстані між паралельними поверхнями необхідно похитувати нутромір в двох взаємоперпендикулярних напрямках і в кожному з них встановлювати положення, після якого стрілка індикатора повертається назад.

Після закінчення вимірювань нутромір слід знову нахилити в бік містка до тих пір, поки стержень не займе крайнього лівого положення і вийняти його із отвору. Якщо не дотриматися цього правила, можна пошкодити стрілку індикатора або зубчаті колеса.

Виміри здійснювати в різних діаметральних напрямках та в різних перерізах деталі за прийнятої схемою вимірів(схему накреслити). Результати вимірів занести в журнал спостережень(таблиця 6.1).

6. Визначити значення середнього дійсного відхилення

Е_е = y+ЕI-N_в.ср , (6.2)

де: y – установочний натяг, мм;

ЕI– нижнє граничне відхилення, мм;

N_в.ср – середнє значення виміряного “натягу”, мм.

7. Розрахувати дійсний розмір

Д_е = L_в+ y - N_в.ср., (6.3)

За дійсним розміром отвору та дійсним відхиленням встановити придатність деталі або номер ремонтного розміру.

8.Визначення відхилень від вказаної форми.

Для цього виміряти дійсний натяг в прийнятих перерізах, причому в кожному перерізі виміряти найбільший N_в.maxта найменший натягN_в.minв різних діаметральних положеннях. Овальність визначається:

Δ_ов= (N_в.max - N_в.min)/2,мм. (6.4)

Конусність визначається:

Δ_пр= (N_в.ср.max.- N_{в. ср min.})/2,мм. (6.5)

де: N_{в. ср max.} – найбільший середній натяг в перерізах деталі;

N_{в. ср min.}– найменший середній натяг в перерізах деталі.