Визначення показника екологічності виробу
Таблиця 10.7
|
№ |
Назва показника |
Значення показника | |
|
виріб |
прототип | ||
|
1 |
Вплив виробу на довкілля протягом експлуатаційного циклу |
|
2 |
|
2 |
Способи та ступінь утилізації матеріалів виробу |
|
2 |
|
3 |
Можливість використання утилізованих матеріалів та вузлів у нових виробах |
|
2 |
Визначення показника естетичності
Таблиця 10.8
|
№ |
Назва показника |
Значення показника | |
|
виріб |
прототип | ||
|
1. |
Відповідність образу виробу його призначенню та сучасним уява щодо виробів певного виду |
|
2 |
|
2 |
Оригінальність та своєрідність декоративних та кольорографічних елементів виробу |
|
2 |
|
3 |
Відповідність прийомів досягнення декоративної виразності виробу ( використаних матеріалів, покриттів, видів оздоблення) вимогам доцільності та умовами експлуатації виробу |
|
2 |
|
4 |
Співпорядкованість основних та другорядних елементів форми виробів за розмірами пропорціями та масштабами |
|
2 |
|
5 |
Співпорядкованість кольорових та графічних елементів форми виробу один одному |
|
2 |
|
6 |
Сполучуваність різних видів матеріалів, фактур, покриттів, оздоблень, використаних у виробів, між собою |
|
2 |
|
7 |
Взаємозв’язок та композиційна узгодженість з іншими виробами та оточуючим середовищем |
|
2 |
|
8 |
Якість виконання контурів, заокруглень зчленувань елементів форми виробу |
|
2 |
|
9 |
Якість обробки поверхні |
|
2 |
Визначення показника технологічності
Таблиця 10.9
|
№ |
Назва показника |
Значення показника | |
|
виріб |
прототип | ||
|
1. |
Питому
трудомісткість виготовлення виробу
|
/ |
/2 |
|
2 |
Питому
матеріаломісткість виробів |
/ |
/2 |
|
3 |
Питома
енергоємність виробу |
/ |
/2 |
Питому трудомісткість виготовлення виробу визначають як
(10.4)
де qT – питома трудомісткість виготовлення виробу, год./у.о; ТT – трудомісткість виготовлення виробу, год.; А – основний параметр виробу, у.о.
Питому матеріаломісткість виробів визначають як
(10.5)
де qm – питома матеріаломісткість виробу, кг/у.о; Gv – маса готового виробу, кг.
Питома енергоємність виробу
(10.6)
де qe – питома енергоємність, кВт год./у.о; We – кількість витраченої електричної енергії на виготовлення виробу, кВт • год.
Коефіцієнт використання матеріалів (4) визначають як
(10.7)
де Gm – маса матеріалів, витрачених для виготовлення виробу, кг;
Gm = Gz + Gvx ;
Gz – маса заготовок, з яких виготовляють деталі виробів, кг;
Gvx – маса відходів матеріалів, кг.
Визначення показника стандартизації
Таблиця 10.10
|
№ |
Назва показника |
Значення показника | |
|
виріб |
прототип | ||
|
1. |
Коефіцієнт уніфікації |
|
/2 |
|
2 |
Коефіцієнт використання |
|
/2 |
|
3 |
Коефіцієнт повторення складових частих виробів |
|
/2 |
Коефіцієнт уніфікації чи стандартизації записують у вигляді
(10.8)
де пy ,по– кількість уніфікованих чи стандартних складових частин у виробі та загальна кількість складових частин виробу, шт.
Коефіцієнт використання визначають як
(10.9)
де п – загальна кількість складових частин, шт; п – кількість оригінальних складових частин, шт.
Коефіцієнт повторення складових частин виробів визначають як
(10.10)
де kn – коефіцієнт повторення; nЗ – кількість складових частин виробу (шт), яка більша від одиниці.