13.2 Методологія державного регулювання перевезень

Державне регулювання перевезень вантажів являє собою вплив держави на процеси, що відбуваються у транспортній галузі і, перш за все, на процес переміщення народногосподарських вантажів.

Виходячи з цього, предметом державного регулювання виступає обсяг перевезень вантажів.

Розрізняють такі види перевезень:

• міждержавні,

• міжрегіональні,

• внутрішньорегіональні.

Інструментом державного регулювання виступає державне замовлення на перевезення народногосподарських вантажів – міжрегіональних та міждержавних. Воно поширюється на залізничний, морський, автомобільний транспорт та являє собою угоду, що укладається між державою в особі відповідного транспортного міністерства (міністерства шляхів сполучення, міністерства автомобільного транспорту) з транспортним підприємством на доставку споживачам певного вантажу.

У порядку державного замовлення перевозиться:

1) продукція промисловості та сільського господарства, що виробляється у порядку державного замовлення;

2) продукція (вантажі) , що відправляється на експорт за держзамовленням.

Методологія державного регулювання перевезень являє собою сукупність основних правил, що покладені в основу державного регулювання обсягу перевезень вантажів. Такими правилам є:

1. Для визначення напрямку, форм та методів державного регулювання обсяг перевезення вантажів обґрунтовується з двох боків: з боку потреб народного господарства у перевезеннях та з боку можливостей транспорту здійснювати перевезення вантажів.

2. У першу чергу визначається потреба народного господарства у перевезенні вантажів. При цьому застосовується метод збільшених вимірників, заснований на використанні показника «коефіцієнта перевезення вантажу».

3. Можливість транспорту здійснювати перевезення вантажів залежить від таких факторів:

• наявності та стану транспортних магістралей;

• наявності транспортних засобів та ефективності їх використання;

• наявності необхідних матеріальних ресурсів (наприклад, запчастин) та ефективності їх використання;

• наявності у галузі робочої сили та ефективності її використання;

• наявності фінансових ресурсів та ефективності їх використання.

Під час урахування впливу перерахованих факторів використовується нормативний, балансовий методи та метод факторів.

13.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів

Як уже зазначалося вище, для визначення потреби народного господарства у перевезенні вантажів використовується метод збільшених вимірників. В основу даного методу покладено коефіцієнт перевезення вантажу (k пер), який показує ступінь перевезення продукції, що виробляється. Визначається він за видами продукції за такою формулою:

k пер = Q пер : Q вир, (13.6)

де : Q пер – сумарний обсяг перевезень даного виду продукції (вантажу) всіма видами транспорту;

Q вир – обсяг виробництва даного виду продукції.

Наприклад, коефіцієнт перевезення вугілля в Україні дорівнює 0,950. Це означає, що 95% вугілля, що виробляється у країні, перевозиться різними видами транспорту. (І лише 5% споживається у місцях його видобутку).

Теоретично значення даного коефіцієнта може змінюватися у сегменті [0; 1]. Практично його значення завжди більше 0, оскільки, як правило, певна частина продукції, що виробляється, завжди транспортується до місць її споживання. Більш того, його значення може перевищувати 1. Це має місце тоді, коли вантаж перевозиться різними видами транспорту.

Факторами, що впливають на коефіцієнт перевезення, є:

1. зміна кількості споживачів продукції: