11.2 Соціальні індикатори (показники) рівня життя

Одним з ключових об'єктів державного регулювання є народний добробут. Зміст цієї категорії розкривається через такі поняття як: умови життя, рівень життя, якість життя.

Умови життя включають об'єктивні обставини життєдіяльності населення: зайнятість, оплату праці та доходи, характер житла, майнову забезпеченість та ін.

Рівень життя – це забезпеченість населення необхідними для його життєдіяльності матеріальними і духовними благами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь задоволення потреб людей у цих благах.

Якість життя характеризує, з одного боку самого суб'єкта суспільного життя і потреб (тривалість життя, рівень здоров'я, освіти і т.п.), а з іншого – комфортність, зручність життєвих умов, стан середовища проживання людей.

У процесі розробки прогнозів рівня життя, програм та індикативних планів використовується система показників рівня життя та соціальних гарантій, що включає три групи:

Група 1 – синтетичні показники рівня життя:

1) показники, що характеризують рівень задоволення потреб, пов'язаних з підтриманням життя (коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту);

2) показники задоволення потреб населення у праці (зайнятість економічно активного населення, тривалість робочого тижня, рівень безробіття та її структура, частка некваліфікованої праці);

3) показники, що характеризують задоволення потреб у розвитку особистості громадян (рівень освіти, частка часу на культурну діяльність, структура вільного часу);

4) показники стану навколишнього середовища;

5) показники рівня та якості забезпеченості житлом (загальна площа житла в розрахунку на одну особу, число членів сім'ї на одне житлове приміщення).

Група 2 - узагальнюючі показники рівня життя населення:

1) виробництво національного доходу (ВВП, ВНП) на душу населення;

2) фонд споживання і його частка в національному доході;

3) номінальні та реальні доходи на душу населення;

4) рівень мінімальної та середньої заробітної плати;

5) мінімальний споживчий бюджет.

Група 3 – натуральні показники, що визначають обсяги споживання конкретних матеріальних благ:

1) забезпеченість населення особистим майном (побутовою технікою, легковими автомобілями та ін.);

2) споживання продуктів харчування;

3) прожитковий мінімум.

11.3 Номінальні та реальні доходи населення: склад та методика розрахунку

Усі доходи, отримані населенням країни, поділяються на три категорії:

• номінальні доходи,

• реальні доходи,

• ті, що реально використовуються або кінцеві доходи.

Під номінальними доходами розуміють ту частину ВВП, ВНП або НД на яку населення має право в результаті здійснення будь-яких видів діяльності, що приносить доход або отримання доходів у виді державних трансфертів (пенсії, допомоги, стипендії), соціальних трансфертів (виплати з фонду соціального страхування та ін.).

Таким чином, номінальні доходи це частина національного доходу, який отримується населенням у вигляді:

• натуральних доходів (від особистого підсобного господарства, фермерського господарства, від підприємств та організацій різних форм власності),

• грошових доходів (одержуваних населенням від різних підприємств, організацій і установ з урахуванням податків),

• непрямих доходів (одержуваних у процесі використання послуг, що надаються безкоштовно установами соціальної інфраструктури, які обслуговують населення.

Реальні доходи населення визначаються шляхом вирахування з номінальних доходів сум, сплачених населенням у вигляді податків, інших обов'язкових платежів та оплати послуг. При цьому враховується індекс цін у звітному або прогнозованому періоді (рівень інфляції). Кінцеві доходи являють собою частину реальних доходів населення, яка використовується безпосередньо на придбання матеріальних благ та послуг.

Кінцеві доходи населення можуть розраховуватися за такою схемою:

1. Грошові доходи – всього

у т.ч.:

- заробітна плата;

- доходи від власності;

- надходження від фінансової системи;

- пенсії та допомоги;

- стипендії;

- інші доходи.

2. Натуральні доходи від особистого підсобного господарства, фермерських господарств, підприємств і організацій.

3. Матеріальні витрати установ, які безкоштовно обслуговують населення.

4. Усього номінальних доходів населення (п.1 + п.2 + п.З).

5. Обов'язкові платежі та внески.

6. Добровільні платежі та внески.

7. Оплата послуг.

8. Приріст заощаджень.

9. Скорочення заборгованості населення за товари, куплені в кредит.

10. Усього кінцевих доходів у цінах відповідних років (п.4 - п.5 - п.6 - п.7 - п.8 - п.9).

11. Індекс цін і тарифів.

12. Кінцеві доходи у порівнянних цінах і тарифах

усього,

в тому числі: на душу населення.

13. Індекс зростання (падіння) доходів.